Постанова

від 12.12.2014 по справі 922/3533/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 року Справа №922/3533/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивач - Гайдаренко Л.О.;

відповідач - Головань В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3637Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року у справі №922/3533/14

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Приватного акціонерного товариства Харківське котлобудівельне підприємство "Котлоенергопром", м. Харків

про внесення змін до договору оренди землі, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року у справі (суддя Денисюк Т.С.) позов задоволено. Внесено зміни до договору оренди землі від 22.06.2005 року за №85108/05 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення.

Відповідач рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області про внесення змін до договору оренди та прийняти нове, яким у позові відмовити у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що проти доводів скарги заперечує, вважає рішення незаконним, необґрунтованим і таким, що прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Відповідач через канцелярію господарського суду подав клопотання про призначення по справі судової земельно-технічної експертизи, проведення якої просив доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса і просив поставити на вирішення експертизи перелік питань, зазначених в клопотанні.

Колегія суддів розглянула заявлене клопотання та дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 року «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судам роз'яснено, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Отже, з аналізу викладеного вбачається, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних обставин, що входять до предмета доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, якщо докази у справі є суперечливими.

Проте, відповідачем в клопотанні не було обґрунтовано необхідність призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи та не зазначено які саме спеціальні знання в галузі права необхідні для вирішення справи по суті, у зв'язку з чим клопотання про призначення експертизи задоволенню не підлягає.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Як досліджено судом першої інстанції, на підставі рішення Харківської міської ради від 06.10.2004 року №153/04 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" між Харківською міською радою та ЗАТ Харківське котлобудівельне підприємство "Котлоенергопроект" було укладено договір оренди землі від 22.06.2005 року із терміном дії до 01.09.2029 року.

Об'єктом оренди за зазначеним Договором є земельна ділянка, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Автогенна, 10, загальною площею 0,5943 га; кадастровий номер 6310138500:12:002:0505; функціональне призначення: експлуатація та обслуговування адміністративних, виробничих, складських будівель та споруд.

Зареєстрований даний договір у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за №85108/05 від 22.06.2005 року.

Відповідно до умов п. 1.1 Договору орендодавець на підставі вказаного вище рішення надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка знаходиться у м. Харків, вул. Автогенна, 10.

В п. 5 Договору оренди землі від 22.06.2005 року сторони визначили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно з довідкою № 886/05 від 19.04.2005 року, становить 1326730,00 грн.

Згідно п. 9 зазначеного договору оренди землі, розмір орендної плати за земельну ділянку за місяць становить: у 2005 році - 2162,24 грн.; у 2006 році - 2814,99 грн.; у 2007 році - 4079,69 грн.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункт 10 договору).

Пунктом 13 Договору оренди землі сторони встановили обов'язок щодо перегляду розміру орендної плати за землю у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 36 Договору, зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується в судовому порядку.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Встановлення орендної плати також відноситься до компетенції органу місцевого самоврядування та має бути виражене в рішенні про надання земельної ділянки в оренду.

Подальша зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для внесення змін до договору оренди земельної ділянки в судовому порядку.

Рішенням 26 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 03.07.2013 року №1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року.

Згідно з п. 1.1 цього рішення, базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова, яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 року та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України, складає 291,18 грн.

Пунктом 2 цього рішення встановлено, що нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року застосовується з 01.01.2014 року.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основною для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земель є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Рішенням 26 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25.09.2013 року №1269/13, з метою вдосконалення порядку визначення грошової оцінки земельних ділянок у місті Харкові для розрахунку розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди земельних ділянок, орендодавцем яких, згідно із земельним законодавством, виступає Харківська міська рада, затверджено "Порядок впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року."

Відповідно до п. 2, 3 цього рішення, плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р." вводиться в дію з 01.01.2014 р. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі, згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, затверджений рішенням Харківської міської ради від 29.12.2012 р. № 960/12.

З метою приведення розміру орендної плати у відповідність з вимогами діючого законодавства, Департаментом земельних відносин Харківської міської ради направив на адресу відповідача лист-пропозицію від 16.12.2013 року. № 5274/0/225-13 та лист-пропозицію від 16.12.2013 року № 5315/0/225-13 щодо необхідності укладення Додаткової угоди до договору оренди землі від 22.06.2005 року № 85108/05.

Однак, відповідач додаткову угоду не підписав, що стало підставою для звернення Харківської міської ради до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про внесення змін до договору оренди землі від 22.06.2005 року № 85108/05 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди в запропонованій позивачем редакції.

З урахуванням наведених обставин позивач, посилаючись на норми на 13, 144 Конституції України, ст.ст. 12, 93, 125, 126, 189 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 5, 13, 15, 21 Закону України "Про оцінку земель", ст.ст. 629, 649, 651, 653, 654, 792 ЦК України, ст.ст. 179, 188, 193 ГК України, звернувся до суду із даним позовом, в якому просив суд прийняти рішення, яким внести зміни до договору оренди землі від 22.06.2005 року із терміном дії до 01.09.2029 року шляхом визнання договору про зміну до вказаного договору оренди землі укладеним у редакції, викладеній у позовній заяві.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції, виходячи з положень ст. ст. 129, 144 Конституції України, ст. ст. 14, 288, 289 Податкового кодексу України, ст. ст. 188 Господарського кодексу України, ст. ст. 632, 651, 652, 653, 654 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 6, 13, 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 13, 15, 18 Закону України "Про оцінку землі", задовольнив позовні вимоги Харківської міської ради, внісши зміни до спірного договору шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі.

При цьому, суд попередньої інстанції зазначив, що, оскільки сторони не досягли згоди щодо укладення додаткової угоди до спірного договору, у позивача виникло право на звернення до суду з відповідною вимогою, тому задовольнив позов в повному обсязі.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи з урахуванням підстав та предмету позову, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про оцінку землі", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі-це договір за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору виявляється також у можливості, наданій сторонам за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Зважаючи на наведені норми, підставою для внесення змін до договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін є або істотне порушення умов договору, або наявність відповідного застереження в договорі щодо відповідних підстав для його зміни чи прямої вказівки в законі про необхідність внесення змін, або істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору за одночасної наявності передбачених у ч. 2 статті 652 Цивільного кодексу України умов.

На будь які порушення умов договору позивач в підставах позову не посилався.

Так, згідно з пунктом 13 договору оренди землі розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках передбачених законом.

Отже, договором оренди землі не передбачено такої підстави для внесення змін до договору як зміна нормативної грошової оцінки земель.

У свою чергу, пунктом 14 спірного договору визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені законодавством, справляється пеня із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення платежу. Пеня нараховується разом з заборгованістю.

Однак, доказів несплати відповідачем чи прострочки внесення орендних платежів позивач не надав.

Крім того, жодна з норм, наведених позивачем, не містить прямого припису про обов'язковість зміни умов договору оренди землі в частині розміру орендної плати в разі прийняття орендодавцем рішення про затвердження нової нормативної грошової оцінки переданих в оренду земель.

Так само, немає таких приписів про обов'язкову зміну розміру орендної плати і в нормах, на які посилається позивач.

З аналізу статей 288, 289 Податкового кодексу України вбачається, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди з урахуванням нормативної грошової оцінки. Проте, наведене правило стосується саме встановлення розміру орендної плати, а не її зміни, тобто ці норми застосовуються під час укладання договору, а не протягом його виконання.

Стаття 289 Податкового кодексу України передбачає індексацію нормативної грошової оцінки земель і також не містить жодного припису, який би давав підстави для висновку про те, що індексація нормативної грошової оцінки автоматично означає необхідність збільшення розміру орендної плати пропорційно збільшенню розміру нормативної оцінки землі. Взагалі, жодною з норм Податкового кодексу не передбачено обов'язку вносити зміни в договір у разі, якщо після його укладення змінився розмір нормативної грошової оцінки.

Такі обставини, з урахуванням конституційних гарантій прав і свобод (ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст.19 Конституції України), унеможливлюють примушення відповідача до укладення додаткової угоди, з умовами якої він не згоден та обов'язковість укладення якої законодавством не передбачена.

При цьому, суд зауважує, що в первісній редакції Закону України "Про оренду землі" містилося правило, згідно якого у разі збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку орендодавець мав право вимагати збільшення орендної плати, якщо інше не передбачено умовами договору оренди (ч.3 ст.21). Проте, Законом України від 23 грудня 2004 року N 2285-IV це правило було скасоване.

У редакції же ч.1 ст. 23 Закону України "Про оренду землі", чинній на сьогодні, навпаки, встановлено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Згідно ч. 2 ст. 284 Господарського кодексу України умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі, якщо після його укладення законодавством встановлені правила, що погіршують становище орендаря.

