Постанова

від 03.07.2006 по справі 11/243/06-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/243/06-АП

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              03.07.06                                                                             №   11/243/06-АП

суддя     Гончаренко С.А.

10 год. 40 хв.

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий –суддя Гончаренко С.А.,

при секретарі судового засідання –Кузьмінов Д.В.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом Відкрите акціонерне товариство “Експотранс”, 69050, м. Запоріжжя. вул. Космічна, 121-Б

до відповідача           Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, 69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 190-а

        у присутності представників:

позивача: Свідерський К.Е. –дов. № 8  від 15.09.2006р.  

відповідача: Сергєєв Є.В. –дов. б/н від 21.11.2005р. , Децик А.М. –дов.  б/н від 03.05.2006р., Нестеренко Ю.В. –дов.  б/н від 23.11.2005р.  

про скасування податкового повідомлення- рішення,-

В С Т А Н О В И В :

        17.03.06 до господарського суду надійшла позовна заява ВАТ “Експотранс” про  скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 02.03.2006р. № 0000391321/3.

                  20.03.06 відкрито провадження в адміністративній справі і призначено судове засідання на 12.04.06.

За клопотанням позивача провадження у справі зупинялось, а також в засіданні оголошувалась перерва до 03.07.06.

Позивач уточнив позовні вимоги. Просить скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі  від 02.03.2006р. № 0000391321/3 частково, а саме - в частині податку на додану вартість 594008,11грн. та штрафу 594008,11грн., всього –1188016,22грн.

Уточнені позовні вимоги прийняті судом до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог  позивач посилається на наступне:

За результатами проведеної СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі  планової документальної перевірки дотримання вимог податкового  та валютного законодавства ВАТ “Експотранс” за період з 01.04.2002р. по 31.03.2005р. був складений Акт №25/13-32-1/05522097  від 11.08.2005р.

На підставі цього Акту відповідачем  було винесено податкове повідомлення-рішення №0000391321/0 від 15.08.2005р., яким визначено суму податкового зобовязання з ПДВ  1 412 034 грн., з них: 707792грн. –основний платіж, 704242грн.  – штрафні санкції.

Позивач оскаржив податкове повідомлення рішення №0000391321/0   від 15.08.2005р. до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, ДПА в Запорізькій області і ДПА України.

На виконання рішення ДПА України за № 1651/6/25-0115 від 23.02.2006р., прийнятого за результатами розгляду скарги позивача, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі прийняло податкове повідомлення –рішення від 02 березня 2006р. № 0000391321/3 , яким визначила позивачу суму податкового зобовязання в сумі 1201356,0 грн., в тому числі 602453,0 грн. –за основним платежем, 598903,0 грн. –за штрафними санкціями.

З вказаним повідомленням - рішенням №0000391321/3 позивач не згодний в частині нарахування податку на додану вартість  в сумі 594008,11грн. та штрафу в сумі 594008,11, всього –1188016,22грн.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення в цій частині суперечить діючому законодавству. В обґрунтування своїх пояснень, посилається на наступне:

Щодо порушення, на думку  відповідача, п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України про ПДВ,  позивач вважає, що Законом чітко встановлені операції, які підлягають оподаткуванню при імпорті послуг, а саме операції з надання нерезидентом послуг на митній території України для споживання на митній території України. Послуги з видачі коштів робітникам  позивача, необхідних для здійснення міжнародних перевезень вантажів та сплата ремонту автомобільного транспорту, що відображені в акті перевірки, надані нерезидентом ( та спожиті) за межами митної території України.

                  Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування своїх заперечень посилається на правомірність виводів в акті перевірки з огляду на наступне:

Перевіркою встановлено, що експедитори - нерезиденти надають ВАТ “Експотранс” послуги згідно умов зовнішньоекономічних договорів (контрактів), а саме: провадять розрахунки за технічне обслуговування та ремонт автотранспорту по безготівковим розрахункам з іншими нерезидентами - виконавцями робіт; видають аванси водіям ВАТ "Експотранс", які знаходяться у відрядженні. Отримані аванси водії використовують як добові на відрядження та сплату готівкою за ремонти автотранспорту.

Відповідно до “Державного класифікатора України. Класифікація послуг зовнішньоекономічної діяльності ДК 012-97”, затвердженого наказом Держстандарту України від 02.06.97 р. № 324: “Послуги у зовнішньоекономічній діяльності - це економічні відносини між двома сторонами-резидентами та нерезидентами України.”

Згідно з цим приписом, можливо зробити висновок, що взаємовідносини ВАТ “Експотранс” з експедиторами-нерезидентами -  це надання останніми позивачу послуг у зовнішньоекономічній діяльності. Як встановлено, послуги надаються за межами митної території України  та в подальшому імпортуються на територію України.    

