Рішення

від 09.12.2014 по справі 910/25227/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25227/14 09.12.14

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської

міської державної адміністрації) "Київреклама"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лук Фільм Медіа"

про стягнення 16 137, 43 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Метелкіна О.Л. (дов. №196-10330/КР від 21.07.2014)

Від відповідача Чернілевський В.Г. (дов. б/н від 06.10.2014)

Відповідно до ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 09.12.2014 оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лук Фільм Медіа" (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості 16137,43 грн. за договором № 1494/13 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 23.04.2014, з якої 11 103, 19 грн. основного боргу, 2 143,07 грн. інфляційного збільшення, 477,01 грн. три відсотки річних, 748,69 грн. пені, 1 665,47 грн. 15% штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/25227/14, розгляд справи призначено на 09.12.2014.

08.12.2014 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшов супровідний лист з додатками до матеріалів справи на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 14.11.2014.

В судове засідання 09.12.2014 представники сторін з'явились та надали усні пояснення по суті позовних вимог.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором № 1494/13 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламних засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 23.04.2014 в частині внесення плати за користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, у судовому засіданні 09.12.2014 усно заперечив проти заявлених штрафних санкцій.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників позивача і відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2014 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі - позивач, підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лук Фільм Медіа" (далі - відповідач, розповсюджувач зовнішньої реклами) було укладено договір № 1494/13 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламних засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 23.04.2014 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, за умов повного дотримання розповсюджувачем договору та Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №37/6253, з наступними змінами та доповненнями (далі по тексту - Порядок), а розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства , належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за договором.

В ст. 2 договору сторони визначили, що адресні програми на пріоритет - це перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачем встановлено пріоритет. Адресна програмп на пріоритет має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які встановлено пріоритет, дату та строк дії пріоритету, відомості про плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за місць. За умовами п. 3.6. договору адресні програми є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 5.2.3. договору встановлено, що розповсюджувач зобов'язаний не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Розмір плати за право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується підприємством відповідно до вимог порядку та умов договору (п. 6.2 договору). Підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесення розповсюджувачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради та укладений договір.

Відповідно до п. 6.8. договору плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше 25 числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування.

Акт приймання - передачі до договору, із наведеним в ньому розрахунком плати за право тимчасового користування, підтверджує факт надання права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді (п. 6.9. договору).

В пункті 7.2. договору сторони погодили, що підприємство має право застосувати до розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми; у разі нерозміщення розповсюджувачем соціальної реклами - штраф у розмірі 500 гривень за кожний день затримки розміщення соціальної реклами.

Згідно п.7.3. договору підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 (одного) місяця - штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми.

Крім того, 23.04.2014 сторонами була підписана адресна програма на пріоритет № 1 до договору, пунктом 3 якої визначено, що права та обов'язки, передбачені умовами цієї адресної програми, застосовуються до сторін, починаючи з 02 квітня 2014 в порядку, передбаченому п. 3. ст. 631 ЦК України.

За твердженням позивача, відповідач в порушення п. 6.8. договору не здійснив оплату за період з 01.04.2014 по 31.10.2014 відповідно до рахунку №89725 від 29.04.2014 на суму 2000,00 грн. (сума 2330,04 була погашена відповідачем, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки з банку "КБ "Хрещатик" від 18.07.2014), рахунку № 90101 від 08.05.2014 на суму 4 479,36 грн., рахунку № 91686 від 10.06.2014 на суму 4 479,36 грн., рахунку № 92965 від 02.07.2014 на суму 144, 47 грн.

Факт надання права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді в період з 01.04.2014 по 31.10.2014 підтверджено наявними в матеріалах справи копіями актів приймання - передачі до договору, підписаних сторонами та скріплених їх печатками, № 92965 від 02.07.2014 на суму 144, 47 грн., № 90101 від 31.05.2014 на суму 4 479, 36 грн., № 91686 від 30.06.2014 на суму 4 479, 36 грн., № 89725 від 30.04.2014 4 330, 04 грн.

Відповідачем в матеріали справи доказів оплати вказаних позивачем рахунків не надано.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір № 1494/13 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламних засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 23.04.2014 за своєю правовою природою є договором найму (оренди). Отже, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Як встановлено судом з матеріалів справи місця для розміщення рекламних засобів перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо яких здійснюють органи місцевого самоврядування міста Києва.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, умов договору, адресної програми № 1 до договору від 23.04.2014 було передано відповідачу наступні місця в тимчасове користування для розповсюдження реклами за адресою:

1. Святошинський р-н, траса Р-30, Київ-Ірпінь (за світлофором);

2. Святошинський р-н, траса Р-30, Київ-Ірпінь (за світлофором);

3. Святошинський р-н, Брест-Литовське шосе;

4. Святошинський р-н, Брест-Литовське шосе;

5. Святошинський р-н, Брест-Литовське шосе, 7-Б;

6. Святошинський р-н, Брест-Литовське шосе, 7-Б;

7. Святошинський р-н, Гостомельське шосе;

8. Святошинський р-н, Гостомельське шосе;

9. Святошинський р-н, Брест-Литовське шосе;

10. Святошинський р-н, Брест-Литовське шосе;

11. Святошинський р-н, Брест-Литовське шосе, 7-Б, резерв;

12. Святошинський р-н, Брест-Литовське шосе, 7-Б, резерв;

13. Святошинський р-н, вул. Наумова, 27.

