Рішення

від 10.12.2014 по справі 908/4650/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

 номер провадження справи  35/124/14       ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   10.12.2014                                                              Справа №  908/4650/14    Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А. при секретарі Коцар А.О. За участю представників сторін:                                                       від позивача: не з'явився від відповідача -  не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні справу             За позовом Колективного підприємства “Міськсвітло” , м. Горлівка Донецької області           до Гольмівської селищної ради, м. Горлівка, Донецької області           про стягнення суми боргу у розмірі 56807,56 грн.                                                          ВСТАНОВИВ: 05.11.2014р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулось Колективне підприємство “Міськсвітло” до Гольмівської селищної ради про стягнення суми боргу у розмірі 56807,56 грн. Позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на те, що між Гольмівською селищною радою та КП “Міськсвітло” було укладено декілька договорів на виконання робіт по капітальному будівництву, технічному обслуговуванню та утриманню в належному стані систем вуличного освітлення селища Гольма. Позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, надав послуги, що підтверджується актами виконаних робіт, підписаними повноважними представниками сторін, проте відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати не виконав, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість перед позивачем в загальній сумі 45181 грн., на які останнім нараховано 4955,02 грн. інфляційних витрат та 6671,54 грн. пені, які разом і з  судовим збором, позивач просить стягнути з відповідача. 05.11.2014р. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву до розгляду судді     Топчій    О.А. Ухвалою від 06.11.2014р. судом порушено провадження у справі № 908/4650/14 та присвоєно вищевказаній справі номер провадження 35/124/14. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 25.11.2014р.  о/об 10 год. 30 хв. 25.11.2014р. представник позивача у судове засідання не з'явився, проте 21.11.2014р. через канцелярію господарського суду Запорізької області надав до суду документи, витребувані ухвалою. Також, представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи без присутності представника позивача, в якому зазначив, що КП “Міськсвітло” свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх.           Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, вимоги ухвали суду від 06.11.2014р. не виконав, про причини неможливості з'явитись в судове засідання суд не повідомив.           Ухвалою суду від 25.11.2014р. розгляд справи відкладено на 10.12.2014р.           В судове засідання 10.12.2014р. представник позивача не з'явився. Відповідач 10.12.2012. р. в судове засідання не з'явився. Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” особи, які беруть участь у справі,  вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.           За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.           Відповідно до інформації, що міститься в  Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, адресою місцезнаходження Гольмівської селищної ради, є 84691 м. Горлівка, Донецької області вул. Ворошиловградська, буд. 4. Ухвала про порушення провадження у справі від 06.11.2014р. була направлена за вказаною адресою, та на адресу суду не поверталась. Ухвала про відкладення розгляду справи від 25.11.2014р., яка була надіслана на адресу Гольмівської селищної ради повернулась до господарського суду Запорізької області 05.12.2014р.  на підставі листа Запорізької дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 01.12.2014 №04-19-1676, про що 05.12.2014р. було складено акт. Ухвала про відкладення розгляду справи від 25.11.2014р., яка була надіслана на адресу  Колективного підприємства “Міськсвітло” повернулась до господарського суду Запорізької області 05.12.2014р.  на підставі листа Запорізької дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 01.12.2014 №04-19-1676, про що 05.12.2014р. було складено акт. Вказана ухвала 05.12.2014р. була розміщена на сторінці Господарського суду Запорізької області  (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014  № 01-06/2052/14. Згідно п. 6 вказаного листа передбачені умови, за якими учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду, зокрема, і за умови розміщення інформації на офіційному сайті в мережі Інтернет. Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлявся належним чином, тобто судом були вжиті достатні заходи для повідомлення  відповідача про дату, час та місце розгляду справи. В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від             26.12.2011 р. зазначено, що у  випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.     Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення справи по суті, суд вважає, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи та вона може бути розглянута в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами. Розглянувши матеріали справи, документи, надані позивачем додатково, судом встановлено наступне. 