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”: “Імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами”.

Враховуючи приписи цієї норми та викладені вище обставини, ВАТ “Експотранс” імпортував послуги, але в порушення пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України про ПДВ зменшив податкові зобов'язання внаслідок не включення до оподатковуваного обороту суми фактично отриманих послуг від нерезидентів.

Крім того, пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. З Закону про ПДВ визначає, що отримані від нерезидентів роботи (послуги) повинні бути використані або спожиті на митній території України, а не надані на зазначеній території, як помилково зазначає позивач.

Послуги, які надавали нерезиденти ВАТ “Експотранс”, були виконані за межами митної території України, але в той же час, використовувались та споживались на митній території України, що в повному обсязі відповідає вимогам зазначеної норми, підтверджує правомірність висновків акту перевірки та спростовує позицію підприємства.

        Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов  підлягає  задоволенню з наступних підстав.

          Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі було прийнято  податкове повідомлення-рішення №0000391321/0   від 15.08.2005р. яким визначено суму податкового зобовязання з ПДВ  1 412 034 грн., з них: 707792грн. –основний платіж, 704242грн. –штрафні санкції.

Позивач оскаржив податкове повідомлення рішення №0000391321/0   від 15.08.2005р. до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, ДПА в Запорізькій області і ДПА України.

Рішенням ДПА України  по результати розгляду повторної скарги за № 1651/6/25-0115 від 23.02.2006р. скасовано податкове повідомлення рішення №0000391321/0   від 15.08.2005р.  про визначення  суми податкового зобовязання з ПДВ в частині донарахованих сум податку на додану вартість без урахування вимог підпункту  15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків  перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а також по визначеному перевіркою заниженню податкових зобовязаннях з ПДВ по операціях з реалізації основних фондів без урахування амортизаційних відрахувань і у відповідній частині застосовані штрафні санкції.., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення –рішення  та рішення, прийняті за розглядом скарг, залишає без змін.

На виконання рішення ДПА України  за № 1651/6/25-0115 від 23.02.2006р.  за порушення пп. 3.2.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, п. 4.2, п. 4.9 ст. 4, п.п. 7.3.1, п.п. 7.3.6 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/ВР із змінами та доповненнями СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі прийняло податкове повідомлення –рішення від 02 березня 2006р. № 0000391321/3 , яким визначила позивачу суму податкового зобовязання 1201356,0 грн., 602453,0 грн. –за основним платежем, 598903,0 грн. –за штрафними санкціями.

Підставою для прийняття первісного повідомлення-рішення  від 15 серпня 2005 року послужив акт про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового  та валютного законодавства ВАТ “Експотранс” за період з 01.04.2002р. по 31.03.2005р. за №25/13-32-1/05522097  від 11.08.2005р. (далі –Акт перевірки), яким встановлені, в частковості, наступні порушення відповідачем податкового законодавства, з якими останній не згодний:

...При перевірці книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), податкових декларацій з податку на додану вартість встановлено, що ВАТ “Експотранс” за перевіряє мий період  не здійснювало імпорт сировини, обладнання, товарів, які відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).                    

При перевірці правильності та повноти визначення податкових зобовязань з імпортованих послуг встановлено наступне:

Нерезиденти- експедитори згідно з умовами  договорів  та контрактів надають послуги ВАТ „Експотранс", а саме: провадять розрахунки за технічне обслуговування та ремонт автотранспорту по безготівковим розрахункам з іншими нерезидентами - виконавцями робіт; видають аванси водіям ВАТ "Експотранс", які знаходяться у відрядженні. Отримані аванси водії використовують як добові на відрядження та сплату готівкою за ремонти автотранспорту.

Згідно з визначенням  “Державного класифікатора України. Класифікація послуг зовнішньоекономічної діяльності ДК 012-97”, затвердженого наказом Держстандарту України від 02.06.97 р. № 324: “Послуги у зовнішньоекономічній діяльності - це економічні відносини між двома сторонами-резидентами та нерезидентами України.”

Статтею 1 “Визначення термінів” Закону України від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ “Про зовнішньоекономічну діяльність” зазначено, що:

“Господарська діяльність - будь - яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару”;

“Імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних субєктів  господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами”;

“Товар - будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (ошатної передачі)”.

Відповідно до ст. 4 “Види зовнішньоекономічної діяльності” до таких видів діяльності відносяться:

- експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

          - надання субєктами господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-екпедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських, та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України.;

- надання вищезазначених послуг іноземними субєктами господарської діяльності субєктам зовнішньоекономічної діяльності України;

- кредитні та розрахункові операції між субєктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними субєктами господарської діяльності.

Виходячи з наведеного, ВАТ “Експотранс” отримує послуги від нерезидентів. Реєстри отриманих від нерезидентів робіт (послуг), призначених для споживання на митній території України.

