Рішення

від 02.12.2014 по справі 911/4408/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р. Справа № 911/4408/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСОПАК",

20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Леніна, буд. 57

до Приватного підприємства "АГРАРІУС",

08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 92

про стягнення 41 489,62 грн.

за участю представників:

позивача - Давигора С.А. (довіреність від 30.10.2014, б/н);

відповідача - Скрицька Н.А. (довіреність від 12.11.2014, б/н).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСОПАК" (далі - позивач) до Приватного підприємства "АГРАРІУС" (далі - відповідач) про стягнення 37 384,55 грн., з яких: 35 767,65 грн. основного боргу, 1 396,41 грн. пені та 220,49 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки від 22.01.2014 № 5/2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.11.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 24217/14 від 31.10.2014) позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участі представника у судовому засіданні.

У судове засідання 04.11.2014 представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, розгляд справи відкладено на 18.11.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 25783/14 від 18.11.2014) відповідачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 17.10.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 25784/14 від 18.11.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 17.10.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 25784/14 від 18.11.2014) надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву про збільшення розміру позовних вимог підписано уповноваженою на це особою, збільшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям збільшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову, відповідно до розміру якої буде вирішуватися спір - 41 489,62 грн., з яких: 40 767,65 грн. - основний борг, 45,12 грн. - пеня та 676,85 грн. - 3 % річних.

У судовому засіданні 18.11.2014 оголошено перерву до 02.12.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 27035/14 від 02.12.2014) надійшла заява відповідача про визнання позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 02.12.2014 представнику відповідача судом роз'яснено наслідки визнання позову, відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки заяву про визнання відповідачем позову підписано уповноваженою особою - Скрицька Н.А. (довіреність від 12.11.2014, б/н) та, з огляду на матеріали справи, зважаючи на частину 6 статті 22, частину 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, визнання позову відповідачем прийнято господарським судом.

У судовому засіданні 02.12.2014 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, представник відповідача визнав позов у повному обсязі.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.12.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСОПАК" (далі - постачальник) та Приватним підприємством "АГРАРІУС" (далі - покупець) укладено договір поставки від 22.01.2014 № 5/14 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві гофропродукцію, визначену у пункті 1.2. Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (пункт 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 1.2. Договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за Договором, її часткове співвідношення, визначаються Специфікацією, що є Додатком № 1 до Договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, ціна товару визначається згідно з виставленими рахунками на оплату кожної партії, за домовленістю сторін, вказується у Специфікації та/або у рахунку.

Згідно з пунктом 3.5. Договору, розрахунки за Договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк Договору закінчується 31 грудня 2014 року (пункти 7.1., 7.2. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар на суму 63 330,95 грн., що підтверджується наданими разом з позовною заявою в матеріали справи видатковими накладними від 04.02.2014 № 18 на суму 56 856,35 грн. та від 03.04.2014 № 66 на суму 6 474,60 грн., що підписані уповноваженими представниками обох сторін, а відповідач вказаний товар отримав.

Підписи уповноважених представників сторін на видаткових накладних скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичною особою - відповідачем, фактів вчинення господарських операцій з поставки товару. До матеріалів справи долучені копії зазначених видаткових накладних.

За твердженнями позову, відповідачем заборгованість за Договором сплачено частково.

У ході судового розгляду позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву про збільшення розміру позовних вимог підписано уповноваженою на це особою, збільшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям збільшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову, відповідно до розміру якої буде вирішуватися спір - 41 489,62 грн., з яких: 40 767,65 грн. - основний борг, 45,12 грн. - пеня та 676,85 грн. - 3 % річних.

До матеріалів справи позивачем надано копію акту звірки взаємних розрахунків сторін станом на 10.04.2014, який підписано представниками сторін та скріплено відбитками їх печаток, в якому сторони дійшли згоди про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 49 767,65 грн.

Відповідачем підтверджено факт отримання товару за Договором, а також визнано позов у повному обсязі.

Згідно з частиною 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ця дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову є процесуальним правом відповідача, з яким кореспондується повноваження суду задовольнити визнаний позов, якщо суд не встановить, що визнання позову суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

При прийнятті рішення, зважаючи на повне визнання позову відповідачем, судом взято до уваги правові позиції, що викладено у пункті 24. постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" та в абзаці 9 підпункту 3.12. пункту 3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за якими, у разі визнання відповідачем позову, якщо таке визнання не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

Зважаючи на вказане, господарський суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, письмову заяву про визнання позову підписано уповноваженою особою відповідача, а, відтак, позовна вимога про стягнення основного боргу підлягає задоволенню повністю у розмірі 40 767,65 грн.

Позивач, на підставі пункту 4.2. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі 0,2 % (не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період у який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 45,12 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру пені та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є невірним. Позивачем здійснено нарахування пені за період з 25.05.2014 до 12.11.2014.

Договором не передбачено збільшення періоду нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, відтак, судом визначено правильний період нарахування пені - з 25.04.2014 до 25.10.2014.

Таким чином, правильний розмір пені, з урахуванням меж позовних вимог та відсутності підстав у суду для виходу за ці межі, становить 41,10 грн. Позовна вимога у частині стягнення пені в розмірі 4,02 грн. задоволенню не підлягає.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 676,85 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок 3 % річних та з'ясував, що позовна вимога про стягнення 3 % річних нарахована вірно, відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, а тому, позовна вимога про стягнення 676,85 грн. 3 % річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 40 767,65 грн. основного боргу, 41,10 грн. пені та 676,85 грн. 3 % річних підлягають задоволенню. Позовна вимога про стягнення 4,02 грн. пені задоволенню не підлягає.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АГРАРІУС" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 92, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33269382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСОПАК" (20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Леніна, буд. 57, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38791406) 40 767 (сорок тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 65 коп. основної заборгованості, 41 (сорок одна) грн. 10 коп. пені, 676 (шістсот сімдесят шість) грн. 85 коп. 3 % річних та 1 826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 82 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 08.12.2014.

Суддя С.О. Саванчук