Постанова

від 20.07.2009 по справі 2а-22288/09/1270

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-22288/09/1270

Справа № 2а-22288/09/1270

Категорія 6.14

ПОСТАНОВА

Іменем України

«20 липня 2009 р.»                                 

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді               Смішливої Т.В.,

при секретарі       Лейбенко О.Д.

За участю представників сторін:

прокурора-заявника:         ОСОБА_1 (посвідчення №672),

від позивача:            

ОСОБА_2 (довіреність від 29.01.09р. №2687/10),

від відповідача:        

не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

адміністративну справу за позовом прокурора м.Алчевська в інтересах держави в

особі Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

до приватного підприємства «Синклит» про стягнення податкової заборгованості

шляхом звернення стягнення на активи ,-

ВСТАНОВИВ:

27.04.2009 року прокурор м.Алчевська в інтересах держави

в особі Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що приватне підприємство

«Синклит» зареєстровано як суб'єкт господарчої діяльності виконавчим комітетом

Алчевської міської ради депутатів 15.07.1998 року за №13841050001000329 та

зареєстровано як платник податків в Алчевській ОДПІ з 17.07.1998 року.

    Станом на

04.02.2009 року відповідач має заборгованість перед бюджетом по сплаті податків

на суму 3268,76 грн., а саме:

•   Податок на

прибуток - 175,00 грн.

•   Податок на

додану вартість - 2924,83 грн.

•   Комунальний

податок - 168,93 грн.

Приватне підприємство «Синклит» не забезпечило виконання

зобов'язань перед бюджетом по сплаті податків та погашенню податкового боргу за

рахунок коштів на його розрахункових рахунках.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача

позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позові та

просили стягнути загальну суму боргу у сумі 3268,76 грн. шляхом звернення

стягнення на активи.

Відповідач заперечень проти позову суду не надав, на

судовий розгляд справи не з'являвся, про розгляд справи був повідомлений.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання сторін без

поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою

для розгляду справи.

Згідно положення частини 8 статті 35 Кодексу

адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній

особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного

реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується

підписом відповідної службової особи.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або

особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону

виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону

України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців").

Суд звертає увагу, що, як випливає зі змісту статті 22

Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців" інформація про зміну місцезнаходження юридичної особи

підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі

масової інформації. Доказів опублікування інформації про зміну місцезнаходження

юридичної особи - Приватного підприємства «Синклит» в спеціалізованому друкованому

засобі масової інформації суду надано не було. Тому судові ухвали та повістки

надсилалися Відповідачу за наявною в матеріалах справи копією свідоцтва

суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи, в якому зазначена адреса

Приватного підприємства «Синклит»: 94202, Луганська область, м.Алчевськ, вул.

К.Лібкнехта,1.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача,

дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з

наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що приватне підприємство

«Синклит» зареєстровано як суб'єкт господарчої діяльності виконавчим комітетом

Алчевської міської ради депутатів 15.07.1998 року за №13841050001000329 та

зареєстровано як платник податків в Алчевській ОДПІ з 17.07.1998 року.

    Станом на

04.02.2009 року відповідач має заборгованість перед бюджетом по сплаті податків

на суму 3268,76 грн., а саме:

•   податок на

прибуток - 175,00 грн.( 170 грн. - штрафна санкція за 3 квартали 2007 року

(а.с.16,26); 5 грн. - податкове зобов'язання за I квартал 2008 року

(а.с.25,26,33);

•   податок на

додану вартість - 2924,83 грн.( 2048,48 грн. - узгоджене податкове зобов'язання

за квітень 2007 року (а.с.30-31,34-35,40); 850,00 грн. - штрафна санкція

(а.с.17,18,27,40); 26,35 грн. - пеня (а.с.27,40);

•   комунальний

податок - 168,93 грн.(168,93 грн. - штрафні санкції (а.с.28,40).

У відповідності норм діючого законодавства боржнику були

надіслані 2 податкові вимоги: перша податкова вимога від 23.05.2007 р. № 1/187

та друга податкова вимога від 10.06.2008 р. № 2/212, які були вчасно отримані

відповідачем (а.с.36-39).

