Рішення

від 08.12.2014 по справі 916/3944/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" грудня 2014 р.Справа № 916/3944/14

Позивач: Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт"

Відповідач: Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря

Про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: Радолов В.Г. - згідно довіреності № 03-04/01 від 14.01.2014р.,

Бушуєва І.О. - згідно довіреності № ЮО 03-04/08 від 19.06.2014р.

Від відповідача: Бредінська І.А. - згідно довіреності №122/10 від 14.01.2014р.,

Краснощок О.О. - згідно довіреності № 3550/10 від 14.10.2014р.

В засіданні брали участь:

Від позивача: Бушуєва І.О. - згідно довіреності № ЮО 03-04/08 від 19.06.2014р.

Від відповідача: Краснощок О.О. - згідно довіреності № 3550/10 від 14.10.2014р.

Суть спору: Позивач, Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт", звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря про стягнення заборгованості у сумі 52 395 грн. 45 коп., пені у сумі 2 905 грн. 61 коп., 3% річних у сумі 907 грн. 27 коп., інфляційних втрат у сумі 4 209 грн. 93 коп.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог, що надійшла до суду 28.10.2014р., позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 52 394 грн. 45 коп., пеню у сумі 2 905 грн. 61 коп., 3% річних у сумі 907 грн. 27 коп., інфляційні втрати у сумі 4 209 грн. 93 коп.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.10.2014р. залучено до участі у справі № 916/3944/14 у якості іншого відповідача - Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.10.2014р. припинено провадження у справі у частині позовних вимог до Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря.

Відповідач Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря позов визнає в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 52 395 грн. 45 коп. з мотивів, викладених у уточненому відзиві на позовну заяву.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01 червня 2010р. між Державним підприємством "Ізмаїльський морський торговельний порт" (далі - Балансоутримувач) та Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (правонаступником якого є Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря) (далі - Орендар) був укладений Договір № 427 к про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги, згідно якого Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будинку блоку службових приміщень, що знаходиться на території ВПК-2, (далі - Будівля), - загальною площею 3275 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором. Цей Договір діє з 01.06.2010р. по 31.05.2011р. включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору до закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. На даний час договір є чинним.

Відповідно до п. 2.2.3. Договору не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем, Орендар зобов'язався вносити плату на рахунок Балансоутримувача Будівлі, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування Будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідної вартості приміщення, а також за комунальні послуги. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" були виставлені Держекологінспекції наступні рахунки на загальну суму 52 395 грн. 45 коп., а саме: № 1586/87 від 30.11.2012р. на суму 4 546 грн. 61 коп. (частково сплачений у сумі 1 403 грн. 27 коп.); № 1609/87 від 31.12.2012р. на суму 4 573 грн. 48 коп., № 1885/87 від 29.11.2013р. на суму 4 559 грн. 56 коп., № 1911/87 від 31.12.2013р. на суму 4 379 грн. 98 коп., № 1927/87 від 31.01.2014р. на суму 4 489 грн. 24 коп., № 1947/87 від 28.02.2014р. на суму 4 475 грн. 71 коп., № 1963/87 від 31.03.2014р. на суму 4 461 грн. 35 коп., № 1983/87 від 30.04.2014р. на суму 4 463 грн. 18 коп., № 2003/87 від 30.05.2014р. на суму 4 446 грн. 96 коп., № 2021/87 від 27.06.2014р. на суму 4 457 грн. 89 коп., № 2038/87 від 31.07.2014р. на суму 4 469 грн. 24 коп., № 2052/87 від 28.08.2014р. на суму 4 474 грн. 52 коп., № 1712/85 від 31.01.2013р. на суму 0 грн. 14 коп., № 1713/85 від 31.01.2013р. на суму 0 грн. 36 коп., № 2057/85 від 31.01.2014р. на суму 0 грн. 14 коп., № 2058/85 від 31.01.2014р. на суму 0 грн. 36 коп. Однак відповідач, в порушення умов Договору, вказані рахунки не оплатив, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 52 395 грн. 45 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями від 05.02.2013р. № 31/101/156, від 25.12.2013р. № 2-31/835, від 02.04.2014р. № 2-31/205, від 05.06.2014р. № 31/01-10/369 та від 06.08.2014р. № 31/01-10/501, згідно яких пропонував перерахувати ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" заборгованість та підписати та завірити печаткою акти виконаних робіт, однак жодної оплати від відповідача на рахунок позивача не надходило.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). На підставі зазначеного позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 52 394 грн. 45 коп.

Відповідно до ч. 2 п. 2.2.3. Договору при несвоєчасному внесенні плати Орендар зобов'язався сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі зазначеного пункту Договору та норм законодавства позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 2 905 грн. 61 коп., яку також просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 907 грн. 27 коп. та інфляційні втрати у сумі 4 209 грн. 93 коп., які також просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач позов визнає частково, посилаючись на те, що відповідно до листів Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області від 12.09.2013р. №09-08/1073-7484, від 18.09.2013р. №09-08/1113-7640, від 09.12.2013р. №09-08/1968-11003, від 16.12.2013р. №09-08/2064-11339, від 24.01.2014р. № 09-08/110-757 та від 10.06.2014р. № 09-08/1179-5982, орган казначейства здійснює проведення платежів за платіжними дорученнями боржника лише за захищеними видатками, визначеними Бюджетним кодексом України. Згідно до ч. 2 ст. 55 Бюджетного кодексу України захищеними видатками Державного бюджету України визначаються видатки загального фонду на: оплату праці працівників бюджетних установ; нарахування на заробітну плату; придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів; забезпечення продуктами харчування; оплату комунальних послуг та енергоносіїв; обслуговування державного боргу; поточні трансферти населенню; поточні трансферти місцевим бюджетам; підготовку кадрів вищими навчальними закладами I - IV рівнів акредитації; забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення для індивідуального користування; фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки; роботи та заходи, що здійснюються на виконання Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, та роботи з посилення бар'єрних функцій зони відчуження; компенсацію процентів, сплачуваних банкам та/або іншим фінансовим установам за кредитами, отриманими громадянами на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла.

