Ухвала

від 11.12.2014 по справі 918/1624/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" грудня 2014 р. Справа № 918/1624/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М., розглянувши справу за позовом Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Рівненської міської ради в особі Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг (м.Рівне)

до відповідача Приватного підприємства "Автомобільний клуб "МІР" (м.Рівне)

про стягнення боргу в сумі 3 329 грн. 64 коп.

Представники:

Від позивача: Кулик В.А. (довіреність від 03.01.2014 року);

Від відповідача: не з'явився;

Від органу прокуратури: Шпинта С.М.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рівненський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Рівненської міської ради в особі Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг з позовом до Приватного підприємства "Автомобільний клуб "МІР" про стягнення заборгованості в сумі 3 329,64 грн.

В судовому засіданні представник позивача та органу прокуратури підтримали позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Як роз'яснив пленум Вищого господарського суду України у пунктах 3.9.1., 3.9.2. постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвали суду про порушення провадження у справі від 14 листопада 2014 року та про відкладення розгляду справи від 27 листопада 2014 року що містили інформацію про місце дату та час розгляду справи були направлені на адресу відповідача зазначену позивачем в позовній заяві та відповідає інформації з ЄДРПОУ.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарським судом Рівненської області встановлено наступне.

За змістом статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається, зокрема, представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Як визначено приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 3-рн/99 за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В пункті 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України зазначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині 2 статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що

відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1.2. статуту Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг, власником підприємства є Рівненська міська рада, пунктом 2.1. вказаного статуту передбачено, що головною метою Рівненського ШЕУ є задоволення суспільних потреб та реалізація на основі одержаних прибутків соціальних та економічних інтересів Рівненської міської ради та самого підприємства.

Вказані обставини підтверджують правомочність звернення прокурора в інтересах держави в особі Рівненської міської ради та Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг до суду з вимогами про захист відповідних інтересів.

З матеріалів справи слідує, що 23 квітня 2012 року, 03 травня 2012 року та 09 травня 2012 року Комунальним Рівненського шляхово-експлуатаційним управлінням автомобільних доріг (позивач) було надано Приватному підприємству "Автомобільний клуб "МІР" (відповідач) автотранспортні послуги на загальну суму 3 329,64 грн.

Вказані обставини підтверджуються зокрема наявними в матеріалах справи подорожніми листами (а.с. 8-11).

Надалі, Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг звернулось до Приватного підприємства "Автомобільний клуб "МІР" з претензією № 528 від 10.10.2013 року, в якій просило відповідача сплатити наявний борг в сумі 3 329,64 грн., вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Доказів сплати заборгованості за надані послуги згідно наявних в матеріалах справи подорожніх листів в сумі 3 329,64 грн. відповідач суду не надав.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частини 2 статті 202 ЦК України, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.

Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в частині 1 статті 193 ГК України зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарскі зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, що затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах необхідним зокрема є дорожній лист.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат.

Відтак, подорожній лист є документом первинного обліку роботи автотранспортних засобів, який підтверджує витрати, пов'язані із здійсненням перевезень, і як первинний бухгалтерський документ застосовується для бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Враховуючи вищезазначені обставини суд вважає що позовні вимоги Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Рівненської міської ради в особі Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг про стягнення з Приватного підприємства "Автомобільний клуб "МІР" заборгованості за надані в квітні-травні 2012 року послуги в сумі 3 329,64 грн. є законними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак такими, що підлягають до задоволення з покладенням на відповідача витрат з судового збору.

Керуючись статтями 49, 82-82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Автомобільний клуб "МІР" (33000, м.Рівне, вул. Міцкевича 11, код ЄДРПОУ 13988415) на користь Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг (33027, м.Рівне, вул. Данила Галицького 25, код ЄДРПОУ 13974620) заборгованість в сумі 3 329,64 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Автомобільний клуб "МІР" (33000, м.Рівне, вул. Міцкевича 11, код ЄДРПОУ 13988415) в доход Державного бюджету України 1827,00 грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12 грудня 2014 року.

Суддя Качур А.М.