Рішення

від 12.12.2014 по справі 903/1005/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 грудня 2014 р. Справа № 903/1005/14

за позовом Фізичної особи-підприємця Петровського Миколи Івановича

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Луцьк"

про стягнення 60 916,03 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Олійник І.Ю., адвокат, свідоцтво №421.

від відповідача: н/з

Права та обов'язки учаснику судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть: Фізична особа-підприємець Петровський М.І. звернувся з позовом до ТзОВ "Вторма-Луцьк" про стягнення з останнього 58 053,40 грн., з них 50 000 грн. боргу, 5 624,57 грн. інфляційних втрат, 2379,69 грн. - 3% річних, 49,14 грн. пені, а також 1827 грн. витрат по судовому збору та 2500 грн. витрат по правовій допомозі.

Обгрунтовуючи заявлену вимогу вказує, що між підприємцем та товариством 22.03.2012 року було укладено договір №22/08/12 про надання фінансової допомоги на зворотній основі, відповідно до договору підприємець зобов'язався надати фінансову допомогу в розмірі 50 000 грн. на строк 180 календарних днів (п.п.3,4); факт надання допомоги підтверджено платіжними дорученнями №№307,54,145 від 22.08.2012 року; оскільки позичальник не повернув надану допомогу в строк встановлений п.4 договору нараховано пеню в сумі 49,14 грн., 3% річних - 2379,69 грн. та інфляційні в сумі 5 624,57 грн., які позивач просить стягнути посилаючись на норми статей 525,526,530, 610, 611, 612 ЦК України. Щодо стягнення витрат на надання правової допомоги посилається на договір від 01.09.2014 року, акт виконаних робіт від 29.09.2014 року, платіжне доручення №279 від 23.09.2014 року.

Заявою від 28.10.2014 року позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути 60916,03 грн., з них 50 000 грн. боргу, 8380,16 грн. інфляційних втрат, 2535,87 грн. 3% річних.

Як слідує з розрахунку долученого до заяви позивач збільшив періоди нарахування інфляційних та відсотків річних, внаслідок чого збільшилась сума позову.

Право на збільшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі визначено в ст.22 ГПК України, тому виходячи з положень даної статті суд приймає заяву до розгляду і розглядає позовну вимогу з врахуванням даної заяви.

Відповідач у відзиві на позов №84 від 12.11.2014 року вважає вимогу позивача безпідставною та просить договір №22/08/12 від 22.08.2012 року визнати неукладеним.

При цьому вказує, що копія долученого позивачем до позовної заяви договору та оригінал договору наявного у відповідача містять розбіжності в частині строку надання фінансової допомоги, розбіжності містяться і в назвах сторін договору, що на думку відповідача свідчить про його підробку.

Також вказує, що на момент укладення договору Петровський М.І. перебував на посаді директора ТзОВ "Вторма-Луцьк", а тому в договорі зазначений підприємцем. На момент укладення договору перебував на роботі, а тому його заступник не мав повноважень підписувати договір згідно положень Статуту товариства, а міг діяти лише за довіреністю, з врахуванням даного в копії договору вказано, що заступник директора Ціж І.М. діяв на підставі доручення від 22.08.2012 року. Виходячи з зазначеного у відзиві просить в позові відмовити.

На виконання ухвали від 18.11.2014 року представником позивача подано в судове засідання оригінали договору №22/08/12 від 20.08.2014 року та доручення б/н від 22.08.2012 року, дані документи оглянуто в судовому засіданні. При огляді даних матеріалів встановлено, що оригінал договору відповідає копії долученій до позовної заяви.

З матеріалів справи, пояснень представника позивача вбачається, що 22.08.2012 року між позивачем - фізичною особою - підприємцем Петровським М.І. як кредитором і ТзОВ "Вторма-Луцьк" як позичальником було укладено договір про надання фінансової допомоги на зворотній основі № 22/08/12, згідно з п.1 якого кредитор надає позичальникові фінансову допомогу на зворотній основі з метою поповнення оборотних коштів позичальника (а.с.9). Зі сторони Позичальника договір підписано заступником директора Ціж І.М., який діяв на підставі доручення від 22.08.2012 року. Даним дорученням було уповноважено заступника директора Ціжа І.М. на укладення договору від імені товариства «Вторма-Луцьк».

Згідно з п.п. 2, 3 договору фінансова допомога надається в безготівковому порядку шляхом перерахування необхідної суми на розрахунковий рахунок позичальника за листом-звернення.

Розмір фінансової допомоги становить 50000 грн.

Згідно з п. 4 договору строк на який надається фінансова допомога складає 180 календарних днів з моменту підписання цього договору.

По п. 5 договору повернення фінансової допомоги може здійснюватися частинами або в повному об'ємі до закінчення строку дії даного договору, а також по вимозі кредитора до закінчення строку користування фінансовою допомогою. В такому разі позичальник повідомляється в письмовій формі .

На виконання умов договору позивачем на поточний рахунок відповідача на підставі його листа-звернення б/н від 22.08.12 року (а.с.13) було перераховано 50000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№307, 54, 145 від 22.08.2014 року, в яких зроблено посилання на договір №22/08/12 від 22.08.2012 року (а.с.10-12).

22.09.2014р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення 50000 грн. заборгованості за договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі.

Факт надіслання претензії підтверджується фіскальним чеком від 22.09.2014р., описом вкладення, що міститься в матеріалах справи (а.с.14-16).

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованості не перерахував, що спричинило звернення позивача з позовом до суду.

Умовами договору, (п.5) встановлено строк, на який надається фінансова допомога, а саме 180 календарних днів з моменту підписання договору.

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи, що матеріалами справи встановлено порушення відповідачем зобов'язання по поверненню позичкових коштів, вимога позивача про стягнення з відповідача 50000 грн. обґрунтована і підлягає до задоволення.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

В зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання за договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі № 22/08/12 від 22.08.2012 р. щодо повернення протягом 180 календарних днів з моменту підписання цього договору фінансової допомоги, позивач просить стягнути з відповідача 2535,87 грн. процентів річних за період з 19.02.2013р. по 28.10.2014р., 8 380,16 грн. збитків від інфляції за період з березня 2013 - по вересень 2014 року.

Перевіркою даних розрахунків встановлено, що позивач нарахував їх вірно, а тому дані суми підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до розділу VІ Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом і дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.6.3. постанови №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 ст.49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного документа або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його права на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Позивачем до позовної заяви додано необхідні документи для відшкодування витрат на оплату послуг адвоката: копію договору про надання правової допомоги від 05.08.2014р., копію рахунку-фактури № СФ-19-01-09/2014 від 19.09.2014р. на суму 2500 грн., акт виконаних робіт до договору про надання правої допомоги від 29.09.2014р., копію платіжного доручення №279 від 23.09.2014р., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №421 від 25.06.2009р., виданого на ім'я Олейник І.Ю., ордер на надання правової допомоги серії ВЛ №010833 від 18.11.2014р.

З врахуванням наданих матеріалів суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 2500 грн.

Відповідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача слід покласти витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 173, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 599, 610, 611, 612, 1048, 1049 Цивільного кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Луцьк" (43020, м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 5Б, код ЄДРПОУ 31572027) на користь фізичної особи- підприємця Петровського Миколи Івановича (43000, м. Луцьк, вул. Конякіна, 11а/41, код ЄДРПОУ 2145709539) 50000 грн. фінансової допомоги, 8380,16 грн. інфляційних, 2535,87 грн. процентів річних, 2500 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 1827 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

12.12.2014

Суддя С. В. Костюк