Рішення

від 10.12.2014 по справі 908/3618/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 35/105/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2014 Справа № 908/3618/14

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Коцар А.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Дерев'янченко Я.Ю., договір про надання правових послуг адвоката №17-07/2014/1

від відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс", м. Донецьк

до Державного підприємства "Макіїввугілля", м. Макіївка, Донецька область

про стягнення 108 029, 72 грн.

ВСТАНОВИВ:

26.09.2014р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпекс" до Державного підприємства "Макіїввугілля" про стягнення 108 029, 72 грн.

Позивач обґрунтовуючи свій позов посилається на те, що 01.09.2011р. між ТОВ "Імпекс" та ДП "Макіїввугілля" був укладений договір поставки №5/111570. Відповідно до вимог п. 1.1 укладеного договору та приписів чинного законодавства поставив покупцю продукцію підшипники ГШО, відповідно до специфікації до договору, а покупець повинен був прийняти та оплатити їх.

З боку позивача умови договору виконувались належним чином у повному обсязі та встановлені строки.

За весь час дії договору відповідачу було поставлено продукцію на загальну суму 98 541, 55 грн., яка покупцем не була сплачена, так станом на 16.09.2014р. за покупцем обліковується борг по сплаті поставленої продукції на суму 98 541, 55 грн., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 98 541, 55 грн., суму 3% річних у розмірі 8 803, 95 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 684, 22 грн.; 5000 грн. витрат на послуги адвоката та судовий збір.

26.09.2014р. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою від 29.09.2014р. судом порушено провадження у справі № 908/3618/14 та присвоєно вищевказаній справі номер провадження 35/105/14. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 04.11.2014р. о/об 10 год. 30 хв.

04.11.2014р. через канцелярію господарського суду Запорізької області представник позивача надав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, на виконання вимог ухвали суду від 29.09.2014р.

04.11.2014р. у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги позивача у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача 04.11.2014р. у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, вимоги ухвали суду від 26.09.2014р. не виконав, про причини неможливості з'явитись в судове засідання суд не повідомив.

Ухвалою суду від 04.11.2014р., розгляд справи відкладено на 20.11.2014р.

20.11.2014р. представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та надав до суду клопотання про продовження строку розгляду справи №908/3618/14 за межі двохмісячного строку та відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надати додаткові докази.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, вимоги ухвали суду не виконав. Про причини неможливості з'явитись у судове засідання суд не повідомив.

Ухвалою суду від 20.11.2014р. строк вирішення спору продовжено на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 10.12.2014р.

В судовому засіданні 10.12.2014р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просить стягнути 98 541, 55 грн. основного боргу, суму 3% річних у розмірі 8803, 95 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 684, 22 грн.; 5000 грн. витрат на послуги адвоката та 2160,58 грн. судового збору.

Відповідач в судове засідання не з'явився.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, адресою місцезнаходження Державного підприємства "Макіїввугілля" є 86157 м. Макіївка, Донецька область, пл. Радянська, буд. 2.

Ухвала про порушення провадження у справі від 29.09.2014р. та ухвала про відкладення розгляду справи були направлені за вказаною адресою та на адресу суду не поверталась.

Ухвала про відкладення розгляду справи від 20.11.2014р., яка була надіслана на адресу ДП «Макіїввугілля» не прийнята до пересилання УДППЗ «Укрпошта» та повернулась до господарського суду Запорізької області 03.12.2014р. на підставі листа Запорізької дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 03.11.2014 №04-16-1551, про що 03.12.2014р. було складено акт.

Ухвала про відкладення розгляду справи від 20.11.2014р., яка була надіслана на адресу ТОВ "Імпекс" повернулась до господарського суду Запорізької області 04.12.2014р. на підставі листа Запорізької дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 20.10.2014 №04-16-1466, про що 04.12.2014р. було складено акт.

Вказана ухвала 08.12.2014р. була розміщена на сторінці Господарського суду Запорізької області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14.

Згідно п. 6 вказаного листа передбачені умови, за якими учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду, зокрема і за умови розміщення інформації на офіційному сайті в мережі Інтернет.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлявся належним чином, тобто судом були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення справи по суті, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи та вона може бути розглянута в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

За заявою представника позивача справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 10.12.2014 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

01.09.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпекс" (далі - постачальник) та Державним підприємством "Макіїввугілля" (далі - покупець) укладено договір поставки №5/111570 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а Покупець зобов'язався прийняти та сплатити продукцію: підшипники до ГШО.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що специфікація є невід'ємною частиною діючого договору: назва згідно доданої специфікації та кількість згідно доданої специфікації Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.4 договору, продукція чи її окрема партія повинна бути поставлена постачальником в строк 10 днів з моменту отримання заявки від покупця на умовах DDP (Інкотермс 2000) склад ОП "УМТС ДП "Макіїввугілля". Строк поставки продукції: вересень 2011 р. Датою поставки продукції буде вважатися дата прийняття на склад "покупця". Право власності на продукцію переходить до "покупця" з моменту її прийняття.

Розділом 3 договору, сторони узгодили ціну, вартість та порядок розрахунків.

Ціна одиниці продукції: відповідно доданої специфікації (п. 3.1 договору). Загальна вартість договору складає: 98541,55 грн., враховуючи ПДВ. (п. 3.2 договору). Розрахунки за продукцію здійснюються шляхом оплати по факту поставки. (п. 3.3 договору)

Відповідно до п. 8.1 договору, договір вважається укладеним та вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 р.

