Рішення

від 25.11.2014 по справі 909/23/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2014 р. Справа № 909/23/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І., секретар судового засідання Ковальчук Р.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Забудова -Центр" (вул. Залізничне шосе, 47, м.Київ,01103, код 33235018, представник позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Вернер" Музичка М.В., адреса для кореспонденції: вул. Пушкінська, 31А, офіс 4, м. Київ, 01004)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Чорногори" с.Бистрець, Верховинський район, Івано-Франківська область,78707, код 33604825

про стягнення заборгованості в сумі 663 210,50 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Музичка М.В.,

відповідача - Потапова М.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Забудова-Центр" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорногори" заборгованості в сумі 443000,00 грн., 161544,75 грн. пені, 19196,27 грн. інфляційних втрат, 39469,48 грн. 3% річних та 13264,21 грн. судового збору.

10.01.2014 р. господарським судом Івано-Франківської області винесено ухвалу про порушення провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.01.2014 р.

Ухвалою суду від 28.01.2014 відмовлено в задоволенні клопотання позивача(вх.№1321/14 від 28.01.14) про об'єднання однорідних позовних вимог, у зв'язку перебуванням однорідних позовних вимог по даних справах в провадженні різних суддів господарського суду, що суперечить вимогам статті 58 ГПК України та відкладено розгляд справи.

07.03.14 представник відповідача подав суду заяву (факсограму вх.№3592/134)про застосування строку позовної давності (заява за вх.№ 3658/14 від11.03.14).

Згідно ч.3 ст.69 ГПК України ухвалою від 11.03.14 судом продовжено строк розгляду справи до 26.03.14р.В цьому ж судовому засіданні оголошено перерву до 18.03.14р.

17.03.14 від представника позивача до суду надійшло клопотання (факсограма вх.№4026/14) про долучення матеріалів до справи (клопотання за вх. №4116/14 від18.03.14), а саме: копію додаткової угоди №1 від 28.12.2010р до договору позики № 01-07/08 від 01.07.08р.

В судовому засіданні 24.03.2014 р. представник відповідача подав суду доповнення до заяви про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення основного боргу, пені, інфляційних нарахувань та 3% річних .

Таким чином, представник відповідача щодо позову заперечив, посилаючись на те, що договір, який міститься в архіві Товариства має інший зміст ніж той який поданий суду. Крім того заперечує проти нарахування пені у зв'язку з пропуском строку позовної давності, стверджує, що додані до позовної заяви документи не є належним чином завіреними копіями, а також має сумнів щодо правильності нарахування суми збитків від інфляції та 3% річних.

В судовому засіданні 18.03.14 оголошено перерву до 31.03.14 .

Від відповідача надійшло суду клопотання ( вх. № 4002/14 від 24.03.14, вх. № 4354/14 від 28.03.14) про призначення почеркознавчої та технічної експертиз документів.

В клопотанні (вх. № 5040/14 від01.04.14) представник позивача запропонував питання, які мають бути поставлені на дослідження судового експерта.

Ухвалою суду від 31.03.14:

- провадження у справі зупинено;

- призначено у справі почеркознавчу та технічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

15.07.14 р. до господарського суду Івано-Франківської області надійшов висновок судової почеркознавчої експертизи, в якому зазначено, що встановити ким виконано підпис від імені Кольгофер О.В. на додатковій угоді № 1 до договору позики №01-07/08 01.07.08 датованій 28.12.10 від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Чорногори" в графі "Директор"____ О.В.Кольгофер не виявилося можливим з причини наведених у висновку. По третьому питанню, поставленому на вирішення експерта, зазначено, що встановити, давність виконання спірного документа - додаткової угоди № 1 до договору позики № 01-07/08 від 01 липня 2008 року (безоплатної строкової поворотної фінансової допомоги), укладеної 28 грудня 2010 року не вдається можливим, через відсутність науково-обґрунтованої методики та з причини відсутності обладнання, а саме, хроматомас-спектрометра.

23.07.14 ухвалою господарського суду Івано-Франківської області поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 12.08.14.

