Рішення

від 11.12.2014 по справі 920/1890/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.12.2014 Справа № 920/1890/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила - Схід", м. Запоріжжя,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський завод гумотехнічних виробів", м. Суми,

про стягнення 24 680 грн. 79 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача - Фурніка В.В. (довіреність від 03.02.2014року);

Від відповідача - не з`явився;

При секретарі судового засідання Вдовенко Д.В.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь 25 680 грн. 79 коп., в тому числі 20 198 грн. 00 коп. заборгованості за товар відповідно до договору поставки № 348/0038 від 24.01.2013року, 1811 грн. 18 коп. пені, 439 грн. 93 коп. 3% річних, 3231 грн. 68 коп. інфляційних збитків.

Позивач подав повідомлення № 52/14-П/4 від 05.12.2014року щодо розрахунку нарахованої пені.

Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог № 52/14-П/3, в якій у зв'язку з частковим погашенням заборгованості, просить суд стягнути з відповідача 24 680 грн. 79 коп., в тому числі 19 198 грн. 00 коп. заборгованості за товар відповідно до договору поставки № 348/0038 від 24.01.2013року, 1811 грн. 18 коп. пені, 439 грн. 93 коп. 3% річних, 3231 грн. 68 коп. інфляційних збитків.

Враховуючи передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, суд приймає відповідну заяву до розгляду.

Представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання вдруге не з'явився, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, у дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи не надходило, згідно зі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки № 348/0038 від 24.01.2013року, позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а останній, в свою чергу, зобов'язався прийняти та в повному обсязі оплатити цей товар.

Згідно з п. п. 2.2. договору асортимент, номенклатура, маркування, одиниця виміру та її ціна, за бажанням відповідача, зазначаються у специфікації та/або рахунку на оплату.

Відповідач оплачує поставлений позивачем товар за цінами визначеними у рахунках, видаткових накладних, належним чином оформлених на підставі специфікації або заявки на поставку (п. 4.2. договору).

За умовами п. 4.5. договору, оплата товару відповідачем здійснюється не пізніше 21 календарних днів з моменту передачі товару відповідачу (підписання видаткових накладних та/або інших супровідних документів).

Матеріалами справи, зокрема видатковою накладною № 4420000065 від 21.01.2014року, товарно-транспортною накладною № ПС4420000065 від 21.01.2014року, довіреністю № 18 від 21.01.2014року та рахунком № 4420000073 від 21.01.2014року, підтверджується факт передачі позивачем відповідачу та отримання останнім товару на загальну суму 30 198 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив товар своєчасно та у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 19 198 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Частиною 1 ст. 530 цього ж Кодексу визначено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що факт передачі позивачем відповідачу товару на загальну суму 30 198 грн. 00 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому відповідач не розрахувався за отриманий товар у повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати отриманого товару, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 19 198 грн. 00 коп. заборгованості за товар.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 7.1.договору, за порушення його умов винна сторона несе відповідальність відповідно до умов даного договору та чинного законодавства України.

У випадку порушення порядку розрахунків, згідно п. 4.5. договору, покупець оплачує на користь постачальника пеню у розмір подвійної облікової ставки НБУ (що діє в період прострочення оплати) від суми, оплату якої прострочено, за кожен день прострочення (п. 7.2. договору).

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату товару відповідачеві нараховано пеню в сумі 1811 грн. 18 коп. за період з 12.02.2014року по 13.08.2014року, виходячи з суми боргу в розмірі 20 198 грн. 00 коп.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З матеріалів справи вбачається, що прострочення виконання грошового зобов'язання, з урахуванням строків оплати, визначених договором, почалося з 12.02.2014року, відповідно нарахування штрафних санкцій виходячи з положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України припиняється з 13.08.2014року, останній день нарахування пені - 12.08.2014року (шість місяців).

Оскільки зазначене не враховано позивачем при розрахунку пені, судом здійснено перерахунок останньої не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, та зазначеного максимального розміру пені, згідно з яким за період з 12.02.2014року по 12.08.2014року, виходячи з суми боргу в розмірі 20 198 грн. 00 коп., пеня становить 1797 грн. 35 коп. Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2014.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату товару відповідачеві нараховано 3 % річних в сумі 439 грн. 93 коп. та інфляційні збитки в сумі 3231 грн. 68 коп., за період з 12.02.2014року по 03.11.2014року, виходячи з суми боргу в розмірі 20 198 грн. 00 коп.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних збитків, передбачене діючим законодавством України та умовами договору, обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1797 грн. 35 коп. пені, 439 грн. 93 коп. 3% річних, 3231 грн. 68 коп. інфляційних збитків.

В іншій частині позовних вимог, зокрема щодо стягнення пені в сумі 13 грн. 83 коп. суд відмовляє за її необґрунтованістю, оскільки пеня в цій частині нарахована позивачем поза межами шестимісячного строку, визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1827 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський завод гумотехнічних виробів" (вул. Прикордонна, буд. 47, м. Суми, код ЄДРПОУ 33813854) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила - Схід" (вул. Стартова, буд. 3-А, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 38025126) 19 198 грн. 00 коп. заборгованості за товар, 1797 грн. 35 коп. пені, 439 грн. 93 коп. 3% річних, 3231 грн. 68 коп. інфляційних збитків, 1827 грн. 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині - в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.12.2014року

Суддя Є.А. Жерьобкіна