Рішення

від 02.12.2014 по справі 910/22313/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22313/14 02.12.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Афіш Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ацумарі"

про стягнення 25 515,00 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

Представники сторін:

від позивача:Санжарівська Т.Г. за дов. №б/н від 21.07.2014; від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Афіш Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ацумарі" 25 515,00 грн. за поставлену продукцію відповідно до видаткових накладних.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним на підставі видаткових накладних №РН-11/08-10 від 11.08.2014р. та №РН-20/05-06 від 20.05.2014р. поставлено відповідачу товар на суму 25 515,00 грн., який відповідачем оплачено не було, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 25 515,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.14р. порушено провадження у справі №910/22313/14 та призначено справу до розгляду на 11.11.14р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.14р., враховуючи неявку представника відповідача, розгляд справи відкладено на 02.12.2014р.

В судовому засіданні 02.12.2014р. судом оглянуто оригінали видаткових накладних, довіреностей, рахунків-фактур.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

В судовому засіданні 02.12.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Враховуючи наявність доказів належного повідомлення відповідача про час і місце проведення судового засідання, відсутність доказів неможливості прибуття в судове засідання представника відповідача, достатність матеріалів для прийняття рішення по суті, суд, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникли господарсько-правові відносини щодо поставки позивачем відповідачу продукції.

Так, позивачем було поставлено відповідачу поліграфічну продукцію, а саме меню, плакати А1, холдера А5, картки, наліпки, обкладинки караоке, меню сніданки, меню учбове, картки, листівки, візитки на суму 25 515,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-11/08-10 від 11.08.2014р. на суму 15 350,00 грн. та №РН-20/05-06 від 20.05.2014р. на суму 10 165,00 грн., які підписані від імені відповідача директором Даньшин М.В. на підставі довіреностей №4 від 01.05.2014р. та №6 від 11.08.14р

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури №СФ-29/04-20 від 29.04.2014р. на суму 15 350,00 грн. та №СФ-12/05-024 від 12.05.2014р. на суму 10 165,00 грн. на оплату поставленої позивачем продкції, однак, як вказує позивач, вказані рахунки не були оплачені відповідачем, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 25 515,00 грн.

В судовому засіданні судом оглядалися оригінали вказаних видаткових накладних, довіреностей, рахунків-фактур.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Частиною 1 статті 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що видаткові накладні №РН-11/08-10 від 11.08.2014р. на суму 15 350,00 грн. та №РН-20/05-06 від 20.05.2014р. на суму 10 165,00 грн. підписані від імені відповідача директором Даньшин М.В. на підставі довіреностей №4 від 01.05.2014р. та №6 від 11.08.14р

Відповідно до ст.62 Закону України «Про господарські товариства» у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

Згідно з ч.1.ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зробленого судом, станом на момент підписання видаткових накладних №РН-11/08-10 від 11.08.2014р. та №РН-20/05-06 від 20.05.2014р. керівником товариства з обмеженою відповідальністю "Ацумарі" був Даньшин М.В.

Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не містить жодних положень, якими б було передбачено обмеження прав керівника представляти інтереси товариства та підписувати видаткові накладні на отримання товару.

Одночасно з цим, відповідач уповноважив керівника Даньшина М.В. на отримання від позивача матеріальних цінностей за рахунками фактури №СФ-29/04-20 від 29.04.2014р. та №СФ-12/05-024 від 12.05.2014р. на підставі довіреностей №4 від 01.05.2014р. та №6 від 11.08.14р.

Таким чином, підписання видаткових накладних №РН-11/08-10 від 11.08.2014р. та №РН-20/05-06 від 20.05.2014р. уповноваженими особами сторін свідчить про укладення сторонами договору у спрощений спосіб, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.

Зі змісту вищевказаних видаткових накладних вбачається, що сторонами досягнуто згоди з таких умов договору, як предмет та ціна договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, у зв'язку з тим, що вказані видаткові накладні фіксують здійснення господарської операції, містять обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фіксують найменування та перелік поставленого товару, їх вартість, вони є первинними обліковими документами, які свідчать про поставку позивачем відповідачу товару на суму 25 515,00 грн.

Позивачем, також, до матеріалів справи долучено реєстри виданих та отриманих податкових накладних за травень 2014р. та серпень 2014р., які підписані керівником позивача Обметко С.М. та головним бухгалтером Содоль О.О. та скріплені печаткою позивача, з яких вбачається, що позивачем було відображено податкові зобов'язання по сплаті податку за поставлену позивачем відповідачу продукцію на суму 25 515,00 грн.

Відповідно до п.201.7. ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Наявними в матеріалах справи квитанціями підтверджується реєстрація податкових накладних позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних та їх прийняття податковим органом.

Отже, підписання уповноваженими сторонами видаткових накладних №РН-11/08-10 від 11.08.2014р. та №РН-20/05-06 від 20.05.2014р. на суму 25 515,00 грн., відображення позивачем в податкових накладних податкового зобов'язання по сплаті податку за поставку відповідачу продукції на суму 25 515,00 грн підтверджує те, що між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини з проводу поставки продукції та позивачем було поставлено відповідачу продукцію на суму 25 515,00 грн.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач листом №134 від 26.09.2014р. звертався до відповідача з вимогою щодо погашення заборгованості в розмірі 25 515,00 грн. за поставлений товар, що підтверджується описом вкладення від 26.09.2014р. та фіскальним чеком №2461 від 26.09.2014р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання зобов'язання станом на час розгляду справи судом ним були повністю проведені розрахунки з позивачем.

Таким чином, враховуючи те, що долученими до матеріалів справи рахунками фактури №СФ-29/04-20 від 29.04.2014р. та №СФ-12/05-024 від 12.05.2014р., видатковими накладними №РН-11/08-10 від 11.08.2014р. та №РН-20/05-06 від 20.05.2014р., довіреностями №4 від 01.05.2014р. та №6 від 11.08.14р., податковими накладними та електронною перепискою сторін підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений позивачем товар на суму 25 515,00 грн., та приймаючи до уваги те, що відповідачем в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині вказаної суми боргу, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню в розмірі 25 515,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ацумарі" (01030, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, 19-21 літ.А, код ЄДРПОУ 36592598) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Афіш Україна" (02094, м.Київ, провулок Карельський, 8, код ЄДРПОУ 37203435) 25 515 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн 00 коп - суми основного боргу та 1827 (тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00 коп - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 08.12.14р.

Суддя Шкурдова Л.М.