Рішення

від 08.12.2014 по справі 910/24532/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24532/14 08.12.14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛІТРА"

до : публічного акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ"

про стягнення 7.384,17 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Наливайко Є.О. - за довіреністю від 10.01.2014 № 7-юр;

відповідача: Стаценко Н.В. - за довіреністю від 10.04.2014 № 2-413д.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАЛІТРА" звернулося до Господарського суду із позовом до публічного акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" про стягнення з останнього 7.384,17 грн заборгованості.

Суть спору: позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки не в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлений позивачем товар за договором поставки від 10.08.2010 № 99/10/010111/10. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним договором в сумі 7.384,17 грн.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 10.08.2010 № 99/10/010111/10 в сумі 7.384,17 грн, з яких: основна заборгованість складає 5.883,69 грн; 3 % річних в сумі 472,81 грн; інфляційних втрат в сумі 1.027,67 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/24532/14.

Відповідач, скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позовні вимоги відхилив повністю з підстав спливу строку позовної давності, оскільки загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки а неоплачені партії товару в період з липня по жовтень 2011 були відпущені відповідачу згідно накладних від 13.07.2011 № РН-0003404, від 09.08.2011 № РН-0004062, від 17.08.2011 № РН-0004285, від 19.10.2011 № РН-0005834 та від 27.10.2011 № РН-0006073 відповідно.

В судовому засіданні 08.12.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ПАЛІТРА", як постачальником, (далі - позивач) та публічним акціонерним товариством "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки від 10.08.2010 № 99/10/010111/10 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача продукцію (далі - товар), а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами Договору.

Згідно до п. 2.1. Договору, кількість, асортимент та ціна на товар вказується у специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.

Датою поставки вважається дата акту приймання-передачі товару, підписаного уповноваженими представниками сторін (п. 3.3 Договору).

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що розрахунки за товар здійснюються відповідачем по факту поставки на підставі рахунку та акту приймання-передачі або накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача на умовах визначених у специфікації (п. 3.2 Договору).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 47.896,37 грн. Наведена фактична обставина підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій. Наведені первинні бухгалтерські документи підписані з боку відповідача його особами, які згідно довіреностей уповноважені на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей за вказаними вище видатковими накладними (засвідчені копії вказаних довіреностей наявні в матеріалах справи).

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача обов'язку з оплати товару, який закріплений у п. 5.1 Договору, відповідач вартість отриманого товару на користь позивача сплатив частково в розмірі 42.012,68 грн. про що свідчать платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій. Наведена обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за Договором в сумі 5.883,69 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1.027,67 грн та 3 % річних у розмірі 472,81 грн.

Відносно заперечень відповідача, викладених у відзиві, то вони судом відхиляються з таких підстав.

Приписами ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України унормовано, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Умовами п. 3 специфікації до Договору сторонами узгоджено, що оплата одержаного товару здійснюється по факту поставки протягом 120 днів. Оскільки період прострочення виконання грошового зобов'язання за неоплачений товар згідно видаткових накладних від 13.07.2011 № РН-0003404, від 09.08.2011 № РН-0004062, від 17.08.2011 № РН-0004285, від 19.10.2011 № РН-0005834 та від 27.10.2011 № РН-0006073 настав після спливу 120 днів від дати поставки товару, строк загальної позовної давності позивачем пропущений не був.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 5.883,69 грн, сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 5.883,69 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Надані позивачем розрахунки 3 % річних є арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 472,81 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період часу з 01.03.2012 по 01.09.2014 суд зазначає, що вказана вимога задовольняється судом частково, оскільки розрахунок позивача, викладений у позові, є арифметично невірним. Наведена позовна вимога підлягає задоволенню в сумі 947,27 грн, за таким розрахунком суду:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 01.03.2012 - 01.09.2014 5883,69 116,1 947.27

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку відповідача, суд, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на публічне акціонерне товариство "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ".

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (04053, місто Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код 30019775, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛІТРА" (36034, Полтавська область, місто Полтава, вул. Великотирнівська, буд. 35/2, квартира 36; ідентифікаційний код 32995812, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 5.883 (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн 69 коп.; 3 % річних в сумі 472 (чотириста сімдесят дві) грн 81 коп.; інфляційні втрати в сумі 947 (дев'ятсот сорок сім) грн. 27 коп; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12 грудня 2014 року

Суддя С.В. Балац