Зазначена у податкових вимогах сума податкового боргу

Відповідачем погашена не була.

Суд звертає увагу, що вказані перша та друга податкові

вимоги в адміністративному або судовому порядку відповідачем не оскаржувались

та не скасовано у спосіб та відповідно до процедури, що регламентована статтями

5 та 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків

перед бюджетами і державними цільовими фондами”.

Тобто, сума зобов'язання визначена в податкових вимогах

відповідно до статті 5 Закону № 2181-ІІІ є узгодженою та в зв'язку з несплатою

до бюджету в строки визначені законодавством набула статусу податкового боргу.

Відповідно до підпунктів 5.2.1 та 5.2.2 пункту 5.2

статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків

перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання

платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та

4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником

податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом

5.2.2 цього пункту. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган

невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше

рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за

межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право

звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яке

подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками

та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване

рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання

скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або

надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику

податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий

платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів,

наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого

органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні

скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного

десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного

двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Відповідно до підпунктів 5.3.1 пункту 5.3 статті 5

Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами”платник податків зобов'язаний

самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним

податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім

днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1

статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно

до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання

платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового

законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму

податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а

за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового

повідомлення про таке нарахування. У разі визначення податкового зобов'язання

контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах “а”- “в”підпункту

4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану

суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня

отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку

такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону

України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами”активи платника податків можуть бути примусово

стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми

задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних

зобов'язань забезпечення боргу.

Відповідно до пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами”узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена

платником податків у строки,  визначені

цією  статтею,  визнається сумою податкового боргу платника

податків.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України “Про порядок

погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами” передбачено, що податковий борг (недоїмка) визначається як

податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності),

самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи

судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня,

нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами”податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків

сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у

порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону

України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами” у разі коли інші, передбачені цим Законом,

заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий

орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення

додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які

перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших

активів такого платника податків.

Відповідно до положень пункту 11 статті 11 Закону

України «Про державну податкову службу в Україні» фінансові (штрафні) санкції,

суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової

служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у

судовому порядку органами державної податкової служби.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону

України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами”платник податків зобов'язаний самостійно

сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій

декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем

відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1

статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно

до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання

платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового

законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму

податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а

за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання

податкового повідомлення про таке нарахування.

У строк, встановлений 

підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок

погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами”. Відповідач податкове зобов'язання, визначене рішеннями про

застосування фінансових санкцій самостійно не сплатив. В адміністративному

порядку зазначене вище рішення про застосування фінансових санкцій Відповідач

не оскаржував.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України “Про

державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах,

містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні

податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ,

організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход

держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів,

одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення

заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх

майна.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно  до законодавства повинні бути підтверджені

певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими

засобами доказування,  Суд дійшов до

висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються

достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази,

подані Позивачем  підтверджують

обставини, на які Позивач посилається та їх обґрунтування.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен

зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених

законом.      

Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої,

виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією

Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи

державної влади та органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані

діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією  та  законами України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу

адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в

адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в

наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а

частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено,

що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та

заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог,

системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи,

суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є

обґрунтованими та  такими, що підлягають

задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного

судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень,

а  відповідачем  - 

фізична  чи  юридична 

особа,  судові витрати, здійснені

позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст.ст. 2, 11,

17, 87, 94, 98, 158 - 163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов прокурора м.Алчевська в інтересах держави в особі

Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Синклит» (код

30046604) на користь державного бюджету податковий борг у сумі 3268,76 грн.(три

тисячі двісті шістдесят вісім грн. 76 коп.), звернувши стягнення на активи

платника податків.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького

апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови

суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в

разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу

- з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга  на постанову суду першої інстанції подається

протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про

апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого

Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була

подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова

суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

СУДДЯ