В пункті п.2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011р. №6 роз'яснено, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Таким чином, сторони в договорі підставою зміни орендної плати визначили зміну розміру земельного податку згідно зі змінами у діючому законодавстві, тобто коли визначена у договорі орендна плата є нижчою за встановлений законом її граничний розмір.

Але, зміна органом місцевого самоврядування нормативної грошової оцінки землі не є законодавчою зміною граничного розміру орендної плати.

Спірним договором також не передбачено, що договір оренди землі може бути змінений без згоди сторін у разі збільшення нормативної грошової оцінки землі.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано до суду обґрунтованого розрахунку суми орендної плати (земельного податку), який був підставою для визначення первісної орендної плати під час укладення договору.

Так, наданий до матеріалів справи витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.09.2013 р. №479 не містить інформації про розмір земельного податку, який був визначений на дату укладення договору. Водночас, суд зазначає, що згідно п.5. договору оренди землі, нормативна грошова оцінка землі визначена у розмірі 1326730,00 грн. без посилання на будь-які довідки. Документів, на підставі яких визначена така оцінка позивач не надав, доказів на підтвердження того, що оцінка встановлена у договорі згідно саме наданих позивачем довідок до суду позивачем також не надано та не міститься у матеріалах справи.

Такі обставини, а саме відсутність документально підтверджених даних про розмір земельного податку, котрий існував на час укладення договору, роблять неможливим порівняння первісного і сучасного розмірів земельного податку, та, в підсумку, унеможливлюють висновок про його, податку, зростання. За таких обставин підстави для застосування п.13 договору і для висновку про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати, наразі відсутні.

Також, позивач просить суд змінити пункт 28 договору, додавши його підпунктом «д»: в разі ухилення орендаря від перерахунку орендної плати при настанні умов, передбачених п. 13 договору, орендодавець має право звернутись до суду для визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною в зміненій редакції».

Про незаконність цих вимог позивача свідчить те, що в даному разі позивач просить суд врегулювати в договорі відносини, які вже врегульовані нормативними актами, при чому просить зробити це у інший спосіб, ніж це передбачено цими актами. Але це неприпустимо, адже згідно ч.2 ст.6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

У відповідності до ч.4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, в т.ч. типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Конкретизувати умови означає визначити ті умови договору, які мають змінюваний характер в залежності від конкретних умов відповідних правовідносин (стосовно договору оренди земельної ділянки, наприклад, це місцезнаходження, цільове призначення, площа та якісні характеристики земель, перелік, характеристика і стан лінійних споруд, інших об'єктів інфраструктури, у тому числі доріг, наявність обмежень, ставка та розмір орендної плати, строк дії договору тощо).

В даному ж випадку позивач, пропонуючи умови договору, котрих немає у типовому договорі оренди землі, який затверджений Постановою КМУ від 30.03.2004р. N220 "Про затвердження Типового договору оренди землі", насправді просить не конкретизувати, а змінити і доповнити умови типового договору, що прямо суперечить забороні на відступ від умов типового договору, встановленій ч.2 ст. ЦК України та ч.4 ст.179 ГК України.

Так, зокрема, в Типовому договорі оренди землі, затв. ПКМУ від 30.03.2004р. N220, а саме в вичерпному переліку підстав для перегляду розміру орендної плати відсутні пропоновані позивачем у спірній додатковій угоді умови щодо зміни розміру орендної плати у разі "зміни нормативної грошової оцінки землі" ( п. 13).

Відповідність таких пропонованих позивачем умов договору типовому договору оренди землі, затвердженому самим позивачем, Харківською міською радою, не може бути прийняте до уваги, оскільки рішення органів місцевого самоврядування не можуть суперечити нормативним актам центральних органів державної влади.

Відсутність "зміни нормативної грошової оцінки землі" в переліку підстав перегляду розміру орендної плати визначеному в п.13 чинної редакції договору, до речі, є додатковим доказом того, що наразі, на момент звернення позивача із позовом, зміна нормативної грошової оцінки землі не є підставою для зміни розміру орендної плати. В іншому разі, потреби б в доповненні відповідного переліку цією додатковою підставою у позивача не виникало б.

Аналогічно намагання позивача доповнити умови договору пунктом 28, який передбачає спосіб захисту права тотожній тому, з яким позивач вже (за відсутності таких змін) звернувся з позовом до суду свідчить про юридичну неспроможність заявлених позовних вимог в частині зміни цих пунктів договору додатковою угодою.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог (існування обов'язку відповідача щодо укладення спірної додаткової угоди про зміну розміру орендної плати за договором оренди землі) та не доведено відповідність пропонованої додаткової угоди вимогам Закону, а відтак позовні вимоги є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на Законі, а отже не підлягають задоволенню.

