Рішення

від 01.12.2014 по справі 916/4158/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" грудня 2014 р.Справа № 916/4158/14

За позовом: Селянського (фермерського) господарства «Кристал»;

до відповідача: Приватного підприємства «Деметра-А»;

про стягнення 69 389,67 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Горбань А.І. - довіреність №01/07 від 01.07.2014 року;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Селянське (фермерське) господарство «Кристал» (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Деметра-А» (надалі - відповідач) в якій просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 54 000,00 грн., неустойку у сумі 5 400,00 грн., інфляційні витрати у сумі 6 750,00 грн. та 3% річних у сумі 3 239,67 грн., при цьому позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем прийнятих на себе за договором про надання послуг № 93 від 02.07.2012 року зобов'язань в частині своєчасної оплати наданих послуг, у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість з оплати вартості виконаних робіт у сумі 54 000,00 грн., на які, згідно п. 5.3 вказаного договору, було нараховано неустойку, а також 3% річних та інфляційні витрати у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.10.2014р. було порушено провадження у справі № 916/4158/14 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 12.11.2014 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 12.11.2014р., та в яке з'явилися представники обох сторін, враховуючи клопотання представника відповідача для надання часу для вирішення спору мирним шляхом та укладення мирової угоди у справі, було оголошено перерву до 01.12.2014р.

Представник позивача у судовому засіданні 01.12.2014р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов. При цьому зазначив, що стосовно предмету спору між сторонами не було досягнуто згоди.

Представник відповідача у судове засідання від 01.12.2014р. не з'явився, про причину неявки суду не повідомив, при цьому письмового відзиву на позов, в порушення вимог ухвали суду не надав. Водночас, у попередньому судовому засіданні, в якому здійснювалася технічна фіксація, представник відповідача проти наявності договірних відносин та факту виконання позивачем робіт не заперечував, а лише зазначив, що з огляду на тяжкий фінансовий стан підприємства, відповідач не зміг сплатити зазначену заборгованість. Крім того, відповідач зауважив про наявність шестимісячного строку, встановленого для нарахування неустойки у вигляді пені. Між тим, будь-яких заяв у письмовій чи усній формі про застосування судом строків позовної давності щодо неустойки у вигляді штрафу не заявляв.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Деметра-А» (замовник) та СФГ «Кристал» (виконавець) було укладено договір про надання послуг № 93 від 12.07.2012 року, згідно умов якого (п.1.1 договору) виконавець самостійно за завданням замовника зобов'язався надати сільськогосподарські послуги замовнику в порядку та на умовах визначених цим договором, а замовник зобов'язався прийняти надані послуги та оплатити їх в порядку та у розмірі, що визначені цим договором (а.с.7).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що виконавець своїм трактором з сівалкою «Партнер-7,5» та своїм насіннєвим матеріалом здійснює посів на землях замовника площі 360,00 га.

Умовами п. 3.1 договору встановлено, що ціна робіт розраховується із розрахунку 100,00 грн. за 1 засіяний гектар. Ціна робіт за 360 га складає 36 000 грн. Ціна 1 кілограма насіннєвого матеріалу проса складає 2,50 грн. Норма засіву складає 35 кг на 1 га, а на 360 га складає 12 600 кг. Загальна сума вартості насіннєвого матеріалу проса складає 31 500 грн. Загальна сума договору складає 67 500 грн.

Згідно положень п.п.3.2, 3.3 договору розрахунок за предмет договору відбувається у безготівковому вигляді шляхом перерахування відповідної суми на розрахункові рахунки виконавця. Розрахунок проводиться щоденно за фактично виконану роботу

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до фактичного виконання умов договору, повного розрахунку (п. 4.1 договору).

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено матеріалами справи, 01.08.2012 року позивачем були надані сільськогосподарські послуги у вигляді засіву площі 300 га з використанням власного посівного матеріалу на загальну суму 54 000,00 грн., з яких: 30 000,00 грн. - вартість виконаних робіт та 24 000,00 грн. - вартість посівного матеріалу (проса).

Вказані роботи були прийняті ПП «Деметра-А» без будь-яких заперечень щодо кількості або вартості робіт, зазначене підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 01.08.2012р. (а.с.9).

Однак відповідач, свої зобов'язання за договором щодо своєчасної оплати вартості фактично виконаних робіт не виконав, чим порушив умови укладеного договору, оскільки вартість виконаних робіт за актом приймання-передачі від 01.08.2012р. мала бути сплачена відповідачем по факту виконання, тобто 01.08.2012 року.

Таким чином, на момент розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість по сплаті за фактично виконані позивачем та прийняті відповідачем роботи за договором про надання послуг № 93 від 12.07.2012 року у розмірі 54 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що заборгованість за фактично виконані позивачем та прийняті відповідачем роботи у розмірі 54 000,00 грн. підтверджується матеріалами справи, та доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, не надано, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 54 000,00 грн.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що за порушення строків розрахунку замовник сплачує виконавцю неустойку у розмірі 10% суми договору, а також 3% річних за кожний день прострочки.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат, в межах наведеного позивачем періоду, суд встановив його помилковість, у зв'язку з чим, за допомогою системи "Ліга-Закон", здійснив власний розрахунок інфляційних.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 02.08.2012 -31.07.2014 54 000,00 1,125 6 726,06 60 726,06

Отже, сума інфляційних, що підлягає стягненню з відповідача складає 6 726,06 грн.

Суд, враховуючи вищезазначене, перевіривши розрахунок річних, встановив, що позивач при здійсненні даного розрахунку допустив помилку у визначені періоду прострочення, а саме здійснив нарахування річних з 01.08.2012р., тоді як моментом виникнення заборгованості є 02.08.2012р., тобто наступний день за днем, коли зобов'язання мало бути виконано відповідачем. З огляду на викладене суд здійснив власний розрахунок.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 54 000,00 02.08.2012- 31.07.2014 729 3% 3 235,56

Отже, сума процентів річних, що підлягає стягненню з відповідача складає 3 235,56 грн.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення неустойки у розмірі 5 400,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу у розмірі 5 400,00 грн., нарахованого згідно умов п. 5.3 договору, вважає його вірним та обґрунтованим.

Разом з тим, відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи, штрафу до 5 000 грн.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

За таких обставин, враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги, що наявність будь-яких збитків, викликаних простроченням відповідача, позивачем не доведена та подібні вимоги позивачем не заявлялися, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, вважає за правомірне зменшити нараховані позивачем штрафні санкції у вигляді штрафу до 3000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судового збору, суд виходить з того, що відповідно до п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також враховуючи розмір позовних вимог задоволених судом, судовий збір у розмірі 1 826,26 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Деметра-А» (68522, Одеська обл., Тарутинський район, смт. Серпневе, вул. Маяковського,буд. 8; код ЄДРПОУ 36508857) на користь Селянського (фермерського) господарства «Кристал» (68550, Одеська обл., Тарутинський район, с. Виноградівка, вул. 26 серпня, 96, код ЄДРПОУ 31851772) суму боргу у розмірі 54 000 / п'ятдесят чотири тисячі/ грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 6 726 /шість тисяч сімсот двадцять шість/ грн. 06 коп., 3 % річних у розмірі 3 235/ три тисячі двісті тридцять п'ять/ грн. 56 коп., штраф у розмірі 3 000 /три тисячі/ грн., судовий збір у розмірі 1 826 /одна тисяча вісімсот двадцять шість/ грн. 26 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08 грудня 2014 р.

Суддя Ю.М. Щавинська