Рішення

від 09.12.2014 по справі 630/875/14-ц

ЛЮБОТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 630/875/14-ц РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року м.Люботин Люботинський міський суд Харківської області у складі головуючого Зінченка О.В., за участю секретаря судового засідання Горбатюк М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Люботин цивільну справу за позовною заявою Люботинського комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Люботинської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території,

встановив:

Позивач, Люботинське комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Люботинської міської ради Харківської області, звернувся до суду із позовом, в якому просить в стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних у розмірі 2964,59 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 243,60 грн. та витрат, пов'язаних з розміщенням оголошення про виклик відповідача у розмірі 303 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач є споживачем послуг, які надає позивач по утриманню будинку та прибудинкової території відповідно до договору від 14.05.2014р. Позивач надає споживачу вказані комунальні послуги, однак відповідач не оплачує їх вартість, чим порушує умови договору, в зв'язку з чим виникла заборгованість. У добровільному порядку відповідач заборгованість не оплачує, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Представник позивача в судовому засіданні поданий позов підтримала, просила його задовольнити та пояснила, що Люботинським КЖРЕП надаються послуги з утримання будинків та прибудинкової території в м. Люботин на підставі договору із Люботинською міською радою Харківської області, який укладається щорічно. Житловий АДРЕСА_1 в якому належить позивачу, перебуває на балансі позивача та по цьому будинку надаються послуги з його утримання та утримання прибудинкової території, в зв'язку з чим відповідач зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуги. Стосовно того, що договір був укладений тільки у травні 2014 року представник позивача пояснила, що договір був укладений коли відповідач звернувся до позивача в зв'язку з необхідністю заміни стояка у травні 2014 року, однак послуги фактично надавались у весь період, за який заявлено вимоги про стягнення заборгованості.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та пояснив, що дійсно йому належить АДРЕСА_1 однак він не проживає постійно за цією адресою. На думку позивача послуги надаються тільки частково. При цьому договір був укладений тільки 14.05.2014р., в зв'язку з чим позивач неправомірно нараховував заборгованість за час, який передував укладенню договору. Після укладення договору відповідач сплачує послуги у повному обсязі.

Під час судового розгляду судом встановлено наступне.

Житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі Люботинського КЖРЕП Люботинської міської ради Харківської області, що підтверджується довідкою ЛКЖРЕП від 29.09.2014р.

14 травня 2014 року між Люботинським комунальним житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Люботинської міської ради Харківської області та ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території у житловому будинку АДРЕСА_1

Споживач, в свою чергу, зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість наданих послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені договором.

Згідно п. 2 Договору виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, копія якого додається до договору.

Тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкової території встановлювались рішеннями виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області № 785 від 26.08.2008р.; № 6 від 10.01.2012р.; № 122 від 10.04.2012р.; № 282 від 11.09.2012р.

За змістом ст. ст. 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відносяться до житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викуплених квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних квартирах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій зобов'язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Позивачем надано суду документи, які підтверджують факт виконання ним робіт по утриманню будинку, а саме: акти по виконанню ремонтних робіт, які підписані мешканцями будинку, акти обстеження димових та вентиляційних каналів, акти проведення дератизації, договори про надання послуг профілактичної дезінфекції, договір між позивачем та АК «Харківобленерго» про постачання електроенергії та довідку про вартість наданої електроенергії по будинку АДРЕСА_1 за період з січня 2011 року по вересень 2014 року, яка була оплачена позивачем.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем фактично надаються послуги з утримання житлового будинку та прибудинкової території, де проживає відповідач, згідно структури тарифу, що є додатком до рішення виконавчого комітету № 282 від 11.09.2012р.

Крім того, відповідач в судовому засіданні підтвердив факт надання послуг, а саме пояснив, що сміття вивозиться, сходові клітини освітлюються, внутрішньо будинкові комунікації (водопровід, каналізація тощо) знаходяться у задовільному стані. Фактів надання інших послуг, які мають надаватись згідно рішення органу місцевого самоврядування він не бачив.

Стосовно незадовільної, на думку відповідача, якості наданих послуг суд зазначає наступне.

Відносини між виконавцем та споживачем у разі незадоволення останнього якістю наданих послуг врегульовані ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно якої у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Разом із тим, відповідачем не надано суду доказів того, що він скористався правом на пред'явлення претензії виконавцю послуг в порядку, встановленому ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а представник виконавця викликався для складання акту-претензії, однак не з'явився, або відмовився від підписання акту-претензії.

Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача суд виходить зі того, що згідно розрахунку заборгованості відповідача, вона нарахована за період з жовтня 2011 року по вересень 2014 року. В розрахунку вказано сплачену відповідачем вартість послуг у липні 2014 року - 80,26 грн., вересні 2014 року - 160,52 грн.

Разом із тим, відповідачем надано копії квитанцій про сплату за червень 2014 року - 80,26 грн., за липень-серпень 2014 року - 160,52 грн. та за вересень 2014 року - 80,26 грн.

Таким чином судом встановлено, що позивачем в розрахунку не враховано сплату відповідачем отриманих послуг за вересень 2014 року у розмірі 80,26 грн., які були ним сплачені 22.10.2014р., в зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення суми за цей період.

Стосовно вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних суд зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Висновок суду ґрунтується на правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у Постанові від 01.10.2014р. по справі № 6-113цс14, який, згідно ч. 2 ст. 214 ЦПК України є обов'язковим для застосування.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно вимог ст. 88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини вимог.

Керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 213-215, 223, 233 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Люботинського комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Люботинської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Люботинського комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Люботинської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 23917149, р/р № 26006052320308 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 351533) заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних у загальному розмірі 2884 (дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн. 33 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Люботинського комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Люботинської міської ради Харківської області судовий збір у розмірі 241,10 грн. та витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача, у розмірі 299,89 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Люботинський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Зінченко