Факт користування відповідачем протягом періоду визначеного позивачем вказаних місць для розповсюдження реклами підтверджується актами приймання-передачі № 92965 до договору від 02.07.2014, №90101 від 31.05.2014, №91686 від 30.06.2014, №89725 від 30.04.2014 на загальну суму 13 433, 23 грн.

Судом встановлено, що в порушення п. 6.8. договору відповідач плату за користування вказаними місцями для розповсюдження реклами за період з 01.04.2014 по 31.10.2014 не здійснив в обсязі та на умовах визначених договором, рахунки виставлені позивачем (копії яких наявні в матеріалах справи) оплатив лише частково на суму 2330,04 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за період визначений позивачем по орендній платі за рекламні місця становить 11 103, 19 грн. (13 433, 23 - 2 330, 04 = 11 103, 19), доказів сплати якої матеріали справи не містять.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невиконання умов позивачем договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 11 103,19 коп. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк сплати орендної плати, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 11 103,19 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2143,07 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 477,01 грн. трьох відсотків річних, 748,69 грн. пені, 1 665,47 грн. 15% суми штрафу.

При цьому період нарахування штрафних санкцій, таких як пеня, 3 % річних, інфляційні нарахування, позивачем в позовній заяві не зазначено, проте до позовної заяви додані підписані представником позивача розрахунок штрафних санкцій та розрахунок пені.

Як вбачається із розрахунку пені, позивач визначає період нарахування пені (загальний період) з 26.05.2013 на шість місяців, тобто до 25.01.2014 року (примітка щодо розрахунку пені у розрахунку штрафних санкцій).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня ), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено , санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

У пункті 7.2. договору сторони погодили, що підприємство має право застосувати до розповсюджувача за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14 з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання , та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Як встановлено сторонами правовідносини між сторонами виникли тільки у квітні 2014 року, відтак, суд позбавлений можливості самостійно визначити суму пені належну до стягнення з відповідача за порушення умов договору не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу прострочення відповідача.

Враховуючи зазначене суд відмовляє позивачу у вимозі щодо стягнення з відповідача пені за порушення договору за період з 26.05.2013 по 25.01.2014, оскільки такі не ґрунтуються на договорі, і відповідно є недоведеними.

Як вбачається із розрахунку штрафних санкцій 3 % річних та інфляційні втрати позивач нараховує відповідачу за загальний період з 26.05.2013 по 12.11.2014.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню за розрахунком суду.

Як вже зазначалося судом, правовідносини між сторонами виникли тільки у квітні 2014 року, відтак, позивачем період нарахування 3 % річних і інфляційних втрат визначений невірно. Судом загальний період прострочення відповідача, визначений в межах періоду зазначеного позивачем, з 26.05.2014 по 12.11.2014, і згідно розрахунку суду зробленого за період з 26.05.2014 по 12.11.2014, по кожному місцю оренди окремо, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних в розмірі 97, 92 грн. та інфляційних втрат у розмірі 805, 45 грн. Враховуючи зазначене позовні вимоги у відповідній частині підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п.7.3. договору підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 (одного) місяця - штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та що прострочення відповідача становить більше 1 місяця, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15 % штрафу від суми основної заборгованості в розмірі 1665,47 грн. (11 103,19*15%). При перевірці розрахунку суми штрафу зробленого позивачем, суд дійшов висновку про його обґрунтованість.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 11 103, 19 грн. основного боргу, 1 665, 47 грн. 15 % штрафу, 97, 92 грн. 3 % річних та 805, 45 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85, 89 ГПК кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лук Фільм Медіа (01135, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 101; ідентифікаційний код 38516943; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Боричів Узвіз, буд. 8; ідентифікаційний код 26199714) 11 103 (одинадцять тисяч сто три) грн. 19 коп. основного боргу, 805 (вісімсот п'ять) грн. 45 коп. інфляційних втрат, 97 (дев'яносто сім) грн. 92 коп. трьох відсотків річних, 1 665 (одну тисячі шістсот шістдесят п'ять) грн. 47 коп. 15% штрафу та 1 547 (одну тисячу п'ятсот сорок сім) грн. 88 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2014.

Суддя Г. П. Бондаренко