Ухвала

від 10.12.2014 по справі 820/16837/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 р.Справа № 820/16837/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача - Репетун К.В.,

представника відповідача - Супрун В.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2014р. по справі № 820/16837/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-закупівельне підприємство "ТОРГСЕРВІС"

до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-закупівельне підприємство "ТОРГСЕРВІС" до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення- задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 15.07.2014 року №0000372202 про визначення суми грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-закупівельне підприємство "ТОРГСЕРВІС" код ЄДРПОУ 23762557 у розмірі 48603,00 грн. за основним платежем та 12150,75 грн. штрафних санкцій.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1, ст.134, ст.137, п.138.1, п.138.2, п.138.3 ст.138, п.185.1 ст.185, ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6, п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що в період з 06.05.2014р. по 20.05.2014р., на підставі направлень від 05.05.2014р. за №141, №142, №143, №144, №145 та плану-графіку проведення планових перевірок, фахівцями відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р.

За результатами проведеної перевірки складено акт №523/20-11-22-01/23762557 від 03.06.2014р. (а.с.38-136)

Висновками акта перевірки №523/20-11-22-01/23762557 від 03.06.2014р. встановлено порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства: - п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6, п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201 ПК України встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 48603 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Еккоплюс" та ТОВ "Ріком" в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі 48603 грн. в т.ч. за серпень 2013 року в розмірі 1176,00 грн., за вересень 2013 року у розмірі 33027,00 грн., за жовтень 2013 року у сумі 3606,00 грн., за листопад 2013 року у сумі 4939,00 грн. та за грудень 2013 року у сумі 5855,00 грн.; - п.п.134.1.1 п.134.1, ст.134, ст.137, п.138.1, п.138.2, п.138.3 ст.138 ПК України встановлено завищення валових доходів на суму 3014685,00 грн. та завищення валових витрат на суму 4674035,00 грн. за рахунок проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання.

На підставі висновків акта перевірки №523/20-11-22-01/23762557 від 03.06.2014р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000372202 від 15.07.2014р. (а.с. 152), яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на загальну суму 60753,75 грн., з яких 48603,00 грн. - за основним платежем та 12150,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки №523/20-11-22-01/23762557 від 03.06.2014р. та прийнятим податковим повідомленням-рішенням №0000372202 від 15.07.2014р. позивач звернувся із зазначеним позовом до Харківського окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком сулу першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Водночас, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги первинні документи, які складені на підтвердження фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судовим розглядом встановлено, що 04 березня 2013 року ТОВ "ІМ-ЕКС" (далі Продавець) та ТОВ "ТЗП "Торгсервіс" (далі Покупець) укладено договір куплі-продажу № 4/03-1, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплачувати ці товарно-матеріальні цінності на умовах договору. (а.с. 172-173).

Факт виконання умов договору №4/03-1 засвідчують податкові накладні від 27.05.2013 року № 2713, від 01.07.2013 року № 11, видаткові накладні № 2713 від 27 травня 2013 року, № 11 від 01.07.2013 року (а.с.177-180).

01 серпня 2013 року між ТОВ "Риком" (далі Продавець) та ТОВ "ТЗП "Торгсервіс" (далі Покупець) укладено договір куплі-продажу №5/08, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплачувати ці товарно-матеріальні цінності на умовах договору. (а.с.175-176).

Оплата товару за вказаним договором підтверджується платіжними дорученнями № 1155 від 04.10.2013р., №1158 від 08.10.2013р., №1164 від 16.10.2013р., №1169 від 17.10.2013р., №1169 від 21.10.2013р., №1175 від 28.10.2013р. (а.с.155-160)

Факт виконання умов договору № 5/08 засвідчують податкові накладні від 01.08.2013 року № 15, від 03.09.2013 року № 326, від 04.09.2013 року № 437, від 05.09.2013 року № 521, від 09.09.2013 року № 919, від 10.09.2013 року № 1024, від 08.10.2013 року № 813, видаткові накладні від 01.08.2013 року № 15, від 03.09.2013 року № 326, від 04.09.2013 року № 437, від 05.09.2013 року № 521, від 09.09.2013 року № 919, від 10.09.2013 року № 1024, від 08.10.2013 року № 813. (а.с.181-194)

01 листопада 2013 року між ТОВ "Еккоплюс" (далі Продавець) та ТОВ "ТЗП "Торгсервіс" укладено договір куплі-продажу № 1112013, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплачувати ці товарно-матеріальні цінності на умовах договору. (а.с.174).