28.01.2013р. між Гольмівською селищною радою (далі – замовник) та Колективним підприємством “Міськсвітло” (далі - підрядник) укладено Договір №14 Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи  з технічного обслуговування та утримання у належному  стані систем вуличного освітлення вулиць селища Гольма. Пунктами 2.1, 4.1 договору встановлена загальна вартість робіт, яка складає 6174 грн. без ПДВ. та термін виконання робіт – січень - лютий 2013р. Додатковою угодою № 1 від 16.10.2013р. сторони погодили додаткову суму по договору у розмірі 331 грн. без ПДВ. Термін виконання робіт встановили – жовтень 2013р. Додатковою угодою № 2 від 23.10.2013р. сторони встановили додаткову суму по договору у розмірі 1990 грн. без ПДВ. Термін виконання робіт – жовтень 2013р. Розділом 3 договору сторони обумовили порядок розрахунків. Оплата робіт підряднику здійснюється шляхом перерахування коштів на його розрахунковий рахунок. Замовник здійснює платежі за виконані роботи на підставі акта КБ -2в, підписаного уповноваженими представниками сторін, по мірі надходження коштів з бюджету в межах планових асигнувань. Пунктом 4.2 договору сторони узгодили, що робота вважається виконаною після підписання акта прийому-здачі робіт замовником. Здача – прийняття виконаних робіт оформлюється актом КБ-2в (п. 6.1 договору). Мотивовані зауваження замовника оформлюються актом із указівкою на необхідність доробок і терміну їхнього здійснення підрядником.(п. 6.2 договору) Пунктом 8.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2013р. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі - надав Відповідачеві послуги, передбачені додатковими угодами №1 від 16.10.2013р. та № 2 від 23.10.2013р., що підтверджується актом приймання підрядних робіт б/н від 18.10.2013р.  на суму 331 грн. та актом приймання підрядних робіт б/н від 04.11.2013р.  на суму 1990 грн. Вказані акти підписані повноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств – без зауважень та застережень. Будь – яких інших актів із зауваженнями матеріали справи не містять, а тому суд прийшов до висновку, що вказані роботи замовником прийняті. Факт прийняття робіт замовником підтверджується також й актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2014р., відповідно до якого у відповідача перед позивачем рахується заборгованість в розмірі 2321 грн. Як вже зазначалося вище, оплата робіт підряднику здійснюється за виконані роботи на підставі акта КБ -2в, по мірі надходження коштів з бюджету в межах планових асигнувань. Проте, станом на день розгляду справи, відповідач оплату за отримані послуги не здійснив, заборгованість Гольмівської селищної ради перед Колективним підприємством “Міськсвітло” за договором № 14 від 28.01.2013р. складає 2321 грн., на яку позивач нарахував 278,52 грн. інфляційних витрат. 08.11.2013р. між Гольмівською селищною радою (далі – замовник) та Колективним підприємством “Міськсвітло” (далі - підрядник) укладено Договір № 33. Відповідно до п. 1.1 договору підрядник зобов'язується виконати, а замовник – прийняти та сплатити в строки, узгоджені сторонами. Пунктом 2.1 договору встановлено, що замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання  щодо виконання робіт з капітального ремонту внутришньоквартальних  мереж освітлення по вул. Загородній, 2,4 та вул. Архіпова 15, в смт. Гольма. Згідно з п. 1.3 договору ціна договору дорівнює 43612 грн. Календарний графік виконання робіт  є невід'ємною частиною договору, відповідно до якого термін виконання робіт встановлений листопад – грудень 2013р. (п. 1.5 договору, додаток № 1 до договору). Розділом 2 договору сторони обумовили порядок розрахунків. Відповідно до п. 2.1 договору замовник перераховує на розрахунковий рахунок «Підрядника» передплату на виконання ремонтних робіт у сумі 39 250,00 грн. без ПДВ., а далі  здійснює оплату виконаних робіт після підписання довідки та акту виконаних робіт за формою № КБ-3, КБ-2в двома сторонами в продовж 30 календарних днів з моменту підписання. Пунктом 5.2 договору сторони узгодили, що приймання робіт здійснюється замовником на підставі актів КБ-2в. Пунктом 9.2 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2013р. Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, що підтверджується актом приймання будівельних робіт за грудень 2013р. Акт підписаний 24.12.2013р. повноваженими представниками замовника та підрядника, а також узгоджено з начальником УКСа міськради та скріплений печатками сторін – без зауважень та застережень. 24.12.2013р. повноваженими представниками підписана довідка про вартість виконаних будівельних послуг та витрат за грудень 2013р. Матеріали справи містять також акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2014р., відповідно до якого у відповідача перед позивачем за договором № 33 від 08.11.2013р.  