Постанова

від 08.12.2014 по справі 904/5939/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2014 року Справа № 904/5939/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.

Секретар судового засідання: Литвин А.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Калмикова І.В., довіреність №270214/2 від 20.02.14, представник;

від відповідача представник в судове засідання не явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2014 року у справі №904/5939/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАФАРБ", м.Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД", м.Дніпропетровськ

про стягнення 70788,30 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2014 року у справі №904/5939/14 (суддя Турчин С.О.) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мегафарб" 5273,30грн. - три відсотки річних, 64228,76грн. - інфляційних втрат, 1832,30грн. - судового збору.

Не погодившись з оскарженим рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким задовольнити заяву відповідача про розстрочку виконання рішення строком на три місяці. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. В апеляційній скарзі зазначено, що відповідачем на підтвердження фактів, викладених в заяві про розстрочку виконання рішення, надано баланс підприємства станом на 30.06.14р. та звіт про фінансові результати станом на 30.06.14р., відповідно до яких за фінансовими показниками ІІ кварталу 2014р. ПАТ "Інтерпайп НТЗ" є збитковим підприємством. В свою чергу судом при прийнятті рішення по справі не враховано фінансовий стан відповідача на момент прийняття рішення та неспроможність його виконання.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду - без змін. Позивачем зазначено, що наведені відповідачем у заяві підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище та велика дебіторська заборгованість, не є тими виключними обставинами, які дають підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки, по-перше тяжке фінансове становище відповідача утворилося внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин, по-друге, скрутне фінансове становище є як у відповідача, так і у позивача, який несе значні збитки через порушення відповідачем своїх зобов'язань з оплати. Адже позивачем було витрачено значні кошти на закупівлю та постачання для відповідача товару, за який останній несвоєчасно розрахувався, внаслідок чого було застосовано штрафні санкції. Крім того, як зазначено позивачем, вирішуючи питання щодо заяви про розстрочку виконання рішення, суд має враховувати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача та може призвести до негативних наслідків для нього. Відповідач жодного разу не звертався до позивача з проханням відстрочити або розстрочити свої зобов'язання з оплати штрафних санкцій.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що наявні у справі докази дозволяють розглянути скаргу по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути спір за відсутністю представника відповідача, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Мегафарб" (постачальник) та публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (покупець) укладено договір поставки №511131487.

Відповідно до пункту 1.1 договору на умовах, викладених в розділах цього договору, постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію матеріально-технічного призначення, що надалі іменується товар. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови і терміни постачання. Товару вказані в Специфікаціях оформлених у вигляді додатків до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до пункту 1.2 договору по взаємній домовленості сторін в процесі виконання цього договору можуть бути змінені конкретні дані (найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, умови і терміни постачання товару), внесені до положень цього договору і додатка до нього.

Ціна товару, відповідно до пункту 2.1 договору, що поставляється за цим договором, визначається в гривнях і вказана в Специфікаціях до цього договору. Ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України.

Сума договору, відповідно до пункту 2.4 договору, складається із сум Специфікацій, що є невід'ємною часткою договору.

Згідно з пунктом 3.8 договору товар передається постачальником покупцю на підставі акта приймання-передачі та/або товаросупроводжувального документа з відміткою покупця про прийняття товару.

Відповідно до пункту 3.9 договору дата постачання товару і датою переходу права власності є дата підписання сторонами акту приймання-передачі або дата зазначена покупцем на товарно-транспортній накладній при прийманні товару. Сторони у відповідній специфікації можуть обумовити інші умови визначення дати постачання і дати переходу права власності на товар.

Розрахунки за цим договором, згідно з пунктом 4.1, проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в порядку і терміни, вказані в специфікації до договору. При оплаті з відстроченням платежу розрахунки проводяться з відстроченням платежу за фактично прийняту вагу (прийняту кількість).

Пунктом 10.1 договору визначено його дію з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін і до 31.12.2013р., а в частині не виконаних зобов'язань по договору - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

На виконання умов договору купівлі-продажу по специфікаціям № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 відповідачу було передано товар на умовах надання товарного кредиту з відстрочкою платежу на загальну суму 1740654,16грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.39-49).

Відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі виконано зобов'язання за договором поставки №511131487 від 20.08.13р. що стало предметом розгляду по справі №904/1679/14.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2014р. по справі №904/1679/14 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнено з публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мегафарб" 625561,06грн. основної заборгованості; 21809,60грн. пені; 5034,35грн. три відсотки річних; 13048,10грн. судового збору

Задоволено заяву публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" про розстрочку виконання рішення частково.

Розстрочено виконання рішення суду строком на три місяці наступним чином:

- в строк до 30 червня 2014 року ПАТ "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" зобов'язано погасити заборгованість перед ТОВ "Мегафарб" у розмірі 217468,34грн.;

- в строк до 30 липня 2014 року ПАТ "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" зобов'язано погасити заборгованість перед ТОВ "Мегафарб" у розмірі 217468,34грн.;

- в строк до 30 серпня 2014 року ПАТ "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" зобов'язано погасити заборгованість ТОВ "Мегафарб" у розмірі 217468,33грн.

У зв'язку з тим, що відповідачем порушено строки виконання грошових зобов'язань, позивач завернувся, в порядку ст..625 ЦК України, з вимогою про додаткове стягнення з відповідача річних за період з 01.03.14р. по 26.08.14р. (по кожній накладній окремо) у розмірі 5273,30грн.; інфляційних втрат за період з 23.12.13р. по 26.08.14р. (по кожній накладній окремо) у розмірі 64228,76грн. ( з урахуванням заяв про збільшення та уточнення позовних вимог).

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Наявність заборгованості підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2014р. по справі №904/1679/14.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано суму річних за період з 01.03.14р. по 26.08.14р. у розмірі 5273,30грн., інфляційних втрат за період з 23.12.13р. по 26.08.14р. у розмірі 64228,76грн.

На підставі вірно проведених розрахунків, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем було подано заяву про розстрочку виконання рішення, яка обґрунтована нестабільністю та складною політичною ситуацією в країні, зниженням цін на металопродукцію, подорожчанням енергоносіїв, підвищенням залізничного тарифу, постійним підвищенням постачальниками цін на сировину, що призводить до різкого подорожчання та зниження замовлень на продукцію, яку випускає відповідач. В результаті вказаних чинників відповідач за підсумками ІІ кварталу є збитковим підприємством, згідно балансу підприємства станом на 30.06.14р. сума дебіторської заборгованості у багато разів перевищує суму кредиторської заборгованості. Крім того, зазначено, що господарські витрати у вигляді оплати комунальних платежів, заробітної плати із урахуванням податків, інших обов'язкових платежів сплачується підприємством не за рахунок доходів, отриманих від реалізації продукції, а з власних резервів, які на даний час вичерпано.

Відповідно до вимог ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно п.7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, поставно господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Зазначена процесуальна норма не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, але визначальним фактором при наданні відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення є винятковість цих обставин та їх об'єктивний вплив на можливість виконання судового рішення.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинні довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідач в заяві про розстрочення виконання рішення посилається на обставини, які є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності, яка здійснюється на свій ризик. Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності. Розстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу в порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.

Заявником не доведено наявність обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду згідно ст. 121 ГПК України. Обставини, викладені в заяві про розстрочення виконання судового рішення, такі як складна ситуація у світовій та українській металургійній промисловості, які призвели до негативних наслідків для української металургії щодо різкого зниження попиту на металургійну продукцію у всіх основних сегментах та падіння обсягів виробництва, за змістом ст. 121 ГПК України, не є підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Крім того, слід звернути увагу, що судом першої інстанції вже було частково задоволено заяву ПАТ "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" про розстрочку виконання рішення під час розгляду справи №904/1679/14 щодо стягнення суми основного боргу, пені, річних за спірним договором. Виконання рішення суду розстрочено строком на три місяці.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстави застосування ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим, вимоги, викладені в апеляційній скарзі не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2014 року у справі №904/5939/14 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 12.12.2014 року

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна