Постанова

від 30.06.2006 по справі 23/210/06-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

23/210/06-АП

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              30.06.06                                                                             №   23/210/06-АП

суддя     Садовий І.В.

за позовною заявою ТОВ  “Транспортні системи Тавриди”, м.Запоріжжя, вул. 8 Березня, 18/67

до          ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя, м.Запоріжжя, вул. Брюлова,4

про            скасування податкових повідомлень –рішень

Суддя  Садовий І.В.

Секретар Кузьміна Д.А.

У засіданні приймали участь представники:

Представники:

Від позивача –          Коваленко О.В. –предст., дов.№ 1 від 11.04.06.

Від відповідача -           Рачинський Р.М. –предст., дов. № 28153 від 18.11.05,

                              Рожук Д.В. –предст., дов.№ 10244 від 10.05.06.

                                Вапіров І.В.- предст., дов. № 28155 від 18.11.05.

СУТЬ СПОРУ:

16.03.06 позивач звернувся до  господарського суду з позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень –рішень №0001642302/0 від 30.08.05, №0001642302/1 від 23.09.05,  №0001642302/2 від 01.12.05,  №0001642302/3 від 08.02.06 якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість.

17.03.06 відкрито провадження у адміністративній справі №23/210/06-АП, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд на 12.04.06.  

За ініціативою суду здійснювалася технічна фіксація судового процесу.

У судовому  засіданні оголошувалась перерва до 26.04.06. Ухвалою суду від 26.04.06 розгляд справи перенесено на 11.05.06. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 16.05.06.          

Ухвалою суду від 16.05.06 провадження у справі зупинено за клопотанням позивача до 30.06.06 у зв'язку із наданням  ним додаткових доказів по справі.

Ухвалою суду від 22.05.06 провадження у справі поновлено з 30.06.06.У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Позивач підтримав позовні вимоги на підставах, зазначених у позовній заяві від 22.02.06 та наданих доповненнях від 11.05.06. Вважає рішення, які прийняті на підставі акта перевірки і розгляду скарг позивача необґрунтованими, немотивованими та такими, що не відповідають вимогам податкового законодавства. Зазначає, що законодавством чітко визначено, що транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, повязаним з перевезенням вантажів. Позивач здійснював операції з організації послуг, повязаних з перевезенням вантажів за межі митного кордону України. Законом України “Про податок на додану вартість” установлено, що операції з надання транспортних послуг за межами митного кордону України є обєктом оподаткування ПДВ до яких застосовується нульова ставка (п.п.3.1.3 п.3.1 ст.3; п.6.1, п.п.6.2.2, п.п.6.2.4 та п.6.2 ст.6 Закону). Посилання відповідача на постанову Верховного суду України від 07.06.2005р. є упередженим. Також зазначає, що в порушення Наказу ДПА України від 16.09.2002р. № 429, висновки зроблено не у звязку з перевіркою фактичних показників, виявлених у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку позивача, а на підставі “вільного тлумачення” норм закону України “Про податок на додану вартість”. При оформленні висновків допущено завищення суми донарахованого ПДВ у розмірі 1546,00 грн. Просить позов задовольнити та повністю скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя : № 0001642302/0 від 30.08.2005р., № 0001642302/1 від 23.09.2005р., № 0001642302/2 від 01.12.2005р., та № 0001642302/3 від 08.02.2006р.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав, зазначених у запереченнях від 11.04.06, 15.05.06 та поясненнях від 15.05.06. Зокрема зазначив, що перевірками  встановлено ( акт №142/23-1/32407931 від 26.08.2005р., № 142-1/23-1/32407931 від 11.11.2005р.), що позивачем в порушення  п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6, п. 4.2 ст. 4  Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР  неправомірно застосована нульова ставка по ПДВ при наданні транспортно-експедиторських послуг, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 247 913,84 грн. Оскільки позивач виконує послуги по транспортно-експедицційному обслуговуванню на території України, і ці виконані роботи (надані послуги) не призначені для використання безпосереднім споживачам цих послуг за межами митної території України, то такі операції підлягають оподаткуванню за ставкою 20% відповідно до п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України “Про податок на додану вартість”. Вищевикладену позицію підтримує і Вищий господарський суд України (розяснення ВГСУ від 01.11.2001р.) та Верховний суд України (постанова по справі 3/34а від 14.09.04). Крім того, вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001642302/0 від 30.08.05 та № 0001642302/1 від 23.09.05 є безпідставними, оскільки зазначені рішення були відкликані під час апеляційного оскарження. З розрахунком позивача щодо завищення суми донарахованого ПДВ у розмірі 1546,00 грн. погодився. Просить у позові відмовити.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведена планова та позапланова документальні перевірки ТОВ “Транспортні системи Тавриди”  за період з 05.03.2003р. по 31.03.2005р. з питання дотримання вимог податкового законодавства.

Перевірками  встановлено ( акт №142/23-1/32407931 від 26.08.2005р., № 142-1/23-1/32407931 від 11.11.2005р.), що позивачем в порушення  п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6, п. 4.2 ст. 4  Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР) неправомірно застосована нульова ставка по ПДВ при наданні транспортно-експедиторських послуг, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 247 913,84 грн.

Як свідчать обставини справи позивач (Виконавець, експедитор) укладав договора з замовниками-резидентами на надання транспортно-експедиторських послуг для перевезення вантажів за межами митної території України.

Надання послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними (додаток 2 до акту перевірки), які оподатковувалися ТОВ “Транспортні системи Тавриди” податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Власних та орендованих транспортних засобів ТОВ “Транспорні системи Тавриди” не мають.

Для виконання транспортних робіт підприємство укладало договора:

-з перевізниками, які фактично здійснювали вантажні перевезення для використання та споживання за межами митної території України: ТОВ ВКФ „ТТП-94”, ТОВ „Вінер”, ТОВ „Олтан”, ТОВ „ІФ-10 Лайнер”, ТОВ „СУСКБ-Транс”, ВАТ „Укрпромінвест-Транс”, ПП „ВЕФ-Транс”, СП „Авіс”, ТОВ „Укртранссервіс”, ПП „Євро транс Україна”, ЗАТ „Транс-Кинг”, ТОВ „Юж Авто Транс”, ПП Браженко Р.А., СП ТОВ „Ліга”, ТОВ „ЛАА-Транс”, ТОВ „Транс пеле”, , ПП Жидченко В.А., ПП Тимченко В.В., ТОВ „Укртранс Америка”, ВАТ „Київське АТП 2240”,

-з експедиторами-посередниками: ПП Попов В.Г., ПП Попов І.Г., ПП „Трафік”, ПП Чистяков А.О., ПП Єфремов О.С., ТОВ „ЕК „Транс Легіон Логістік”, ТОВ „Аніта”, ДП „Легіон Логістік” ТОВ „Легіон”, ТОВ „Баском”, які застосовували нульову ставку оподаткування податком на додану вартість. Документами, які підтверджують ці операції є податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг)  та міжнародні-автомобільні накладні (CMR) (додаток 2 до акту перевірки).

В порушення вищевказаних норм Закону підприємством не нараховано податок на додану вартість за ставкою 20 %, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 243198,39 грн., в тому числі по періодах зазначених у таблиці 2 ( стр. 15 акту № 142-1/23-1/32407931 від 11.11.2005р.).

Відповідно до п.4.2 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, “у разі продажу товарів (робіт, послуг)... пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операцій, але не нижчої за звичайні ціни”.

Підприємством протягом травня-листопада 2003р. при реалізації транспортно-експедиторських послуг пов'язаній особі ПП Попову В.Г. та особі, яка не є платником податку на додану вартість ПП Єфремову О.С., за цінами нижче за звичайні.

Визначення звичайної ціни здійснено у додатку 1 до акту перевірки.

Звичайною ціною вважається ціна придбання транспортно-експедиторських послуг за межами митної території України згідно актів виконаних робіт (підтверджених транспортними накладними СМR), по яким здійснена реалізація замовнику.  

Таким чином, на порушення п.4.2 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, підприємством не нараховувався податок на додану вартість при реалізації транспортно-експедиторських послуг пов'язаній особі ПП Попову В.Г. та особі, яка не є платником податку на додану вартість ПП Єфремову О.С., за цінами нижче за звичайні, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4715,55 грн., в тому числі:

-          у травні 2003 р. у сумі 509,75 грн.

-          у серпні 2003 р. у сумі 1677,00 грн.

-          у вересні 2003 р. у сумі 640,20 грн.

-          у жовтні 2003 р. у сумі 886,20 грн.

-          у листопаді 2003 р. у сумі 1002,40 грн.

За результатами перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001642302/0 від 30 серпня 2005р. (форма «Р») про визначення суми податкового зобов'язання і застосування фінансових санкцій. Згідно рішення донараховано податкове зобов'язання і фінансові санкції на  суму 422 365,05 грн., в т. ч. по основному платежу (код 3014010100; ПДВ) – 247 913,94 грн. та фінансові санкції –174 451,11 грн.

У порядку адміністративного оскарження позивачем було направлено первинну скаргу на адресу відповідача.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги вих. № 23437/10/25-011 від 23.09.2005р. скаргу залишено без задоволення, а податковим повідомленням-рішенням № 0001642302/1 від 23 вересня 2005р. (форма «Р») донараховано податкове зобов'язання і фінансові санкції на суму 422 365,05 грн., в т. ч. по основному платежу (код 3014010100; ПДВ) –247 913,94 грн. та фінансові санкції –174 451,11 грн.

У порядку адміністративного оскарження позивачем було направлено повторну скаргу на адресу ДПА України у Запорізькій області.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги ДПА України у Запорізькій області вих. № 4041/10/25-020 від 01.12.2005р. податкове повідомлення-рішення № 0001642302/0 від 30 серпня 2005р. та Рішення про результати розгляду первинної скарги вих. № 23437/10/25-011 від 23.09.2005р. скасоване в частині 50 494,14 грн. - штрафних санкцій, застосованих з посиланням на пп. 17.1.6 п. 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, залишено без змін.  

Рішення прийняте на підставі висновків акта і висновків акта позапланової перевірки від 11.11.2005р. № 142-1/23-1/32407931.

Податковим повідомленням-рішенням № 0001642302/2 від 01 грудня 2005р. (форма «Р») донараховано податкове зобов'язання і фінансові санкції на суму 371 870,91 грн., в т. ч.: -    по основному платежу (код 3014010100; ПДВ) –247 913,94 грн. та фінансові санкції –123 956,97 грн.

У порядку адміністративного оскарження позивачем було направлено повторну скаргу на адресу ДПА України.

Рішенням ДПА України про результати розгляду повторної скарги вих. № 1094/6/25-0115 від 08.02.2006р.  податкове повідомлення-рішення № 0001642302/0 від 30 серпня 2005р. з урахуванням рішення ДПА України у Запорізькій області вих. № 4041/10/25-020 від 01.12.2005р., прийнятого за розглядом повторної скарги (податкове повідомлення-рішення № 0001642302/2 від 01 грудня 2005р.) залишено без змін, а скаргу –без задоволення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0001642302/3 від 08 лютого 2006р. (форма «Р») донараховано податкове зобов'язання і фінансові санкції на суму 371 870,91 грн., в т. ч.: -    по основному платежу (код 3014010100; ПДВ) –247 913,94 грн. та фінансові санкції –123 956,97 грн.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідачем допущено завищення суми донарахованого ПДВ на 1546,00 грн. В розрахунку за травень 2003р. нараховано 15872,65 грн. Повинно бути нараховано 15872,65 грн.-1546,00 грн.= 14326,65 грн. Представники відповідача погодилися із виявленою помилкою.

Оцінивши надані докази, вважаю, що позовні вимоги підлягають задоволенню в силу наступного.

Пунктом  6.2.2 ст.6 Закону №168/97-ВР  податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операції з продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.

Як встановлено в ході перевірки міжнародне перевезення вантажів резидентів-замовників здійснювали підприємства-перевізники, резиденти України на підставі договорів з позивачем.

Відповідно до п.п.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, “податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з надання транспортних послуг з перевезення вантажів за межами митного кордону України, а саме від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів з-під митного контролю на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту поза межами державного кордону України”.

Право на застосування нульової ставки ПДВ згідно із зазначеним пунктом має лише платник, який безпосередньо надає транспортні послуги з міжнародного перевезення вантажів. Основною умовою застосування нульової ставки при наданні транспортних послуг з перевезення вантажів за межами митного кордону України є наявність у перевізників (транспортних організацій) документів, які підтверджують здійснення транспортними засобами міжнародних перевезень (СМR).

Відповідно до абзацу 2 п.п.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, “у разі коли надання транспортних послуг, визначених частиною першою цього підпункту, здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квітками, проїздними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операцій з таких послуг оподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 6.1 цієї статті”.  

Зазначена позиція знайшла своє відображення в Постанові судової палати у господарських справах Верховного суду України від 07.06.2005р.: «Право на застосування нульової ставки ПДВ згідно із зазначеним підпунктом має лише платник, який безпосередньо надає транспортні послуги з міжнародного перевезення пасажирів та вантажів. У разі, якщо надання транспортних послуг здійснюється у вигляді укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою, передбаченою п. 6.1 ст. 6 Закону. Об'єктом оподаткування у цьому випадку є винагорода, яку отримує довірена особа чи агент від платника-перевізника за сприяння у продажу послуг із міжнародного перевезення, що надаються цим платником-перевізником»

Таким чином, позивач безпосередньо транспортні послуги не надавав, діяв на підставі договорів з резидентами-замовниками і резидентами-перевізниками, тобто не є довіреною особою перевізника, а виступає як окремий продавець всього комплексу послуг, у тому числі і придбаних у платника-перевізника з нульовою ставкою, тому операції з такого продажу комплексу послуг підлягають оподаткуванню ПДВ у повному обсязі за ставкою 20 відсотків до бази оподаткування.

Відповідно до п.п. “б” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо... дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у п.п. “б” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання ) за кожний податковий період, установлених для такого податку, починаючи з податкового періоду, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення-рішення від контролюючого органу, але не більше п'ядесяти відсотків  такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули ( п.п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону).

Крім того, відповідно до абз. б) п.п.6.4.1 п.6.4 ст.6 Закону України № 2181 податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобовязання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Відповідно до п.6.5 ст.6 цього Закону у разі коли нарахована сума податкового зобовязання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобовязання (податкового боргу).

Таким чином, внаслідок адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення № 0001642302/0 від 30.08.05 та № 0001642302/1 від 23.09.05 є відкликаними, а тому вимоги позивача про їх скасування є безпідставними.

При винесенні рішення суд також враховує, що позивач просить скасувати спірні податкові повідомлення-рішення у повному обсязі, проте обґрунтовує позовні вимоги тільки по одному порушенню. Як вбачається з метеріалів справи основний платіж в спірних податкових повідомленнях-рішеннях складається з двох порушень (241652,39 грн.+4715,55 грн.).

Враховуючи допущену помилку відповідача при донарахуванні податку на додану вартість в сумі 1546,00 грн., позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 01.12.2005р. № 0001642302/2 та від 08.02.2006р. № 0001642302/3 на суму 2319 грн. (1546,00 грн.+773грн. штрафна санкція).

Всі інші доводи позивача спростовуються вищевикладеним.

Згідно ч.1 ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 3 Розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України встановлено, що судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита. Розмір судового збору визначається відповідно до підпункту “б” пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту (щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів).

Тобто, розмір судового збору в даному випадку повинен складати 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, або 3, 40 грн.

При зверненні до господарського суду позивач сплатив згідно платіжного доручення №467 від 15.02.06 - 85,00 грн.

За таких обставин господарський суд роз'яснює позивачу вимоги ч.2 ст.89 КАС України: судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом (в даному випадку - це 81, 60 грн.), повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Крім того, згідно постанови Кабінету Міністрів України №411 від 29.03.2002р. “Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу” визначено розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Як зазначено в Преамбулі цієї постанови, вона прийнята відповідно до ст.47-1 ГПК України.

Оскільки справа розглядається в порядку КАС України, а при розгляді справ адміністративної юрисдикції в порядку адміністративного судочинства сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не передбачена, позивач має право звернутися до Судового інформаційного центру із заявою про повернення 118,00 грн., сплачених згідно платіжного доручення № 468  від 15.02.06.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 161,162,163,167 КАС України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 01.12.2005р. № 0001642302/2 та від 08.02.2006р. № 0001642302/3 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2319 грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ “Транспортні системи Тавриди” (69068, м. Запоріжжя, вул. 8 Березня,18/67, ЄДРПОУ 32407931) 0,02 грн. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

          Постанова  суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено КАС України,  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.          

Постанову підписано 05.07.06.

       Суддя                                                                                  І.В.Садовий

        Згідно з оригіналом

        Помічник судді