Ухвала

від 27.11.2014 по справі 6-36774св14

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

ІМЕНЕМ України

27 листопада 2014 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого

спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі

суддів: Гончара В.П.,

Остапчука Д.О.,

Савченко В.О., -

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди землі та стягнення безпідставно набутих грошових коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_4, на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 15 липня 2014 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26 серпня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в обґрунтування зазначала, що 2009 року вона домовилася з відповідачем про укладення договору оренди належної ОСОБА_4 земельної ділянки площею 6,85 га. ОСОБА_4 повідомила про існування іншого договору оренди цієї ж земельної ділянки, укладеного між нею та приватним підприємством «Хлібороб-Агро», строк дії якого до 2012 році. Після закінчення дії зазначеного договору оренди земельної ділянки ОСОБА_4 зобов'язувалася передати позивачу в користування вказану земельну ділянку. У рахунок авансу 27 серпня 2009 року та 28 грудня 2009 року позивач передача відповідачу 14 000 грн та 12 000 грн, про тримання яких ОСОБА_4 надала розписки. Наприкінці 2009 року між сторонами був укладений договір оренди земельки ділянки площею 6,85 га строком на 49 років. Посилаючись на те, що оспорюваний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, позивач просила визнати його недійсним та стягнути з відповідача безпідставно набуті 26 000 грн та проценти за користування грошовими коштами в розмірі 4 309 грн.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 15 липня 2014 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 6,85 га, розташованої на території Малодворянської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належить ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 067815 від 19 травня 2005 року, кадастровий номер 4823082300:02:000:0190, укладений між ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 Стягнуто з ОСОБА_4 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 безпідставно набуті 26 000 грн та проценти за користування грошовими коштами в розмірі 4 309 грн 75 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26 серпня 2014 року рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 12 березня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 процентів за користування грошовими коштами в розмірі 4 309 грн 75 коп. скасовано ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_4, просить скасувати судові рішення у справі, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що оспорюваний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним, тому він є недійсним відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України. Апеляційний суд також дійшов висновку про застосування ч. 1 ст. 1048 ЦК України в частині нарахування процентів, оскільки їх розмір не було визначено договором.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції в незміненій частині та рішення апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_4, відхилити, рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 15 липня 2014 року в незміненій частині та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.П. Гончар

Д.О. Остапчук

В.О. Савченко