Оплата товару за вказаним договором підтверджується платіжними дорученнями №1293 від 11.02.2014р. (а.с.154)

Факт виконання умов договору № 1112013 засвідчують податкова накладна від 25.11.2013 року № 2504 та видаткова накладна від 25.11.2013 року № 2504 (а.с.170-171).

Реалізація товару у власній господарській діяльності підприємством позивача, зокрема в взаємовідносинах з ТОВ "Пром", підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною від 30 листопада 2012 року, рахунком на оплату від 28 листопада 2012 року, податковою накладною від 28 листопада 2012 року № 18 (а.с.195-197).

У взаємовідносинах з ТОВ "Профхім" позивачем було здійснено реалізацію товару, придбаного за вищезгаданими договорами, що підтверджується видатковими накладними від 06 лютого 2014 року № 60201, від 22 травня 2014 року № 220502. (а.с.164-166)

Частина товару була списана підприємством позивача, що підтверджується актами списання товарів від 06 січня 2014 року № 1, від 26 лютого 2014 року № 4 (а.с.161-162)

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні, що складені контрагентами позивача, відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, тобто є такими, що не викликають сумнівів щодо їх юридичної сили та доказовості та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

З огляду на те, що вчинені позивачем господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту - для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

В ході проведеної перевірки відповідачем досліджувалися первинні документи позивача, однак не було зазначено жодних недоліків таких документів та не вказано конкретних первинних документів, на підставі яких відповідачем було зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій за період, що перевірявся.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про дотримання позивачем вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних, та про необґрунтованість висновків акту перевірки про завищення позивачем суми податкового кредиту за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для висновків викладених в акті перевірки №523/20-11-22-01/23762557 від 03.06.2014р. стали наступні акти: Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області №187/22-204/23762557 від 17.10.2012р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТЗП Торгсервіс" (п.н. 23762557) щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий, квітень, червень 2012 року"; Індустріальної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС №384/22-207/32949132 від 19.06.2012р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Електродизель" код 32949132"; ДПІ в Московському районі м.Харкова Харківської області ДПС №223-220/36626857 від 13.07.2012р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Лайнстар" код 36626857"; ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова №712/2204/34631561 від 10.08.2012р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альфа-Мед-2006" (п.н. 34631561)"; Індустріальної ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області №702/20-36-22-03/38158530 від 23.09.2013р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Им-Екс" (код ЄДРПОУ 38158530) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Рекласно-виробничий дім" Апхіл", ПП "Тронік", ФОП ОСОБА_3 за травень 2013 року"; Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області №61/22-204/23762557 від 26.04.2013р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТЗП Торгсервіс" (п.н. 23762557) щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень, травень, липень, вересень, жовтень 2012 року", яким встановлено неможливість реального здійснення господарських операцій контрагентом позивача.

Інших обставин та підстав для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій із зазначеними контрагентами, відповідачем в акті перевірки №523/20-11-22-01/23762557 від 03.06.2014р. не вказано.

Колегія суддів зазначає, що про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту №523/20-11-22-01/23762557 від 03.06.2014р. не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

Відповідно до п.п. 4.4 п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011р. за №236 визначено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, актом про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, Додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами держаної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.06.2011 р. №236 чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, яким не передбачена можливість висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків. При цьому, іншого порядку дій податкового органу, як суб'єкта владних повноважень, у спірних взаємовідносинах не передбачено.

Також необхідно зазначити, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновки про те, що платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджуються з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03), відповідно до п.714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюють до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що твердження відповідача про відсутність реальних господарських відносин між позивачем та ТОВ "Еккоплюс" і ТОВ "Ріком" не підтверджені належними доказами, що містять предмет доказування (неотримання позивачем від свого контрагенту товару (послуг), внесення завідомо недостовірних даних до податкової звітності тощо), висновки актів перевірок щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, а прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1, ст.134, ст.137, п.138.1, п.138.2, п.138.3 ст.138, п.185.1 ст.185, ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6, п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2014р. по справі № 820/16837/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А. Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 10.12.2014 р.