12.08.14 в судовому засіданні представник позивача подав суду клопотання (вх.№ 11026/14)про призначення додаткової судової експертизи, в зв'язку з тим, що наданий експертом висновок не надає в повному обсязі відповіді на поставлені питання. Представник відповідача щодо призначення додаткової судової експертизи не заперечив та погоджується з переліком питань поданих представником позивача.

Ухвалою від 12.08.14 провадження у справі зупинено та призначено у справі додаткову почеркознавчу та технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

14.10.14 господарському суду надійшов лист (вх.№13383) та клопотання від Київського науково-дослідного інституту про надання додаткових матеріалів, погодження умов та терміну проведення експертизи, про оплату рахунку №5509 від 06.10.14 на суму 31 746,00грн. за проведення експертизи. В зв"язку з чим, ухвалою від 16.10.14 суд поновив провадження у справі , вказані лист та клопотання призначив до розгляду в судовому засіданні на 04.11.14.

В судовому засіданні 04.11.14 представник позивача заперечує про надання дозволу експертам вирізати штрихи рукописних записів та підписів досліджуваних документів про що подав відповідне клопотання (вх.№ 17358 від04.11.14). Судом розглянуто та задоволено клопотання позивача. Представник відповідача в судове засідання не з"явився, в зв"язку з чим розгляд справи відкладено на 25.11.14

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Забудова -Центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чорногори" 01.07.08 укладено договір позики ( безоплатної строкової поворотної фінансової допомоги) № 01-07/08

У відповідності до п. 1.1. договору позивач (позикодавець) передає у користування відповідачу (позичальнику) грошові кошти в сумі 443 000грн (позику), а позичальник зобов"язується повернути отримані кошти в строк та на умовах цього договору.

Згідно п.2.2 договору момент передачі позики підтверджується документами обслуговуючого позичальника банку, які свідчать про прийняття коштів на поточний рахунок позичальника.

Проценти за користування позикою не нараховуються та не сплачуються ( п.1.3).

Передача позичальнику позики згідно договору в сумі 443 000грн. підтверджується поданим в матеріали справи платіжним дорученням №54 від 02.07.08р

Пунктом 2.3. договору встановлено, що відповідач повинен повернути позивачу позику не пізніше 31.12.2010 р.

Проте, як свідчать матеріали справи, 28.12.10 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Забудова -Центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чорногори" укладено додаткову угоду № 1 до договору позики № 01-07/08 від 01.07.08 (безоплатної строкової поворотної фінансової допомоги).

Відповідно до п.1 додаткової угоди, внесено зміни до п.2.3 договору та викладено його в наступній редакції: "Позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику не пізніше 31.03.2011 р."

Сторони погодили, що інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують за ними свої зобов'язання; що ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору та діє протягом терміну його дії; набуває чинності з дати її підписання сторонами (п.п.2,3, 4 додаткової угоди).

В порушення договірних зобов'язань відповідач не виконав взятих на себе зобов"язань, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 443 000 грн.

Відповідно до п.3.2 договору передбачено, що за несвоєчасне повернення позики нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплачених коштів за кожен день прострочення.

Позивач за несвоєчасне повернення позики нарахував відповідачу пеню, що становить 161 544,75грн. (за період з 31.12.10 по 18.12.13).

На підставі ст.625 Цивільного кодексу України, за порушення грошового зобов'язання позивач, нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 19 196,27грн. та 3% річних, що становлять 39 469,48грн. (за період з 31.12.10 по 18.12.13).

Представник позивача зазначає, що станом на день звернення позивача до господарського суду Івано-Франківської області борг відповідача перед позивачем становить: 663 210,50., із них: 443 000,00грн. основного боргу, 161 544,75грн. пені,19 196,27 грн. інфляційних втрат та 3% річних, що становлять 39 469,48грн.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Судом при дослідженні матеріалів справи встановлено факт виконання позивачем зобов'язань по договору: позивачем надано, а відповідачем отримано позику в розмірі 443 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням, копія якого міститься в матеріалах справи.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, обов'язки за договором позики виникають лише для однієї сторони - позичальника. Отримавши у власність передані позикодавцем гроші, позичальник стає зобов'язаним повернути позикодавцеві таку ж суму грошей у визначений строк.

