Рішення

від 09.12.2014 по справі 911/4595/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р. Справа № 911/4595/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КВС-Україна»

до Фермерського господарства «Полісся», с. Красилівка

про стягнення 19658,57 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

за участю представників:

від позивача : Близнюк Ю.В., довір. № 10 від 09.01.2014 року

від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КВС-Україна» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фермерського господарства «Полісся» (далі - відповідач) про стягнення 19658,57 грн.

Провадження у справі №911/4595/14 порушено відповідно до ухвали суду від 28.10.2014 року та призначено справу до розгляду на 11.11.2014 року.

Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 11.11.2014 року без поважних причин не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали. Розгляд справи відкладався до 09.12.2014 року.

В судовому засіданні 09.12.2014 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення з ФГ «Полісся» Договору поставки №32/15/2013 від 25.03.2013 року, згідно з яким ТОВ «КВС-Україна» зобов'язувалось передавати у власність відповідача насіння сільськогосподарських культур (далі - Товар), а ФГ «Полісся» зобов'язувалось приймати і оплачувати його.

Згідно умов Договору відповідач отримав від позивача Товар на загальну суму 35 000,00 грн. (з ПДВ), який ФГ «Полісся» був частково оплачений, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача решту суми основного боргу - 12000,00 грн., пеню за несвоєчасну оплату - 2557,15 грн., штраф - 1 200,00 грн., 3% річних - 473,42 грн., інфляційне збільшення суми боргу - 1 428,00 грн., завдані збитки у сумі 2 000,00 грн., а також судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, в судове засідання 09.12.2014 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзивна позов не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

25.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КВС-Україна» (позивач, Продавець) та Фермерським господарством «Полісся» (відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки №32/15/2013 (далі - Договір) згідно п.1.1 якого позивач зобов'язувався передати відповідачеві насіння сільськогосподарських культур (надалі - Товар), а відповідач зобов'язувався прийняти і оплатити Товар, асортимент, ціна і кількість якого зазначаються у Додатках до Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору ціна Товару визначається в додатках до договору, що є невід'ємною частиною договору.

У відповідності з п. 3.1 Договору порядок, розміри та строки розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що покупець зобов'язується своєчасно і в повному обсязі прийняти товар і оплатити його.

Факт передачі і приймання товару оформлюється видатковою накладною (п. 6.3 Договору).

Відповідно до п. 8.4 Договору у випадку несплати у строк платежів за даним договором, покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується неустойка. В разі прострочення сплати за товар по кожному з етапів оплати більш ніж на 7 календарних днів, покупець зобов'язується виплатити постачальнику дану суму боргу, з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення платежу, сплатити пеню та додатково, крім пені сплатити постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості несплаченої/несвоєчасно сплаченої суми.

Згідно з п. 8.5 Договору у відповідності з ст. 259 Цивільного кодексу України та п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання здійснюється за весь період прострочення зобов'язання без обмеження строку.

Пунктом 8.7 Договору передбачено, що у відповідності з п. 5 ст. 225 Господарського кодексу України, сторони погодились, що у випадку звернення стороною до суду, внаслідок порушення другою стороною своїх зобов'язань за даним договором, сторона, що ініціює судовий процес має право додатково за рішенням суду стягнути з винної сторони збитки, що пов'язані з витратами на відновлення порушеного права або захисту законних інтересів (крім судових витрат), у заздалегідь погодженій твердій сумі, що становить 2000,00 грн.

Договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013 року. Закінчення строку дії договору не звільняє покупця від виконання тих грошових зобов'язань, які залишились невиконаними ним (п. 11.1 Договору).

25.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КВС-Україна» та ФГ «Полісся» було підписано додаток № 1 до Договору поставки №32/15/2013, відповідно до п. 1 якого Постачальник постачає Покупцю партію насіння картоплі на загальну суму 20 000,00 грн. з ПДВ.

Згідно п.8.1. Додатку №1 до Договору поставки №32/15/2013 від 25.03.2013 року остаточний розрахунок за Товар здійснювався до 01.06.2013 року.

У відповідності з п. 9 Додатку, цей додаток доповнює Договір поставки №32/15/2013 від 25.03.2013 року та є його невід'ємною частиною.

За наслідками розгляду спору встановлено, що ТОВ «КВС-Україна» було поставлено ФГ «Полісся» товар на загальну суму 20000 грн., що підтверджується видатковими накладними № 80395901 від 04.04.2013 року та №80404849 від 23.04.2013 року, відповідачем не заперечено та не спростовано.

Факт отримання товару підтверджується також довіреностями №04 від 04.04.2013 року та №10 від 20.04.2013 року, виданими ФГ «Полісся» на ім'я Галагози Сергія Івановича, на отримання насіння картоплі у кількості 5 тонн, оскільки відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей (копію довіреності долучено до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом).

Як зазначалося у позові, відповідачем було частково оплачено товар в сумі 8 00,00 грн. ТОВ «КВС-Україна» було направлено ФГ «Полісся» претензію № 406від 12.08.2014 року про перерахування заборгованості та штрафних санкцій на суму 16 782,41 грн. Однак, претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як зазначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач відзиву на позов, контррозрахунку або доказів погашення заборгованості за Договором поставки №32/15/2013 від 25.03.2013 року суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки товару №32/15/2013 від 25.03.2013 року, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 12 000 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути 2557,15 грн. пені та 1 200,00 грн. штрафу, керуючись приписами п. 8.4 Договору.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, штрафні санкції є видом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання.

Як зазначалося вище, згідно вказаного п. 8.4 Договору, у випадку несплати у строк платежів за даним договором, покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується неустойка. В разі прострочення сплати за товар по кожному з етапів оплати більш ніж на 7 календарних днів, покупець зобов'язується виплатити постачальнику дану суму боргу, з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення платежу, сплатити пеню та додатково, крім пені сплатити постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості несплаченої/несвоєчасно сплаченої суми.

Розмір штрафу, визначений позивачем в сумі 1 200,00 грн. є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

За розрахунком позивача пеню нараховано в сумі 2557,15 грн., такий розрахунок є обґрунтованим з огляду на обставини справи та арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню в заявленому позивачем розмірі.

Як передбачено п. 4 Листа Вищого господарського суду від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить законодавству України.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012 року та постанова Вищого господарського суду України від 12.06.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 №42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08.

Також позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 473,.42 грн. за період з 08.06.2013 року до 30.09.2014 року на фактичну суму заборгованості, розрахунок 3% річних є арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 1 428,00 грн. за період з червня 2013 року до вересня 2014 року та є арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позовна заява містить вимогу щодо стягнення з відповідача 2000,00 грн. збитків, керуючись приписами п. 8.7 Договору.

Як зазначалося вище, згідно вказаного п. 8.7 Договору, у відповідності з п. 5 ст. 225 Господарського кодексу України, сторони погодились, що у випадку звернення стороною до суду, внаслідок порушення другою стороною своїх зобов'язань за даним договором, сторона, що ініціює судовий процес має право додатково за рішенням суду стягнути з винної сторони збитки, що пов'язані з витратами на відновлення порушеного права або захисту законних інтересів (крім судових витрат), у заздалегідь погодженій твердій сумі, що становить 2000,00 грн.

В свою чергу, пунктом 5 ст. 225 Господарського кодексу України встановлено, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

З огляду на викладене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 2000,00 грн. збитків є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування понесених позивачем судових витрат відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Полісся» (07451, Київська обл., Броварський р-н, с.Красилівка, вул. Будівельників,7, код ЄДРПОУ 13731136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КВС-Україна» (01042, м. Київ, бул. Дружби Народів, 19, 8-й поверх, ЄДРПОУ 31189761) 12000,00 грн. основного боргу, 2557,15 грн. пені, 1 200,00 грн. штрафу, 473,42 грн. 3% річних, 1428 грн. інфляційних, 2 000,00 грн. збитків та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ю. Кошик