Згідно положень п.п.3.1.2 п.3.1 ст.З Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) “об'єктом оподаткування є операції платників з ... отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України”.

Згідно вимог п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) “...датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою”.

В порушення вимог п.п.3.1.2 п.3.1 ст.З Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) підприємством занижено об'єкт оподаткування перевіряємого періоду на суми фактично отриманих послуг від нерезидентів у розмірі 2970038,55 грн., та в порушення вимог п.п. 7.3.6. п.7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) занижено податкові зобов'язання перевіряємого періоду на 594008,11 грн. ( стор. 30, 31 Акту перевірки).

Виводи СДПІ неправомірні з наступних підстав:

Законом України “Про податок на додану вартість” в п.п. 3.1.2 п. 3.1 ст. З вказується, що об'єктом оподаткування є операції з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки.

Платником податків згідно з п.п 2.2 п.2 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість” є особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України. Зазначені пункти Закону не оперують поняттям імпорт товарів (робіт, послуг).

Як зазначається фахівцями СДПІ, імпорт товарів згідно зі ст. 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” може відбуватися шляхом ввозу так і без ввозу таких товарів (робіт, послуг) на територію України. Тобто, визначення імпорту в зовнішньоекономічному законодавстві значно ширше переліку операцій, що є об'єктом оподаткування згідно з Законом України “Про податок на додану вартість”.

Таким чином, Закон України “Про податок на додану вартість” розповсюджується тільки на ту частину імпортних операцій, які пов'язані з ввозом товарів та виконанням (наданням) робіт (послуг) на митній території України.

Це підтверджують і положення абз. 2 п. 4.3 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, який визначає базу оподаткування. Так, для робіт (послуг), які виконуються (надаються) нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну продажу робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Стаття 7 Закону України про ПДВ регулює порядок обчислення та сплати податку, тобто є похідною від ст. ст. 2, 3, 4 Закону України про ПДВ, і визначає процедуру обчислення податку, по операціям, що є об'єктом ПДВ, виходячи з бази оподаткування.

З урахуванням вимог, встановлених п.п. 3.1.2 п. 3.2 ст. З та п. 4.3 ст. 4 Закону України про ПДВ податкові зобов'язання при імпортуванні робіт   (послуг) виникають згідно з п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7, лише в разі виконання (надання) нерезидентом робіт (послуг) на митній території України, тобто здійснення операції, що є об'єктом оподаткування ПДВ. Поняття митної території України визначається митним законодавством.

Митний Кодекс України від 11.07.2002 р. № 92-ІУ, який набрав чинність з 01.01.2004 р. в ст. 5 визначає “єдину митну територію України” як територію України, зайняту сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України.

Виходячи з того, що база оподаткування (ст. 4 Закону України про ПДВ) розкриває структуру об'єкта (п. 3.1 ст. З Закону України про ПДВ), Законом чітко встановлені операції, які підлягають оподаткуванню при імпорті послуг, а саме - операції з надання нерезидентом послуг на митній території України для споживання на митній території України, тобто дія Закону України про ПДВ не виходить за межи юрисдикції України.

Послуги з видачі коштів робітникам позивача необхідних для здійснення міжнародних перевезень вантажів та сплата ремонтів автомобільного транспорту, що відображенні в Акті перевірки, надані нерезидентом (та спожиті) за межами митної території України, а тому не підлягають оподаткуванню за законами України.

Ці послуги можуть обкладатися податками  за законодавством країни, в якій вони надані. Про це свідчить, в тому числі, і факт укладення Україною  з іншими країнами ряду угод про уникнення подвійного оподаткування.

При таких обставинах при вирішенні питання оподаткування податком на додану вартість в даному випадку не можна оперувати положеннями Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”.

Виходячи з системного аналізу діючого законодавства, вивчивши матеріали справи та заслухавши доводи сторін, суд вважає доводи позивача законними, обґрунтованими і підтвердженими відповідними доказами.

Документально підтверджені судові витрати в розмірі 3грн. 40коп. підлягають присудженню з Державного бюджету України  на користь позивача.

В засіданні 03.07.06 оголошена вступна і резолютивна частини постанови. Постанова в повному обсязі складена 06.07.06.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 158 - 163, п.6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” від 06.10.05р. №2953-ІУ), -

                                          П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

          Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі  від 02.03.2006р. № 0000391321/3 в частині податку на додану вартість 594008,11грн. та штрафу 594008,11, всього –1188016,22грн.

Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь Відкрите акціонерне товариство “Експотранс”, 69050, м. Запоріжжя. вул. Космічна, 121-Б, код за ЄДРПОУ 05522097)  3грн. 40коп. судового збору.

Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено КАСУ,  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.  

У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

                 Суддя                                                                   Гончаренко С.А.