Відповідач вважає, що обслуговування, експлуатація та ремонт будівель блоку службових приміщень, а також утримання прибудинкових територій відноситься до незахищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України (утримання магістральної теплової мережі тощо).

Отже, на думку відповідача Держекоінспекція має можливість проводити платежі лише за захищеними видатками, до яких сума основного боргу не відноситься.

Крім того, відповідач зазначає, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" зменшено видатки на утримання органів державної влади. Відповідно до п. 17. Положення про державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011р. за №136, Держекоінспекція утримується за рахунок державного бюджету. Рішенням ДПІ у Київському районі м. Одеси за № 95 від 09.02.2012 Держекоінспекцію внесено до Реєстру неприбуткових установ та організацій або присвоєння установі (організації) іншої ознаки неприбутковості.

Згідно ж ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2010р. між Державним підприємством "Ізмаїльський морський торговельний порт" (далі - Балансоутримувач) та Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (правонаступником якого є Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря) (далі - Орендар) був укладений Договір № 427 к про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги, згідно якого Балансоутримувач ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будинку блоку службових приміщень, що знаходиться на території ВПК-2, (далі - Будівля), - загальною площею 3275 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором.

Відповідно до п. 2.2.3. Договору не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем, Орендар зобов'язався вносити плату на рахунок Балансоутримувача Будівлі, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідної вартості приміщення, а також за комунальні послуги. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

На виконання умов Договору ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" були виставлені Держекологінспекції наступні рахунки на загальну суму 52 395 грн. 45 коп., а саме: № 1586/87 від 30.11.2012р. на суму 4 546 грн. 61 коп. (частково сплачений у сумі 1 403 грн. 27 коп.); № 1609/87 від 31.12.2012р. на суму 4 573 грн. 48 коп., № 1885/87 від 29.11.2013р. на суму 4 559 грн. 56 коп., № 1911/87 від 31.12.2013р. на суму 4 379 грн. 98 коп., № 1927/87 від 31.01.2014р. на суму 4 489 грн. 24 коп., № 1947/87 від 28.02.2014р. на суму 4 475 грн. 71 коп., № 1963/87 від 31.03.2014р. на суму 4 461 грн. 35 коп., № 1983/87 від 30.04.2014р. на суму 4 463 грн. 18 коп., № 2003/87 від 30.05.2014р. на суму 4 446 грн. 96 коп., № 2021/87 від 27.06.2014р. на суму 4 457 грн. 89 коп., № 2038/87 від 31.07.2014р. на суму 4 469 грн. 24 коп., № 2052/87 від 28.08.2014р. на суму 4 474 грн. 52 коп., № 1712/85 від 31.01.2013р. на суму 0 грн. 14 коп., № 1713/85 від 31.01.2013р. на суму 0 грн. 36 коп., № 2057/85 від 31.01.2014р. на суму 0 грн. 14 коп., № 2058/85 від 31.01.2014р. на суму 0 грн. 36 коп. Однак відповідач, в порушення умов Договору, вказані рахунки не оплатив, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 52 395 грн. 45 коп.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та комунальні послуги, станом на дату подачі позову має заборгованість у сумі 52 394 грн. 45 коп. Отже, правомірною є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 52 394 грн. 45 коп.

Посилання відповідача у справі на неоплату наданих позивачем послуг у зв'язку із тим, що він фінансується з державного бюджету, в залежності від асигнувань з якого проводиться сплата за договорами, сприймається судом критично, адже, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Згідно з ч.1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 цього Кодексу і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Отже, в разі відсутності коштів для оплати Орендар був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати наданих послуг, а не приймати їх. Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 п. 2.2.3. Договору при несвоєчасному внесенні плати Орендар зобов'язався сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі зазначеного пункту Договору та норм законодавства позивач правомірно нарахував відповідачу пеню у сумі 2 905 грн. 61 коп.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної статті позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних у сумі 907 грн. 27 коп. та інфляційні втрати у сумі 4 209 грн. 93 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" цілком обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря (65114, м. Одеса, вул. 12 лінія, 6 ст. Люстдорфської дороги, 22, р/р 35213001003232; 35223002003232 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 33139377) на користь Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (68600, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, р/р 260020153192 у філії ТОВ "Укрексімбанк" у м. Ізмаїл, МФО 328629, код ЄДРПОУ 01125815) заборгованість у сумі 52 394 грн. 45 коп., пеню у сумі 2 905 грн. 61 коп., 3% річних у сумі 907 грн. 27 коп., інфляційні втрат у сумі 4 209 грн. 93 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12 грудня 2014р.

Суддя Н.В. Рога

Повне рішення складено 12 грудня 2014 р.