Рішення

від 09.12.2014 по справі 910/22434/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/22434/14 09.12.14 За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-моноліт" до                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроспецмаш сервіс" про                 стягнення 53000,00 грн. Суддя  Бондаренко Г.П.   Представники: Від позивача:               не з'явився Від відповідача:           не з'явився Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 09.12.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ : Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-моноліт" (далі по тексту – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроспецмаш сервіс" (далі по тексту – відповідач) про стягнення грошових коштів переплати у розмірі 53 000,00 грн., а  також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.10.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/22434/14, розгляд справи призначено на 18.11.2014. Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 18.11.2014 оголошувалась перерва на 09.12.2014. В судове засідання 09.12.2014 представники сторін не з'явились, про причини неявки до суду не повідомили, про проведення судового засідання повідомлені  належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі представником відповідача не виконано. Позовні вимоги мотивовані не виконанням з боку відповідача його зобов'язань по поверненню грошових коштів передплати за не поставлений за договором поставки №22/08-ПТ/12-К від 22.08.2012 товар.   Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував, в судове засідання не з'явився. Враховуючи те, що не з'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.        Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва – ВСТАНОВИВ: 22.08.2012 між позивачем – Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-моноліт» як покупцем за умовами договору та відповідачем – Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроспецмаш Сервіс»  як постачальником  за умовами договору, був укладений договір поставки №22/08-ПТ/12-К (далі за текстом - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупцю продукцію: пісок яружний (для зворотної засипки котловану) (надалі іменується – продукція), а останній зобов'язується прийняти та оплатити її на умовах договору. Відповідно до п. 2.1. договору поставка продукції здійснюється автомобільним транспортом на об'єкт покупця на умовах базису поставки: DAP («Delivered at Place») («Поставка на місце призначення») відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» у редакції 2010, з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером договору. Відповідно до п. 2.1.1. договору адреса об'єкту покупцю: проспект Червонозоряний, 4-а, м. Київ (будівельний майданчик) (надалі – «Об'єкт»). Відповідно п. 2.3 договору кількість, асортимент кожної партії продукції, узгоджується сторонами на підставі заявки покупця та вказується у видатковій накладній. Згідно п. 2.6 продукція вважається поставленою постачальником та прийнятою покупцем (момент поставки продукції) з моменту підписання покупцем видаткової накладної на відповідну партію продукції. Право власності на відповідну партію продукції переходить до покупця з моменту до покупця з моменту поставки продукції. Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна продукції за 1 т є твердою, зміні та коригуванню не підлягає та складає 44,17 грн., крім того ПДВ 20% - 8,83 грн., всього разом з ПДВ – 53,00 грн. Відповідно до п. 4.2.1. договору протягом 5 календарних днів з дати укладання договору покупець сплачує 100 % від вартості партії продукції, вказаної в заявці згідно п. 2.3. договору. Оплата кожної наступної партії згідно п. 4.2.1. договору (п. 4.2.2.). Пунктом 10.1. договору передбачено, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Відповідно до п. 10.2. договору строк договору починає свій перебіг у момент визначений у п. 10.1 договору та закінчується 30.12.2012 по зобов'язанням із розрахунків за продукцію, з поставки оплаченої продукції та оформленні документів – до повного його виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. На виконання умов договору відповідач поставив, а позивач прийняв у власність товар на загальну суму 415 096, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 42 від 31.08.2012 на суму 169176,00 грн., № 49 від 27.09.2012 на суму 198 220, 00 грн., № 57 від 15.10.2012 на суму 47 700, 00 грн. За поставлений товар позивач сплатив на умовах передплати грошові кошти на загальну суму 468 096, 00 грн., згідно платіжних доручень: № 3922 від 27.08.2012 на суму 212 000, 00 грн., № 4214 від 12.09.2012 на суму 53 000,00 грн., № 4375 від 19.09.2012 на суму 53 000, 00 грн., № 4535 від 27.09.2012 на суму 29 256, 00 грн., № 4754 від 10.10.2012 на суму 53 000, 00 грн., № 5322 від 16.11.2012 на суму 53 000, 00 грн., № 5585 від 28.11.2012 на суму 14 840,00 грн.  25.07.2014 позивач на адресу відповідача направив претензію Вих. №504, в якій просив негайно повернути грошові кошти у розмірі 53000,00 грн. та надати відповідь на дану претензію в строки передбачені ст. 7 ГПК України та оформити її відповідно до вимог ст. 8 ГПК України. Претензію позивача відповідач отримав 30.07.2014, докази чого наявні в матеріалах справи. Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем його грошового зобов'язання по поверненню надлишково сплачених грошових коштів на рахунок позивача за його вимогою, у зв'язку з чим позивач вказує на існування у відповідача перед ним заборгованості у сумі 53 000,00 грн. Доказів повернення відповідачем позивачу 53 000,00 грн. переплати за договором відповідачем суду не надано, та викладеного позивачем в позовній заяві не спростовано.   Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що  позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав. Договір поставки №22/08-ПТ/12-К від 22.08.2012 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання за договором по поставці товару в обумовлені строки в повному обсязі не виконав, не допоставив товар (продукцію) на 53 000, 00 грн. (468 096, 00 - 415096,00 = 53 000, 00). Таким чином,  у позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати. Судом встановлено, що вимогу позивача про повернення грошових коштів в розмірі 53 000, 00 грн. відповідач отримав 30.07.2014. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Отже, з огляду на приписи ст.ст. 693, 530 ЦК України у відповідача з моменту отримання вимоги позивача про повернення грошових коштів в розмірі 53 000, 00 грн. виникло зобов'язання по їх поверненню у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто у строк до 09.08.2014 включно, який виконаний відповідачем не був. Доказів, які б підтверджували виконання відповідачем його зобов'язання по поверненню коштів передплати, матеріали справи не містять. Оскільки, відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем по поставці товару, кошти отримані ним, як передплата за товар, підлягають поверненню. В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 53 000, 00 грн. відповідачем суду не надано. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 53 000, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зобов'язання відповідно до ст. 530 ЦК України настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі  53 000, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, стягненню з відповідача на користь позивача за договором осиного боргу у розмірі  53000,00 грн. Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на  відповідача. Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва - ВИРІШИВ: 1.  Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроспецмаш Сервіс» (01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 6/2 літера "А"; ідентифікаційний код 32045388; в порядку визначеному законом України “Про виконавче провадження”) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-моноліт" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 18, літера "В"; ідентифікаційний код 37633636) 53 000 (п'ятдесят три тисячі) грн. 00 коп. основної заборгованості та   1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім)  грн. 00 коп. судових витрат. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 15.12.2014.          Суддя                                                                                                                         Г.П. Бондаренко