Постанова

від 09.12.2014 по справі 910/7662/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р. Справа№ 910/7662/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Колосюк С.Л. - представник за дов. № б/н від 24.11.2014;

від відповідача: Гусакова Т.Є. - представник за дов. № 1 від 11.09.2014;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Спеціалізована пересувна механізована колона №501"

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2014

у справі № 910/7662/14 (суддя - Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Альфарус"

до Публічного акціонерного товариства "Спеціалізована пересувна механізована колона №501"

про стягнення 190700,00 грн.,

У судовому засіданні 09.12.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Альфарус" (далі - ТОВ "НВП "Альфарус", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Спеціалізована пересувна механізована колона № 501" (далі - ПАТ "СПМК № 501", відповідач) про стягнення 190700,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 2/БП-2012 від 02.12.2012 про надання поворотної фінансової допомоги в частині своєчасного повернення грошових коштів, у зв'язку із чим, позивач просить стягнути з відповідача вищезазначений штраф.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2014 позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "СПМК № 501" на користь ТОВ "НВП "Альфарус" штраф у розмірі 190700,00 грн. та судовий збір у розмірі 3814,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій (з урахуванням наданих суду уточнень та поданого клопотання про зменшення штрафу) просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір штрафу на 95%.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, в неповному обсязі з'ясував обставини справи, зокрема, не з'ясував що відповідач перебуває у тяжкому фінансовому становище, а також не звернув увагу, що встановлений умовами договору штраф суперечить нормам законодавства. Крім того апелянт зазначив, що за фактом привласнення попереднім головою правління печатки, статутних та інших документів розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, що, на його думку, повинно бути враховано судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.11.2014.

У судовому засіданні 18.11.2014 було оголошено перерву до 26.11.2014 в порядку ст. 77 ГПК України. У судовому засіданні 26.11.2014 також оголошувалася перерва до 09.12.2014.

Представник позивача у судовому засіданні 09.12.2014 заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.12.2014 підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір штрафу на 95%. Свою позицію обґрунтовував скрутним матеріальним становищем підприємства, а також неспіврозмірною сумою штрафу зі збитками позивача. Просив враховувати суд, що основний борг за договором відповідач повністю погасив. Разом з цим, наголошував на відсутності у матеріалах справи доказів того, що простроченням виконання основного зобов'язання відповідачем були спричинені збитки позивачу.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 06.12.2012 між ТОВ "НВП "Альфарус" (позикодавець) та ПАТ "Спеціалізована пересувна механізована колона № 501" (позичальник) укладено договір №2/БП-2012 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) (далі - договір).

За умовами договору позивач зобов'язався надати відповідачу поворотну фінансову допомогу в сумі до 250000,00 грн, а відповідач зобов'язався повернути надані йому грошові кошти (позику) в порядку та на умовах, передбачених договором.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що на виконання умов договору позивачем було перераховано на поточний банківський рахунок відповідача фінансову допомогу (позику) на загальну суму 190700,00 грн.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що за правовою природою укладений між сторонами договір є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 05.12.2013 включно.

Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем своїх зобов'язань за договором виконано не було, суму позики у встановлений договором строк позивачу не повернуто.

Крім того, факт порушення відповідачем зобов'язання в частині своєчасного повернення позики відповідачем було встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2014 у справі № 910/24952/13 за позовом ТОВ "НВП "Альфарус" до ПАТ "СПМК № 501" про стягнення 190700,00 грн.

Наведеним рішенням суду було стягнуто з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості за договором у розмірі 190700,00 грн.

В силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2014 у справі № 910/24952/13 має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.

Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку в частині того, що у п. 4.3 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного повернення позичальником отриманих у позику грошових коштів позичальник зобов'язується окрім повного повернення позики, сплатити позикодавцю штраф у розмірі 100% від суми грошових коштів отриманих в якості позики по даному договору.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з повернення суми позики у вигляді штрафу в розімірі 100% прямо передбачена умовами договору, а тому вимоги про стягнення 190700,00 грн. штрафу задовольнив повністю.