Відповідно до ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказано вище, сторонами в п.1.3 договору погоджено, що відсотки або інша винагорода за строкове володіння, користування та розпорядження позикою не сплачується.

Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором, оскільки не здійснив повернення позики не пізніше 31.03.11 (на виконання п.1.1 додаткової угоди №1 від 28.12.10). Як наслідок, основний борг відповідача перед позивачем становить 443000,00грн. У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні норми містить і ст.526 Цивільного кодексу України - зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

За таких обставин, суд, враховуючи наведені вище норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, прийшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 443 000,00грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Причому, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та три проценти річних є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем проведено нарахування відповідачу інфляційних втрат у розмірі 19 196,27грн. та 3% річних в сумі 39 469,48грн. (за період з 31.12.10 по 18.12.13).

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем та здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат. Згідно з арифметичним розрахунком, проведеним судом за допомогою ІПС «Законодавство», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6645грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 36083,26грн. (за період з 01.04.11 по 18.12.13). За таких обставин, в стягненні з відповідача на користь позивача 12551,27грн. інфляційних втрат та 3366,22грн. - 3% річних слід відмовити з тих підстав, що позивачем неправильно визначено період за який підлягає нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки додатковою угодою №1 від 28.12.14 (п.1.1 договору) сторонами погоджено, що датою повернення позики є встановлений строк - не пізніше 31.03.11. За таких обставин, нарахування слід проводити з 01.04.11, а не з 31.10.10.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 161 544,75грн. пені суд зазначає наступне.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що за несвоєчасне повернення коштів позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплачених коштів за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.267 Цивільного кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

При дослідженні судом матеріалів справи встановлено, що перебіг строку позовної давності повинен обчислюватися з 01.04.11 (п.1.1 додаткової угоди №1 від 28.12.10).

Згідно ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Виходячи з договірних умов щодо строку виконання зобов'язання, перебіг позовної давності щодо стягнення неустойки (пені) розпочався 01.04.11 та у відповідності до положень ст. 258 Цивільного кодексу України закінчився 01.04.12, а отже звертаючись до суду з позовом 09.01.2014 року, позивач пропустив строк позовної давності щодо стягнення пені.

З огляду на клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд відмовляє в позовній вимозі про стягнення пені у зв'язку зі спливом позовної давності.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що до таких вимог також застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст.257 Цивільного кодексу України). Судом встановлено, що позивачем даний строк не порушено.

При дослідженні матеріалів справи, оцінивши подані докази, судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договорами не виконав, тобто не виконав визначені на розсуд сторонами і погоджені ними умови договору, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідач порушив договірні зобов'язання що стосуються повернення позики не пізніше 31.03.11.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на фактичні обставини справи суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та вважає за правильне стягнути з відповідача на користь позивача 443 000,00грн. основного боргу, 6645грн. інфляційних втрат, 36083,26грн. -3% річних. В стягненні з відповідача на користь позивача 161 544,75грн. пені, 12551,27грн. - інфляційних втрат, 3366,22грн. 3% річних - відмовити.

Судовий збір відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. 82 Керуючись ст.124 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11,257,258,261,267,526,530,549,599,625,627,629,1046,1049 Цивільного кодексу України, ст.ст.174,193,230,223 Господарського кодексу України, ст.ст.32,33,34,49,58, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Чорногори", с.Бистрець, Верховинський район, Івано-Франківська область (код ЄДРПОУ 33604825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Забудова -Центр", вул. Залізничне шосе, 47,м. Київ, (код ЄДРПОУ 33235018) 443 000,00грн. (чотириста сорок три тисячі) основного боргу, 6645 грн. інфляційних втрат , 36083,26грн. 3% річних та 9682,87 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.12.14

Суддя Грица Ю. І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"