Рішення

від 20.11.2014 по справі 908/3617/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 13/85/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2014 Справа № 908/3617/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКС", м. Донецьк

до: Державного підприємства "Макіїввугілля", м. Макіївка Донецької області

про стягнення в сумі 27 602,59 грн.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники :

від позивача: Дерев'янченко Я.Ю., свідоцтво № 3614 від 20.10.2010р., адвокат

від відповідача: не з'явився

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКС" до Державного підприємства "Макіїввугілля" про стягнення коштів в сумі 27 602,59 грн. за договором поставки № 5/111618 від 07.09.2011р., а саме 25 239,28 грн. - основного боргу, 2 213,45 грн. - 3 % річних та 149,86 грн. - суму інфляційних витрат.

26.09.2014р. ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3617/14 та призначено до розгляду на 23.10.2014р.

Ухвалою суду від 23.10.2014р. розгляд справи відкладено на 04.11.2014р., у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Ухвалою суду від 04.11.2014р. розгляд справи відкладено на 20.11.2014р., у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача

Представником позивача заявлено клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

20.11.2014р. справу розглянуто, спір вирішено, прийнято рішення у справі, вступну та резолютивну частини якого оголошено в судовому засіданні згідно із приписами ст. 85 ГПК України.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві від 16.09.2014р. та просить суд стягнути з відповідача кошти в сумі 27 602,59 грн. за договором поставки № 5/111618 від 07.09.2011р., а саме 25 239,28 грн. - основного боргу, 2 213,45 грн. - 3 % річних та 149,86 грн. - суму інфляційних витрат. Також представник позивача просить суд про компенсацію судових послуг, а саме 1 827,00 грн. оплати судового збору за подання позову та 5 000,00 грн. оплата послуг адвоката.

Відповідач в судове засідання не з'явився, письмовий відзив на позов суду не надав. Процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористався.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Ухвали суду про порушення провадження у справі № 908/3617/14 від 26.09.2014р. та про відкладення розгляду справи від 23.10.2014р. і 04.11.2014р. направлені Державному підприємству "Макіїввугілля" за адресою: 86157, Донецька область, м. Макіївка, пл. Радянська, 2.

Таким чином, у суду є достатні підстави вважати, що відповідач про дату, час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином у відповідності із приписами закону. Підстави неявки відповідача суду не відомі. Клопотання про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Суд визнав за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами та поясненнями представника позивача в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

07.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКС" (Постачальник) та Державним підприємством "Макіїввугілля" (Покупець) був укладений договір поставки № 5/111618 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити продукцію: підшипники ГШО.

Згідно із п. 1.2 Договору, специфікація є невід'ємною частиною договору. Найменування: згідно доданої специфікації. Кількість: згідно доданої специфікації.

Строк поставки продукції: вересень-жовтень 2011 року (п. 2.2 Договору).

Продукція, продана за даним договором, приймається Покупцем за наявності наступних документів:

- податкової накладної;

- товаротранспортної (залізничної) або товарної накладної;

- сертифіката якості (паспорт);

- рахунку-фактури (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, ціна одиниці продукції: відповідно до доданої специфікації.

Згідно п. 3.2 Договору, загальна сума договору складає: 25 239,28 грн., в тому числі ПДВ.

Розрахунки за продукцію здійснюються шляхом оплати по факту поставки. За згодою сторін можлива інша форма розрахунку, яка не протирічить діючому законодавству (п. 3.3 Договору).

Постачальник, з метою виконання умов договору поставив товар Покупцю, а саме підшипники на загальну суму 25 239,28 грн., що підтверджується видатковими накладними № 2 від 04.10.2011р. на суму 6 690,00 грн. та № 12 від 14.09.2011р. на суму 18 549,28 грн.

Однак, відповідач в повному обсязі не виконав умови договору та не сплатив грошові кошти позивачу за поставлений Товар.

Тому, відповідно до Договору поставки № 5/111618 від 07.09.2011р. у Державного підприємства "Макіїввугілля" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКС" в сумі 25 239,28 грн.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено здійснення позивачем поставки товару на загальну суму 25 239,28 грн., а також отримання товару відповідачем.

Однак, відповідач у встановлений Договором строк за поставлений товар не розрахувався, чим порушив умови договору поставки № 5/111618 від 07.09.2011р.

Доказів повного виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару відповідач суду не надав та в матеріалах справи вони відсутні.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства "Макіїввугілля" 25 239,28 грн. основної заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 5/111618 від 07.09.2011р. обґрунтованими, заснованими на законі, договорі, і такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 149,86 грн. та 3% річних в розмірі 2 213,45 грн.

Відповідно до приписів ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, розмір 3% річних від простроченої суми та індекс інфляції грошових коштів за період прострочення з 05.10.2011р. по 05.09.2014р. складають інфляційні витрати в сумі 149,86 грн. та 3% річних в сумі 2 213,45 грн.

Перевіривши правильність розрахунку позивача, суд визнав позовні вимоги в частині стягнення з Державного підприємства "Макіїввугілля" інфляційних витрат в сумі 149,86 грн. та 3% річних в сумі 2 213,45 грн. обґрунтованими, доведеними, заснованими на законі, договорі, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 1 827,00 грн. покладається на відповідача.

Покладаючи судові витрати з відповідача, господарський суд враховує наступне.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 5 000,00 грн. на відшкодування витрат за правову допомогу.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Позивач в підтвердження вимог щодо стягнення з відповідача на відшкодування витрат за правову допомогу надав договір № 17-07/2014/2 від 20.08.2014 про надання правових послуг адвоката та оригінал платіжного доручення № 167 від 15.09.2014р. в сумі 5 000,00 грн. про надання юридичних послуг.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі № 01-8/155 від 13.02.2002 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів", вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Також суд враховує наступні фактори в їх сукупності: позовна заява складена на 2 аркушах; ціна позову складає 27 602,59 грн.; обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; складність та новизна правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; відсутність вірогідності того, що прийняття доручення перешкоджає прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнює їх виконання в звичайному часовому режимі; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення для клієнта; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що розмір відшкодування витрат за надання правової допомоги в сумі 5 000, 00 грн. є співрозмірним, тобто явно не завищеним.

За таких обставин суд не обмежує цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Макіїввугілля" (86157, Донецька область, м. Макіївка, пл. Радянська, 2, код ЄДРПОУ 32442295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКС" (83054, м. Донецьк, вул. Економічна, буд. 25, код ЄДРПОУ 31962147) 25 239 (двадцять п'ять тисяч двісті тридцять дев'ять) грн. 28 коп. основного боргу, 2 213 (дві тисячі двісті тринадцять) грн. 45 коп. 3 % річних, 149 (сто сорок дев'ять) грн. 86 коп. інфляційних витрат, 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. адвокатських послуг та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 28.11.2014р.