Крім того, суд першої інстанції прийняв до уваги заяву відповідача про визнання позову повністю (а/с 60).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначив, що задоволення позову в повному обсязі суттєво погіршить його майновий стан у разі виконання рішення по справі. При цьому зауважив, що представники відповідача, які брали участь під час розгляду справи в суді першої інстанції діяли всупереч інтересам сторони. У зв'язку з цим відбулося скасування довіреностей відповідних представників, а також зміна керівництва підприємства (в тому числі голови правління) з подальшим зверненням до правоохоронних органів для ініціювання відкриття кримінального провадження за фактом незаконного привласнення печатки, статутних та інших документів (копія повідомлення про початок досудового розслідування знаходитися у матеріалах справи).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку визнання позову відповідачем жодним чином не було направлено на захист його власних законних інтересів. З документів, наданих відповідачем суду апеляційної інстанції (довідка про наявність заборгованості по оплаті праці, витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 04.12.2014 про перебування майна боржника в податковій заставі, тощо), а також з доказів, які були подані сторонами під час розгляду справи в суді першої інстанції (зокрема, з відповідей на претензії позивача) дійсно вбачається, що майновий стан апелянта є незадовільним. Разом з цим, замість доцільної реалізації права на звернення до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення розміру штрафу, представник відповідача, всупереч законним інтересам підприємства, подав заяву про визнання позову повністю. Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів апелянта в цій частині та необхідність розгляду клопотання про зменшення розміру штрафу по суті на підставі ст. 101 ГПК України.

Як було вищезазначено, штраф за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з повернення суми позики у розмірі 100% від суми грошових коштів, отриманих в якості позики, було передбачено сторонами у п. 4.3 договору.

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" застосування такого виду неустойки як штраф до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Тобто, застосування вказаної норми є правом суду.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В частині 1 статті 233 ГК України також вказано, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до частини 2 вказаної статті, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з пунктом 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, вона повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 11.02.2014 у справі № 910/16876/13).

Разом з цим, позивачем не було доведено належними та допустимими, в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України доказами, настання будь-яких реальних збитків або упущеної вигоди від несвоєчасного повернення відповідачем суми грошової позики. В свою чергу, суд апеляційної інстанції враховує майновий стан відповідача а також, той факт, що відповідачем була повністю та у добровільному порядку погашена заборгованість за договором (що підтверджується платіжними дорученнями № 189 та № 190 від 14.11.2014, наявними в матеріалах справи).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В даному випадку, враховуючи необхідність дотримання балансу інтересів сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафу на 50%. При цьому зменшення штрафу на 95%, як того вимагає відповідач, порушувало би баланс інтересів сторін та не враховувало би інтересів позивача (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 14 серпня 2014 року у справі № 910/11513/13).

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні на підставі пункту 4 частини 1 статті 103 ГПК України, зі стягненням з відповідача на користь позивача 95350,00 грн. штрафу.

Оскільки спір у даній справі виник внаслідок неправомірних дій апелянта, судові витрати за подання апеляційної скарги, а також за розгляд справи в суді першої інстанції покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Спеціалізована пересувна механізована колона №501" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2014 у справі № 910/7662/14 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2014 у справі № 910/7662/14 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Спеціалізована пересувна механізована колона №501" (03022, м. Київ, провулок Охтирський, будинок 3, ідентифікаційний код 01354421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Альфарус" (03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 6, ідентифікаційний код 25270120) штраф у розмірі 95350 (дев'яносто п'ять тисяч триста п'ятдесят) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 3814 (три тисячі вісімсот чотирнадцять) грн 00 коп.

3. В решті задоволення позову відмовити».

3. В решті задоволення апеляційної скарги відмовити.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/7662/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 11.12.2014р.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк