Рішення

від 11.12.2014 по справі 372/3589/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/3589/14 Головуючий у І інстанції Зінченко О. М. Провадження № 22-ц/780/6953/14 Доповідач у 2 інстанції Савченко Категорія 46 11.12.2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 грудня 2014 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Білоконь О.В.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Приватної фірми «Арго» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Приватної фірми «Арго», третя особа ОСОБА_6 про зобов'язання привести земельну ділянку у придатний для використання стан, звільнення земельної ділянки та стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року позивачі звернулися до суду із вказаними вище ідентичними позовами, які ухвалою суду об'єднані в одне провадження. Позивачі мотивують свої вимогит тим, що у липні-серпні 2003 року вони уклали із відповідачем ПФ «Арго» договори оренди, за якими передали в оренду приватній фірмі строком на 5 років належні їм земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказували, що дію договорів оренди було продовжено до липня-серпня 2013 року, однак ПФ «Арго» як орендар на порушення п.17 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою КМУ № 2073 від 25 грудня 1998 року, не зареєстрував зміни до договорів оренди, а отже їх чинність припинена по закінченню 5 років, тобто у липні-серпні 2008 року. Зазначали, що у листопаді 2013 року відповідач в односторонньому порядку прийняв рішення про укладання з ними договорів про спільну діяльність щодо використання належних їм земельних ділянок. Однак, вони такого рішення не приймали і договорів про спільну діяльність не підписували.

Вказували, що у січні 2014 року вони уклали договори оренди належних їм ділянок із ФОП ОСОБА_6, який у договорах запропонував їм більш економічно вигідні та прозорі умови співпраці. Дані договори було укладено відповідно до чинного законодавства та проведена їх державна реєстрація. Однак незважаючи на це ПФ «Арго» навесні 2014 року приступив до обробітку належних їм ділянок, а на їх вимоги про повернення ділянок відмовив, чим порушив їх права як власників ділянок на користуввання і розпорядження ділянками. Вважали, що після збору врожаю відповідач повинен сплатити їм частку прибутку за використання їх ділянок.

У зв'язку з наведеним просили зобов'язати ПФ «Арго» звільнити та привести до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, належні їм земельні ділянки, розташовані на території Дерев'янської сільської ради Обухівського району Київської області, а саме: належну ОСОБА_1 ділянку площею 3,6299 га кадастровий номер 32223182500:05:001:0026, належні ОСОБА_2 ділянки площею 2,6180 га, кадастровий номер 3223182500:02:004:0010 та площею 1,0516 га кадастровий номер 3223182500:02:001:0013, надлежні ОСОБА_3 ділянку площею 3,6701 га, кадастровий

- 2 -

номер 3223182500:06:003:0018, належну ОСОБА_4 ділянку площею 3,6605 га, кадастровий номер 3223182500:02:004:0018, належну ОСОБА_5 ділянку площею 3,6324 га, кадастровий номер 3223182500:04:001:0031, після збору врожаю 2014 року.

Також просили стягнути із ПФ «Арго» на їх користь частку прибутку, зокрема на користь ОСОБА_1 2197,96 грн., на користь ОСОБА_2 2217,51 грн., на користь ОСОБА_3 2222,17 грн., на користь ОСОБА_4 2216,36 грн., на користь ОСОБА_5 2199,34 грн. та стягнути на їх користь судові витрати.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із таким рішенням, відповідач ПФ «Арго» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права. Скаргу мотивує тим, що судом не було враховано факт укладання у 2013 році між сторонами угод про спільну діяльність, які доповнюють основні договори оренди земельних ділянок і ніяким чином не скасовують їх дії. Отже твердження позивачів про відсутність договірних відносин не відповідають дійсності.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що позивачі є власниками земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Дерев'янської сільської ради Обухівського району Київської області. Зокрема ОСОБА_1 належить ділянка площею 3,6299 га кадастровий номер 32223182500:05:001:0026, ОСОБА_2 належить дві ділянки площею 2,6180 га, кадастровий номер 3223182500:02:004:0010 та площею 1,0516 га кадастровий номер 3223182500:02:001:0013, ОСОБА_3 належить ділянка площею 3,6701 га, кадастровий номер 3223182500:06:003:0018, ОСОБА_4 належить ділянка площею 3,6605 га, кадастровий номер 3223182500:02:004:0018, ОСОБА_5 належить ділянка площею 3,6324 га, кадастровий номер 3223182500:04:001:0031.

Між позивачами та ПФ «Арго» 25 липня 2003 року, 28 липня 2003 року, 29 липня 2003 року, 31 липня 2003 року та 8 серпня 2003 року були укладені аналогічні за змістом договори оренди землі, за умовами яких позивачі передали, а відповідач приватна фірма прийняла у строкове платне користування для сільськогосподарського використання належні позивачам земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Всі договори оренди землі укладені строком на 5 років і зареєстровані у встановленому законом порядку у книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок Дерев'янської сільської ради.

- 3 -

Після закінчення строку оренди відповідно до п.2.1 договорів їх дію було продовжено ще на 5 років, тобто до липня-серпня 2013 року, після чого договори оренди припинили свою дію.

Також судом встановлено, що 20 січня 2014 року між позивачами та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 були укладені ідентичні за змістом договори оренди землі, за умовами яких позивачі передали, а ФОП прийняв у строкове платне користування належні позивачам земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договори оренди укладені строком на 15 років і у встановленому законом порядку зареєстровані у реєстраційній службі Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області 31 березня 2014 року.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про необхідність захисту права власності позивачів на земельні ділянки.

При цьому суд вірно виходив з того, що у зв'язку із закінченням строку дії договорів оренди, укладених у 2003 році, у відповідача відсутні правові підстави для використання земельних ділянок, належних позивачам, а відтак є передбачені законом підстави для зобов'язання ПФ «Арго» звільнити спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) та привести їх до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

За положеннями ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч.1). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав (ч.3).

Відповідно до ст.ст.1, 13 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

За таких обставин суд вірно захистив права позивачів щодо повернення їм земельних ділянок у зв'язку із закінченням строку оренди.

Доводи апеляційної скарги, про те, що судом не було враховано факт укладання у листопаді 2013 році між ПФ «Арго» і позивачами угод про спільну діяльність, які надають відповідачу право на користування спірною ділянкою необгрунтовані.

Такі доводи суперечать змісту угод про спільну діяльність, з яких вбачається, що сторони зобов'язуються об'єднати зусилля для обробітку землі і вирощування сільськогосподарської продукції. ПФ «Арго» надає сільгосптехніку і гроші, а позивачі - ділянки. При цьому згідно п.2.1.1 договорів земельні ділянки належать позивачам на праві

- 4 -

власності і залишаються у їх користуванні. Отже твердження відповідача про наявність у нього права користування ділянкою не грунтуються на матеріалах справи і вимогах Закону України «Про оренду землі» та Земельного Кодексу України, які встановлюють таке право у випадку укладання відповідного договору оренди.

Посилання апелянта ПФ «Арго» на те, що угоди про спільну діяльність фактично доповнюють договори оренди земельних ділянок і ніяким чином не скасовують їх дії безпідставні. Як вище вказувалося договори оренди земельних ділянок, укладені між сторонами у 2003 році, припинили сою дію у зв'язку із закінченням строку, на який їх було укладено. Доповнень чи змін до догвоору сторонами у встановленому законом порядку не укладалося.

Задовольняючи вимоги позивачів в частині стягнення з ПФ «Арго» грошових коштів у якості прибутку від використання земельних ділянок, суд виходив із положень ст.288.5.1 Податкового Кодексу України.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, поскільки суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та допустив порушення норм матеріального права. Зокрема суд не врахував, що ст.288.5.1 Податкового Кодексу України не регулює спірних правовідносин. Дана норма регулює встановлення розміру орендної плати і взагалі не стосується спірних правовідносин.

Суд не звернув уваги, що позивачі просили стягнути кошти у якості їх частки прибутку від використання відповідачем земельної ділянки, саме такі підстави позову вказані у заявах позивачів. Проте між сторонами відсутні правовідносини, які б давали суду підстави для стягнення коштів у якості прибутку позимвачів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у вказаній частині не грунтується на вимогах закону і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, поскільки як вище вказувалося договірні відносини щодо оренди земельних ділянок між сторонами припинені, а відтак у відповідача відсутній обов'язок у зв'язку із орендою виплачувати позивачам будь-які кошти.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Приватної фірми «Арго» задоволити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2014 року в частині стягнення з ПФ «Арго» на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 грошових коштів скасувати і ухвалити нове, яким відмовити в позові в цій частині.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти.

Головуючий

Судді: