Рішення

від 12.12.2014 по справі 904/7198/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.12.14р. Справа № 904/7198/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМСОЮЗ-2000", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод гранульованих кормів",

м. Дніпропетровськ

про стягнення 624 821,00 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

Від позивача: Варушко В.Ю., довідка з ЄДРПОУ серія АА №047453, керівник;

Євстигнеєв А.О., довіреність від 05.12.2014 року, представник;

Від відповідача: Кравченко Р.О., довіреність №24 від 26.09.2014 року, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМСОЮЗ-2000" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод гранульованих кормів" про стягнення 624 821,00 грн., а також судового збору.

Ухвалою господарського суду від 19.09.2014 року порушено провадження у справі № 904/7198/14 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 13.10.2014 року.

В засіданні 13.10.2014 року оголошено перерву до 04.11.2014 року.

У зв'язку з знаходженням судді Первушина Ю.Ю. на лікарняному, відповідно до п. 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, розпорядженням господарського суду Дніпропетровської області щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ № 673 від 04.11.14р. справу № 904/7198/14 передано на розгляд судді Дубініну І.Ю.

Ухвалою господарського суду від 05.11.2014 року справу №904/7198/14 прийнято до свого провадження суддею Дубінін І.Ю.

У зв'язку з виходом судді Первушина Ю.Ю. з лікарняного, на підставі доповідної записки судді Дубініна І.Ю. від 02.12.14 року, справу №904/7198/14 передано на розгляд судді Первушину Ю.Ю.

Ухвалою господарського суду від 02.12.2014 року прийнято справу №904/7198/14 до свого провадження та справу призначено до розгляду в засіданні на 03.12.14р. об 11:15 год.

В засіданні 03.12.2014 року оголошено перерву до 04.12.2014 року о 10:20 год.

04.12.2014 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В засіданні 04.12.2014 року відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 04.12.2014 року о 14:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні 04.12.2014 року надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 04.12.2014 року розгляд справи відкладено на 11.12.2014 року.

09.12.2014 року від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №111 від 01.01.2011 року у сумі 116000,00 грн. та пеню у сумі 9408,96 грн., заборгованість за договором поставки №59 від 01.01.2013 року у сумі 85200,07 грн. та пеню у сумі 5699,10 грн. (а.с.128-134).

11.12.2014 року від представника позивача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення щодо відзиву на позовну заяву, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви від 09.12.2014 року (а.с.135-138). До письмових пояснень позивач додав Акти звірки розрахунків з відповідачем за договором №111 від 01.01.2011 року та за договором №59 від 01.01.2013 року станом на час розгляду справи - на 08.12.2014р..

Представник відповідача у судовому засіданні 11.12.2014 року отримав копію заяви про зменшення розміру позовних вимог, а також копії розрахунків.

В засіданні 11.12.2014 року оголошено перерву до 11.12.2014 року о 14:30 год.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.12.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМСОЮЗ-2000" (далі - Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод гранульованих кормів" (далі - Покупець, Відповідач) укладено договір №111 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, вказаних в договорі, поставляти покупцю сировину для виробництва комбікормів для тварин та птахів (далі - Товар), в асортименті, кількості відповідно до заявок покупця, та по ціні узгодженій з покупцем і у вказаній в рахунку-фактурі, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, вказаних в договорі, прийняти та оплатити товар.

Найменування, кількість, вартість товару, який поставляється за договором, вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною його частиною (п.1.2 договору).

Відповідно до п.п.2.1, 2.2, 2.3 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата товару покупцем здійснюється на підставі рахунку, виставленого постачальником. Оплата за поставлений товар здійснюється не пізніше 15-ти календарних днів з дати поставки товару.

Згідно п.3.1 договору поставка товару на склад покупця здійснюється транспортом та за рахунок постачальника. Склад розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Виробнича,3.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань по оплаті за поставлений товар, покупець оплачує постачальнику неустойку (штраф, пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування неустойки (штрафу, пені) від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх обов'язків, у відповідності з умовами діючого договору.

Строку дії договору - до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами покладених на себе обов'язків (п.8.1 договору).

За період з 13.10.2011 року по 30.04.2012 року позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 260212,20 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с.13-28).

Позивач у позовній заяві вказує, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар у розмірі 144211,60 грн., а грошові кошти у розмірі 116000,60 грн. не були перераховані постачальнику.

Відповідач у відзиві на позов (а.с.89-93) вказує, що позивач поставив за спірними видатковими накладними товар, не пов'язаний з договором №111 від 01.01.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.137) сторони підписали Акт звірки розрахунків станом на 08.12.2014 року, відповідно до якого заборгованість за договором №111 від 01.01.2011 року складає 116000,60 грн., який підписаний та скріплений печатками обох сторін. Таким чином, відповідач фактично визнав існування заборгованості у визначеному розмірі.

Позивач звертався до відповідача з претензію від 11.07.2014 року щодо належного виконання обов'язків по оплаті поставленого товару, яка останнім залишилась без відповіді (а.с.62-64).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості за договором №111 від 11.01.2011 року у розмірі 116000,60 грн.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором, а статтями 1 та 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року №543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 4.2 Договору, з урахуванням заяви про зменшення від 09.12.2014 року, позивачем була нарахована пеня на загальну суму 9408,96 грн. (розрахунок - а.с. 132).

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 9408,96 грн. за договором №111 від 11.01.2011 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

01.01.2013 року року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМСОЮЗ-2000" (далі - Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод гранульованих кормів" (далі - Покупець, Відповідач) укладено договір №59 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, вказаних в договорі, поставляти покупцю сировину для виробництва комбікормів для тварин та птахів (далі - Товар), в асортименті, кількості відповідно до заявок покупця, та по ціні узгодженій з покупцем і у вказаній в рахунку-фактурі, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, вказаних в договорі, прийняти та оплатити товар.

Найменування, кількість, вартість товару, який поставляється за договором, вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною його частиною (п.1.2 договору).

Відповідно до п.п.2.1, 2.2, 2.3 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата товару покупцем здійснюється на підставі рахунку, виставленого постачальником. Оплата за поставлений товар здійснюється не пізніше 15-ти календарних днів з дати поставки товару.

Згідно п.3.1 договору поставка товару на склад покупця здійснюється транспортом та за рахунок постачальника. Склад розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Виробнича,3.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань по оплаті за поставлений товар, покупець оплачує постачальнику неустойку (штраф, пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування неустойки (штрафу, пені) від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх обов'язків, у відповідності з умовами діючого договору.

Строку дії договору - до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами покладених на себе обов'язків (п.8.1 договору).

Згідно видаткових накладних №РН-10 від 15.05.2013 року, №РН-15 від 03.06.2013 року, №РН-1 від 17.09.2013 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 98110,87 грн.

Позивач у позовній заяві вказує, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар у розмірі 12910,80 грн., а грошові кошти у розмірі 85200,07 грн. не були перераховані постачальнику.

Відповідач у відзиві на позов (а.с.89-93) вказує, що позивач поставив за спірними видатковими накладними товар, не пов'язаний з договором №59 від 01.01.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.138) сторони підписали Акт звірки розрахунків станом на 08.12.2014 року, відповідно до якого заборгованість за договором №59 від 01.01.2013 року складає 85200,07 грн., який підписаний та скріплений печатками обох сторін. Таким чином, відповідач фактично визнав існування заборгованості у визначеному розмірі.

Позивач звертався до відповідача з претензію від 11.07.2014 року щодо належного виконання обов'язків по оплаті поставленого товару, яка останнім залишилась без відповіді (а.с.62-64).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України). Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості за договором №59 від 11.01.2013 року у розмірі 85200,07 грн.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором, а статтями 1 та 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року №543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 4.2 Договору, з урахуванням заяви про зменшення від 09.12.2014 року, позивачем була нарахована пеня на загальну суму 5699,10 грн. (розрахунок - а.с. 133).

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 5699,10 грн. за договором №59 від 11.01.2013 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

01.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМСОЮЗ-2000" (далі - Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод гранульованих кормів" (далі - Виконавець, Відповідач) укладено договір прийомки та зберігання сировини №34 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого замовник поставляє виконавцю сировину/пшеницю, ячмінь, кукурудзу, шрот соняшниковий та інше для зберігання та подальшої переробки його на комбікорм, а виконавець зобов'язується прийняти його та зберігати з умовами договору.

Відповідно до п.4.1 договору вартість послуг договірна та по окремим видам послуг складає - вартість зберігання за 1 тону сировини за день - 0,60 грн.

Даний договір діє з моменту підписання та діє до 31 грудня 2013 року (п.91 договору).

За даним договором позивач не наполягає на повернення сировини, яка знаходиться у відповідача, але наполягає на її грошової компенсації з розрахунку 1550,00 грн. за тону, що становить 408572,30 грн.

Представник відповідача заперечувала проти позову, наголошуючи на тому, що поставки зазначені у позові було вчинено не за спірними договорами. Така позиція була визначена і у відзиві. На вимогу суду 08.12.2014р. сторони вчинили звіряння заборгованості та підписали акти, копії яких додано до матеріалів справи, та визначили розмір заборгованості за кожним спірним договором окремо. Не зважаючи на таке представник відповідача заперечувала проти тверджень позивача та наполягала, що кожна зазначена у позові видаткова накладна не містить посилань на спірні договори, рахунки теж не відображають посилань до спірних договорів.

Надаючи оцінку правової позиції позивача та відповідача суд прийняв до уваги наявність між сторонами тривалих договірних відносин, однорідність поставленої відповідачу продукції із визначеним спірними договорами предметом - сировиною для комбікормів, відсутність між сторонами інших договорів під час дії спірних угод, Акти звірки розрахунків з відповідачем за договором №111 від 01.01.2011 року та за договором №59 від 01.01.2013 року станом на час розгляду справи - на 08.12.2014р., які було вчинено сторонами на виконання вимоги суду та підписано керівниками позивача та відповідача.

З огляду на таке суд критично оцінює заперечення відповідача з приводу оцінки договірних відносин сторін, та знаходить посилання позивача об'єктивними.

При подачі позовної заяви №18/09 від 18.09.2014 року позивачем була заявлена заборгованість в розмірі 624821,00 грн. за трьома договорами №111 від 01.01.2011 року, №59 від 01.01.2013 року та №34 від 01.01.2013 року.

Однак, на підставі вищевикладеного, з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог (а.с.128-130), суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача за Договором №111 від 01.01.2011 року основного боргу у розмірі 116000,60 грн. та пені у розмірі 9408,96 грн., а також про стягнення за Договором №59 від 01.01.2013 року основного боргу у розмірі 85200,07 грн. та пені у розмірі 5699,10 грн., обґрунтовані належними чином, підтверджується матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судового збору суд зазначає наступне.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України).

За статтею 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" рівень мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 1 січня визначено у сумі 1 218,00 гривень.

З урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог судовий збір повинен складати 4326,18 грн. (216 308,73 х 2%).

Під час звернення до суду позивач сплатив за квитанцією №40949.208.1 від 18.09.2014 року судовий збір у загальній сумі 12 496,00 грн. (а.с. 10).

Отже, надмірно сплачена позивачем сума судового збору складає 8169,82 грн. (12496,00 - 4326,18).

З урахуванням викладеного позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету судовий збір у сумі 8169,82 грн., сплачений відповідно до квитанції №40949.208.1 від 18.09.2014 року

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 4326,18 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод гранульованих кормів" (49127, м. Дніпропетровськ, вул. Виробнича, буд.3, код ЄДРПОУ 35863598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМСОЮЗ-2000" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Сірка, буд.102, код ЄДРПОУ 36095474) заборгованість у розмірі 201200,67 грн. , пеню у розмірі 15108,06 грн., а також судові витрати у розмірі 4326,18 грн.

Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМСОЮЗ-2000" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Сірка, буд.102, код ЄДРПОУ 36095474) зайво сплаченої суми судового збору в розмірі 8169,82 грн. , зарахованого на підставі квитанції №40949.208.1 від 18.09.2014 року про сплату судового збору у розмірі 12496,00 грн., оригінал якої знаходиться у справі №904/7198/14 (а.с.10).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 15.12.2014 року.

Суддя Ю.Ю. Первушин