рахується заборгованість в розмірі 42225 грн., що також підтверджує факт прийняття робіт замовником. Як вже зазначалося, оплата робіт підряднику здійснюється протягом  30 календарних днів з моменту підписання довідки та акту виконаних робіт за формою КБ-2в. Однак, відповідач оплату за отримані послуги в строки визначені в договорі не здійснив. Листом вих. № 78 від 18.03.2014р. директор КП “Міськсвітло” звернувся до голови Гольмівської селищної ради, в якому повідомляв останнього про наявність заборгованості в розмірі 42225 грн. та просив надати інформацію щодо сплати вказаної заборгованості, а також попереджав, що у випадку непогашення суми заборгованості, він змушений буде пред'явити претензію, а в подальшому звернутися до господарського суду за примусовим стягненням. 01.04.2014р. позивачем на адресу відповідача була виставлена претензія вих.. № 93, яка залишилася без відповіді та задоволення. Таким чином, заборгованість Гольмівської селищної ради перед Колективним підприємством “Міськсвітло” за договором № 33 від 08.11.2013р. складає 42225 грн., на яку позивачем нараховано 6671,54 грн. пені та 4644,75 грн. інфляційних витрат. 24.02.2014р. між Гольмівською селищною радою (далі – замовник) та Колективним підприємством “Міськсвітло” (далі - підрядник) укладено Договір №14 Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи  з технічного обслуговування та утримання у належному  стані систем вуличного освітлення вулиць селища Гольма. Пунктами 2.1, 4.1 договору встановлена загальна вартість робіт, яка складає 635 грн. без ПДВ. та термін виконання робіт –лютий 2014р. Розділом 3 договору сторони обумовили порядок розрахунків. Оплата робіт підряднику здійснюється шляхом перерахування коштів на його розрахунковий рахунок. Замовник здійснює платежі за виконані роботи на підставі акта КБ -2в, підписаного уповноваженими представниками сторін, по мірі надходження коштів з бюджету в межах планових асигнувань. Пунктом 4.2 договору сторони узгодили, що робота вважається виконаною після підписання акта прийому-здачі робіт замовником. Здача – прийняття виконаних робіт оформлюється актом КБ-2в (п. 6.1 договору). Мотивовані зауваження замовника оформлюються актом із указівкою на необхідність доробок і терміну їхнього здійснення підрядником.(п. 6.2 договору) Пунктом 8.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2014р. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі - надав Відповідачеві послуги, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт б/н від 16.04.2014р.  на суму 635 грн. Вказаний акти підписаний повноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств – без зауважень та застережень. Будь – яких інших актів із зауваженнями матеріали справи не містять, а тому суд прийшов до висновку, що вказані роботи замовником прийняті. Факт прийняття робіт замовником підтверджується також й актом звірки взаємних розрахунків станом на 21.04.2014р., відповідно до якого у відповідача перед позивачем рахується заборгованість в розмірі 635 грн. Як вже зазначалося вище, оплата робіт підряднику здійснюється за виконані роботи на підставі акта КБ -2в, по мірі надходження коштів з бюджету в межах планових асигнувань. Проте, станом на день розгляду справи, відповідач оплату за отримані послуги не здійснив, заборгованість Гольмівської селищної ради перед Колективним підприємством “Міськсвітло” за договором № 14 від 24.02.2014р. складає 635 грн., на яку позивачем нараховано 31,75 грн. інфляційних витрат. Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому  задоволенню виходячи з наступного.           Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України зазначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу  України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).           Матеріалами справи дійсно підтверджено, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договорами, а тому права позивача порушено. Разом з цим,  позивачем не враховано, що умовами договорів № 14 від 18.01.2013р. та № 14 від 24.02.2014р.  чітко не визначений порядок розрахунків за виконані роботи. Розділом 3 вищевказаних договорів встановлено, що замовник здійснює платежі за виконані роботи на підставі акта КБ -2в, підписаного уповноваженими представниками сторін, по мірі надходження коштів з бюджету в межах планових асигнувань, проте, не зазначено, в який саме строк замовник повинен розрахуватися за виконані роботи в повному обсязі,  а також не надав доказів отримання відповідачем грошових коштів в межах планових асигнувань для розрахунку з позивачем за вказаними договорами.           Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Умовами п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зі змінами та доповненнями, (далі - Пленум) визначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Позивачем не надано доказів звернення до відповідача з претензіями або вимогами, щодо стягнення заборгованості за договорами № 14 від 18.01.2013р. та № 14 від 24.02.2014р. Також позивачем не надано затвердженого графіку погашення заборгованості, або доказів в підтвердження того, що кошти з бюджету на оплату виконаних робіт за договорами № 14 від 18.01.2013р. та № 14 від 24.02.2014р.  були виділені,  проте сплата не відбулась. Наявні в матеріалах справи акти звірки взаєморозрахунків за договорами № 14 від 18.01.2013р. та № 14 від 24.02.2014р.  не мають юридичної сили як доказ наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, оскільки, в розумінні ст. ст. 9, 10 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” вказані акти є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.           Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.           Приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.           Відповідно до приписів п. 4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст. 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується прокурора та позивача, які мали довести наявність тих обставин, на підставі яких вони звернулися до господарського суду з даним позовом.           Таким чином, на підставі викладеного, враховуючи відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження фактів порушення порядку оплати за договорами № 14 від 18.01.2013р. та № 14 від 24.02.2014р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 2321 грн. основної заборгованості, 278 грн. інфляційних витрат  за договором № 14 від 18.01.2013р., а також вимоги щодо стягнення  635 грн. основної заборгованості та 31,75 грн. інфляційних витрат за договором  № 14 від 24.02.2014р. заявлені позивачем безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.           Факт порушення відповідачем умов договору № 33 від 08.11.2013р. щодо своєчасної оплати за виконані роботи суд вважає доведеним. Доказів погашення суми боргу в строки визначені в п. 2.1 договору за виконані та прийняті роботи відповідачем суду не надано.           Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 42225 грн. основної заборгованості за договором № 33 від 08.11.2013р. є обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.           Позивачем також заявлено до стягнення 6671,54 грн. пені за неналежне виконання зобов'язань за договором № 33 від 08.11.2013р.           Судом з'ясовано, що п. 6.1 договору містить застереження, що за порушення умов договору передбачена  відповідальність відповідно до чинного законодавства, проте безпосередньо  стягнення пені  умовами договору не передбачено.           Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.           Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.            Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ст.  549 Цивільного кодексу України).           Аналогічні приписи містяться в ст. 230 ГК України, де визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.           Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)           Статтями 1, 3 Закону України «Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96р. за № 543/96 –ВР передбачено, що платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.           Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.           Тобто, порушення суб'єктом господарювання своїх договірних грошових зобов'язань дійсно передбачає можливість притягнення його до відповідальності шляхом застосування неустойки у вигляді пені, проте розмір пені, належний до стягнення,  встановлюється за згодою сторін (має бути узгоджений ними в Договорі), за винятком випадків, коли певний розмір пені визначений безпосередньо в законі.           Оскільки умовами договору стягнення пені за порушення зобов'язання не встановлено, доказів встановлення  пені за допомогою інших актів законодавства у договорі – відсутні, та позивачем не надано, а тому суд відмовляє в задоволенні вимог щодо стягнення пені, як безпідставно заявлені.                     Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.           Позивачем нараховано інфляційні витрати за договором № 33 від 08.11.2013р. за період з лютого 2014р. по червень 2014р.  в розмірі 4644,75 грн.           Право вимоги про сплату інфляційних витрат є правовими наслідками прострочення боржником грошового зобов'язання, способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.           Перевіривши розрахунок інфляційних витрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд задовольняє в межах заявлених позивачем інфляційні витрати в розмірі 4644,75 грн. в повному обсязі.                      На підставі викладеного, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення 42225 грн.  основної заборгованості за договором № 33 від 08.11.2013р. та інфляційні витрати в розмірі 4644,75 грн. В інший частині позовних вимог - суд відмовляє.           Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача в розмірі 1827 грн. Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: Позовні вимоги   задовольнити частково.           Стягнути з Гольмівської селищної ради 84691 м. Горлівка, смт. Гольмівський Донецької області вул. Ворошиловградська, буд. 4 код ЄДРПОУ 04342810 на користь Колективного підприємства “Міськсвітло” , 84601 м. Горлівка Донецької області, вул. Комсомольська, 10 код ЄДРПОУ 03342729  основну заборгованість за договором № 33 від 08.11.2013р.в розмірі 42225 (сорок дві тисячі двісті двадцять п'ять) грн.,  інфляційні витрати в розмірі 4644 (чотири тисячі шістсот сорок чотири) грн. 75 коп. та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім)  грн. судового збору. Видати наказ. В іншій частині позовних вимог – відмовити.                 Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення. Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України  12.12.2014 р.                     Суддя                                                                            О.А. Топчій