Суд зауважує, що висловлений вище висновок суду про неможливість односторонньої зміни умов договору внаслідок зміни нормативної оцінки землі відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства, принципам свободи договору (ст. 3 ЦК України), принципам свободи підприємницької діяльності у межах, визначених законом; заборони незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини (ст.6 ГК України). Суд зауважує, що позивач під час укладення спірного договору оренди землі будучи вільним у обранні його умов самостійно погодив і розмір орендної плати у договорі і строк дії договору. Тому у позивача відсутні підстави перекладати власні ризики, пов'язані із інфляційними процесами та/або іншими несприятливими явищами на відповідача, шляхом одностороннього коригування умов договору на свою користь.

У відповідності до ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Попередня вартість 1 кв. м. землі у місті Харкові була затверджена та введена в дію з 01.03.2008 року рішеннями Харківської міської ради від 25.12.2007 р. №335/07 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 року" та від 27.02.2008 року №42/08 "Про затвердження "Положення про впровадження нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 року".

Враховуючи норми статті 18 Закону України "Про оцінку земель", позивач рішенням від 03.07.2013 р. №1209/13 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року" затвердив нову базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова та ввів в дію з 01 січня 2014 року нову плату за землю.

У відповідності до положень статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно із пунктами 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин, затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Пунктом 2.19. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" судам роз'яснено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 р. №1209/13 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року" та від 25.09.2013 р. №1269/13 "Про затвердження порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 є чинними на момент розгляду справи. Доказів їх скасування матеріали справи не містять.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання уповноваженими органами плати за користування землею.

При цьому, нормативна грошова оцінка земель є основною для визначення розміру орендної плати, в зв'язку з чим, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

У свою чергу, орендна плата за земельні ділянки комунальної власності є регульованою ціною.

Тому, законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Вищого господарського суду України від 03.07.2014 року №922/533/14 та постановах Верховного суду України від 20.08.2013 року у справі №5017/781/2012 та від 03.12.2013 року у справі №5009/3430/12.

З урахуванням вищевказаних обставин справи та норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про внесення змін до договору оренди землі від 22.06.2005 року шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі підлягають частковому задоволенню.

Оскільки, колегія суддів вважає, що пункти 13, 14 та 28 д) додаткової угоди до договору оренди землі від 22.06.2005 року, не підлягають визнанню укладеними, в зв'язку з тим, що вони не регулюють питання розміру орендної плати, а обов'язковість їх внесення в судовому порядку позивачем не доведено. Тому, позовні вимоги щодо цих пунктів не підлягають задоволенню.

Колегія суддів, враховуючи вищенаведені обставини та норми чинного законодавства, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, в зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року у справі №922/3533/14 підлягає частковому скасуванню, оскільки воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Стаття 49 Господарського процесуального кодексу України визначає порядок розподілу господарських витрат, відповідно до якого судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із пунктом 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

Судовий збір у справах зі спорів, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття обґрунтованих пропозицій другої сторони. Якщо розбіжності між сторонами вирішено частково на користь однієї із сторін і частково на користь другої сторони, то витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, розподіляються між обома сторонами з урахуванням кількості та змісту прийнятих господарським судом пропозицій кожної із сторін (зокрема, у залежності від кількості пунктів спірного договору, прийнятих судом у редакції позивача і відповідача).

Якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 913,50 грн.: 609,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви та 304,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 та статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року у справі №922/3533/14 скасувати в частині задоволення позову шляхом визнання пунктів 13, 14, 28д додаткової угоди до договору оренди землі від 22.06.2005 року №85108/05 укладеними.

В цій частині прийняти нове рішення, яким в цій частині в позові відмовити.

В решті рішення господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року у справі №922/3533/14 залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Харківське котлобудівельне підприємство "Котлоенергопром" (код ЄДРПОУ 31631883, м. Харків, вул. Родникова, 3, кв. 115) на користь Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, м. Харків, м-н Конституції, 7, р/р 35417005032986 ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) 609,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Харківське котлобудівельне підприємство "Котлоенергопром" (код ЄДРПОУ 31631883, м. Харків, вул. Родникова, 3, кв. 115) на користь Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, м. Харків, м-н Конституції, 7, р/р 35417005032986 ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) 304,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови підписаний 12.12.2014 року

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.