Як вбачається з видаткових накладних № 10 від 14.09.2011р. та № 11 від 14.09.2011р., наявних в матеріалах справи, позивачем відповідачу передано товар на загальну суму 98541,55 грн.

Вказана продукція була отримана Відокремленим підрозділом «Управління матеріально - технічного постачання» ДП «Макіїввугілля» склад № 3, про що свідчить відбиток штампу та підпис - без зауважень та заперечень.

Як вже зазначалось, пунктом 3.3 договору встановлено, що розрахунки за продукцію здійснюються шляхом оплати по факту поставки, проте відповідач своє зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар не виконав, оплату не здійснив, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 98541,55 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утримуватися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконати його обов'язку.

Спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Умови здійснення розрахунків між сторонами, узгоджено в розділі 3 Договору, отже відповідач мав сплатити відповідачу суму за отриманий товар 14.09.2011 р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача в судовому засіданні, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий 14.09.2011 р. товар не виконав.

За таких обставин за відповідачем на підставі договору поставки № 5/111570 від 01.09.2011 р. рахується заборгованість в розмірі 98541,55 грн.

Також в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2012 р., який підписано з боку ДП "Макіїввугілля" та скріплено печаткою підприємства.

Відповідно до чинного законодавства України, хоча акт звірки взаєморозрахунків не має юридичної сили як доказ наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, проте, в розумінні ст. ст. 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Тобто, факт отримання продукції за Договором у вказаній сумі відповідачем та факт наявності заборгованості у останнього - підтверджено.

Таким чином, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем договору щодо своєчасної оплати за отриману продукцію. Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем суду не надано.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення основного боргу в розмірі 98541,55 грн. за договором № 5/111570 від 01.09.2011р. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що за невиконання умов оплати по даному договору покупець несе відповідальність згідно ст. 625 ЦК України.

Враховуючи, що відповідач після отримання товару 14.09.2011 р. не здійснив оплату за нього на підставі ст. 692 ЦК України, позивачем нараховано за період з 15.09.2011 р. по 05.09.2014 - 684,22 грн. - інфляційних втрат, 8803,95 грн. - 3 % річних.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат за період 15.09.2011 р.- 05.09.2014 р .за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд задовольняє в межах заявлених позивачем інфляційні витрати в розмірі 684,22 грн. . Перевіривши розрахунок 3% річних за вказаний період, судом з'ясовано, що він здійснений невірно, перерахувавши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд задовольняє 3% річних в сумі 8795,85 грн., в іншій частині слід відмовити Що стосується витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 5000 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката тощо.

Підпунктом 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року, визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

20.08.2014р. між ТОВ "ІМПЕКС" та адвокатом Дерев'янченко Я.Ю. укладено договір № 17-07/2014/1 про надання правових послуг адвоката, відповідно до якого адвокат зобов'язується надати клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо підготовки матеріалів щодо стягнення заборгованості за договором від № 5/111570 від 01.09.2011 р. з ДП «Макіїввугілля» на користь ТОВ "ІМПЕКС".

Згідно з п. 3.1 вказаного договору оплата за надані послуги проводиться відповідно з Додатком № 1, який є частиною цього договору.

На підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано до матеріалів справи оригінал розрахунку вартості послуг адвоката до договору № 17-07/2014/1 від 20.08.2014 р. (Додаток № 1), згідно з яким вартість наданих за цим договором послу складає 5000,00 грн., а також копію платіжного доручення № 168 від 15.09.2014 р., згідно якого позивачем перераховано на розрахунковий рахунок Дерев'янченко Я.Ю. суму в розмірі 5000,00 грн.

Розглядаючи питання щодо суми, яка підлягає сплаті за послуги адвоката, суд, врахувавши тривалість розгляду і складність справи; вартість економних транспортних послуг; час, який був витрачений на підготовку матеріалів; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; професійний досвід адвоката; роль адвоката в досягненні результату, якого бажає клієнт, тощо, тобто, фактори, за якими визначаються співмірність та розумна необхідність розміру оплати послуг адвоката для вирішення спору, прийшов до висновку про задоволення вимог щодо стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідачем порушені вимоги щодо своєчасного виконання своїх зобов'язань за договором № 5/111570 від 01.09.2011р., позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених вимог про стягнення основного боргу, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 98541,55 грн..

Право вимоги про сплату інфляційних витрат є правовими наслідками прострочення боржником грошового зобов'язання, способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

В зв'язку з чим, з урахуванням зробленого перерахунку, підлягають задоволенню 3% річних в сумі 8795,85 грн., інфляційні витрати в розмірі 684,22 грн. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір стягується з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, в розмірі 2160,43 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКС" до Державного підприємства "Макіїввугілля" задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Макіїввугілля" (86157, м. Макіївка Донецької області, пл. Радянська, 2, код ЄДРПОУ 32442295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКС" (83054, м. Донецьк, вул. Економічна, 25; адреса для листування: м. Київ вул. Вишгородська, буд. 45-а/4 кв. 16; код ЄДРПОУ 31962147) основний борг в розмірі 98541 (дев'яносто вісім тисяч п'ятсот сорок одна) грн. 55 коп., 8795 (вісім тисяч сімсот дев'яносто п'ять грн..) 85 коп. 3% річних, 684 (шістсот вісімдесят чотири грн..) 22 коп. інфляційних витрат, 2160 (дві тисячі сто шістдесят грн..) 43 коп. судового збору та 5000 (п'ять тисяч грн.) витрат на послуги адвоката. Видати наказ.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 12.12.2014 р.

Суддя О.А. Топчій