Постанова

від 08.12.2014 по справі 921/799/14-г/8

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2014 р. Справа № 921/799/14-г/8

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Кордюк Г.Т., Кравчук Н.М.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від позивача - Єфременко О.О.

від відповідача (скаржника) - Виннічик І.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоенергія", б/н від 26.09.2014 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 17.09.2014 року (підписане 18.09.2014 року), суддя Гирила І.М.

у справі №921/799/14-г/8

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоенергія", смт. Козова Козівського району Тернопільської області

про стягнення заборгованості в сумі 542690,72 грн., з яких: 472709,35 грн. - борг, 34899,71 грн. - пеня, 18090,79 грн. - 3% річних та 16990,87 грн. - інфляційні нарахування

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 17.09.2014 року по справі №921/799/14-г/8, яким частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Присуджено до стягнення на користь останнього з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоенергія" 472709,35 грн. - боргу, 34873,30 грн. - пені, 18090,79 грн. - 3% річних, 16838,79 грн. - інфляційних нарахувань. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 26,41 грн. - пені та 152,08 грн. - інфляційних нарахувань, суд відмовив.

Суд визнав підставними заявлені до стягнення суму основної заборгованості та нараховану суму 3% річних, а також здійснивши перерахунок суми пені та інфляційних нарахувань, частково визнав такі правомірно заявленими до стягнення.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТзОВ «Екоенергія» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 17.09.2014 року у справі №921/799/14-г/8 та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача борг в розмірі 145133,95 грн., а в решті позовних вимог відмовити. При цьому, скаржник посилається на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, а саме: вказує, що судом не взято до уваги той факт, що згідно умов договору газ поставляється на три об'єкти, проте, лише один з них (котельня Козівської районної лікарні) належить на праві оренди відповідачу, два інші об'єкти передані в оренду іншому господарюючому суб'єкту - ТзОВ «Зелена енергія - 2012». Зважаючи на це, скаржник зазначає, що частина об'єму газу, про оплату якого звертається позивач, була використана іншим підприємством, а відтак, не повинна оплачуватися відповідачем. На думку скаржника, неврахування судом першої інстанції вказаної обставини призвело до прийняття неправильного по суті рішення та помилкового задоволення позову.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року склад судової колегії змінено: замість суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б. введено суддів Кордюк Г.Т. та Кравчук Н.М.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги, викладені в апеляційній скарзі, підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 17.09.2014 року по справі №921/799/14-г/8 та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача борг в розмірі 145133,95 грн., а в решті позовних вимог відмовити.

Поряд з тим, 08.12.2014 року від представника відповідача на електронну адресу суду надійшли додаткові пояснення, в яких він підтримує позицію, викладену в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без з мін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначав, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування - відсутні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 19.10.2012 року між НАК "Нафтогаз України" (в тексті договору - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екоенергія" (в тексті договору - покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №12/1149-БО-30, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Газ, що продається за вказаним договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 Договору продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 43,0 тис. куб. м, у т.ч. по місяцях кварталів: листопад - 20,5 тис. куб. м, грудень - 22,5 тис. куб. м. Обсяги газу, що планується передати за договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Згідно п.3.1 Договору, продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі.

Підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 Договору визначено, що покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджується продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді оператором ЄГТСУ на відповідний місяць поставки.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість.

Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаних уповноваженим представником та скріплених печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.п.3.3, 3.4 Договору).

У пунктах 5.1, 5.2, 5.3, 5.5 Договору сторони дійшли згоди щодо ціни договору, визначивши, що ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1000 куб. м газу становить 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того, ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ДПВ - 4661,74 грн. У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за Договором з моменту введення їх в дію. Загальна сума вартості природного газу за Договором складається із сум місячних поставок газу.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 Договору).

Відповідно до п.6.3 Договору в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за Договором, продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 жовтня 2012 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 Договору).

Договір №12/1149-БО- 30 від 19.10.2012 року підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Факт виконання позивачем укладеного договору підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 30.11.2012 року та від 31.12.2012 року, з яких вбачається, що продавець передав, а покупець прийняв природній газ в обсязі 101,402 тис. м куб., на загальну суму 472709,35 грн.

Натомість, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором купівлі - продажу не виконав, оплати отриманого за договором природного газу не провів, доказів протилежного в матеріалах справи не міститься.

Наведене стало підставою для звернення Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоенергія" про стягнення заборгованості.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В матеріалах справи містяться докази передачі продавцем покупцю природного газу на виконання умов укладеного договору, а саме: за період з листопада 2012 року по грудень 2012 року (включно), позивачем передано, а відповідачем отримано 101402 м 3 природного газу на загальну суму 472709,35 грн., зокрема: 31529 тис.куб.м - у листопаді 2012 року на суму 146979,87 грн., 69873 тис.куб.м - у грудні 2012 року на суму 325729,48 грн.

Як зазначено вище, факт передачі позивачем та отримання відповідачем 101402 м 3 природного газу на загальну суму 472709,35 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями Актів приймання-передачі природного газу за період з листопада 2012 року по грудень 2012 року (включно), які складені відповідно до вимог передбачених для даного виду документів.

Відповідно до п.6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Вимогами ст.530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання та зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Натомість, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті вартості отриманого природного газу за період з листопада 2012 року по грудень 2012 року (включно), у зв'язку з чим заборгованість останнього перед позивачем становить 472709,35 грн.

Посилання скаржника на використання природного газу, який був предметом укладеного між сторонами договору іншою особою оцінюється судом критично, оскільки, шляхом підписання договору купівлі - продажу природного газу, сторони дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, в тому числі які стосуються ціни договору. Доказів анулювання, визнання недійсними чи внесенні змін у положення договору, що стосуються його ціни в матеріалах справи не міститься, а відтак, дані умови є чинними та обов'язковими до виконання.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо підставності задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 472709,35 грн. - основного боргу.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи обставини наведенні вище, а також встановлений факт порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати вартості поставленого природного газу, позивачем заявлено до стягнення 18090,79 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 14.12.2012 року по 14.04.2014 року та за період з 14.01.2013 року по 14.04.2014 року , а також 16990,87 грн. - інфляційних нарахувань за період з грудня 2012 року по березень 2014 року та з січня 2013 року по березень 2014 року.

Колегія суддів, перевіривши правильність перерахунку місцевим господарським судом заявленої до стягнення суми 3% річних та інфляційних нарахувань дійшла висновку, що сума в розмірі 18090,79 грн. - 3% річних та 16838,79 грн. - інфляційних нарахувань підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені.

Разом з тим, згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Поряд з тим, відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідальність за неналежне виконання покупцем (відповідачем) зобов'язання передбачено пунктом 7.2 Договору, у якому визначено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується оплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З урахуванням приписів ст.549, ч.2 ст.625 ЦК України та ст.1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу (п.1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Зважаючи на наведене, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 34899,71 грн. - пені, нарахованої за період з 14.12.2012 року по 13.06.2013 року та за період з 14.01.2013 року по 13.07.2013 року.

Колегія суддів, перевіривши правильність перерахунку місцевим господарським судом суми пені, дійшла висновку про обґрунтованість задоволення судом першої інстанції, заявлених вимог щодо стягнення пені в частині 34873,30 грн.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачем протилежного не доведено.

Враховуючи наведені вище положення законодавства, беручи до уваги умови укладеного між сторонами договору №12/1149-БО-30 від 19.10.2012 року, а також проведений місцевим господарським судом перерахунок пені та інфляційних нарахувань, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 472709,35 грн. - боргу, 34873,30 грн. - пені, 18090,79 грн. - 3% річних та 16838,79 грн. - інфляційних нарахувань та відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 26,41 грн. - пені та 152,08 грн. - інфляційних нарахувань.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.

Крім того, колегія суддів дійшла висновку про повернення скаржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Екоенергія» на підставі п.1 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» 1453,13 грн. - судового збору, як надмірно сплаченого платіжним дорученням №142 від 26 вересня 2014 року, оскільки, скаржник визнав борг в розмірі 145133,95 грн., а рішення господарського суду Тернопільської області від 17.09.2014 року по справі №921/799/14-г/8 оскаржив лише у частині задоволення позовних вимог про стягнення 397378,28 грн.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, п.1 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір», суд,

постановив:

Рішення господарського суду Тернопільської області від 17.09.2014 року у справі №921/799/14-г/8 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоенергія" - без задоволення.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Екоенергія" з Державного бюджету України 1453,13 грн. - надмірно сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №142 від 26 вересня 2014 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №921/799/14-г/8 повернути до господарського суду Тернопільської області .

Повну постанову складено 11.11.2014 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Кордюк Г.Т.

Кравчук Н.М.