Постанова

від 10.12.2014 по справі 910/12229/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2014 р. Справа№ 910/12229/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Рябухи В.І.

Калатай Н.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача: Рогачов Ю.М. - адвокат, договір № 06/5/0014 про надання правової допомоги від 08.05.2014;

від відповідача: Яценко О.В. - представник, дов. б/н від 15.07.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Далет Лоджістік"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2014

у справі № 910/12229/14 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Приватного підприємства "Евентус-Білд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Далет Лоджістік"

про стягнення 73 249,40 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/12229/14 відкладено на 10.12.2014.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2014 у справі № 910/12229/14 позов задоволено повністю; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 73 249,40 грн. основного боргу, 2 200,00 грн. витрат на послуги адвоката, 1 827,00 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що позивачем належними доказами доведено виконання умов договору та заявки № 76Д/П від 25.03.2014, в той час, як відповідачем, в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України, доказів оплати наданих позивачем послуг згідно із умовами спірного договору та заявки № 76Д/П від 25.03.2014 суду не надано; предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості з відповідача за надані позивачем послуги на підставі договору транспортного експедирування № 1Д/П від 27.08.2013 та заявки № 76Д/П від 25.03.2014; водночас, правовідносини щодо неналежної організації перевезення вантажу виникають на підставі іншого зобов'язання, обумовленого сторонами в заявці № 77Д/П від 25.03.2014, а тому не стосуються предмету розгляду даної справи; позивачем належним чином були виконані зобов'язання, обумовлені заявкою № 76Д/П від 25.03.2014, а відтак підстави для притримання відповідачем оплати за надані позивачем послуги на підставі заявки № 76Д/П від 25.03.2014 у відповідача відсутні.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2014 у справі № 910/12229/14 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, неповне з'ясування обставин справи судом першої інстанції та порушення норм матеріального права полягає в тому, що відповідач у своїх письмових та усних поясненнях посилався на те, що, по-перше, в силу вимог ст. 594 ЦК України та п. 5.9 укладеного між сторонами договору, має право застосувати право притримання, а відтак, до моменту фактичного вирішення спору щодо відшкодування збитків вантажоодержувачу, обов'язок по оплаті за надані позивачем всі послуги, які надавались в рамках договору № 1Д/П, в тому числі за заявкою № 76Д/П, є таким, що не настав, по-друге, відповідно до п. 3.3 договору № 1Д/П обов'язок по оплаті послуг позивача наступає з моменту отримання відповідачем коштів від ТОВ "Славянка" і, в зв'язку із тим, що оплата від ТОВ "Славянка" не надійшла, у зв'язку з притриманням коштів належних відповідачу, а з 06.08.2014, у зв'язку із їх одностороннім зарахуванням ТОВ "Славянка", у відповідача, в силу положень п. 3.3 договору з позивачем, не виник обов'язок по оплаті послуг позивача; вказане кореспондується з положенням ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Скаржник вказує на те, що судом було відмежовано взаємовідносини сторін за заявками № 77 та № 76, відтак не взято до уваги, як обґрунтоване право відповідача застосувати заходи забезпечення зобов'язання, так і не взято до уваги умови договору щодо оплати вартості перевезення, які прямо залежать від дій третіх осіб, про що сторонами було погоджено під час укладання договору і таке положення договору у встановленому порядку не було визнано недійсним.

На думку скаржника, судом першої інстанції порушено вимоги ст.ст. 4-2, 4-3, 7-7 ГПК України, внаслідок чого порушено право відповідача на пред'явлення зустрічного позову; також порушено ст. 79 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вказує на те, що відповідно до умов договору № 1Д/П транспортного експедирування, укладеного між позивачем та відповідачем, норм чинного законодавства України, вказаний договір є укладеним лише тільки при наявності відповідної погодженої сторонами заявки, оскільки у такій сукупності сторонами досягається домовленість стосовно усіх істотних умов, у зв'язку із чим, кожна окрема погоджена заявка разом із договором формують окреме зобов'язання; як вбачається з умов договору та заявки, укладених між позивачем та відповідачем, останній виступає в них від свого імені, а не від імені третьої особи, таким чином, відповідач прийняв на себе грошове зобов'язання відповідно до заявки, в якій визначено строк проведення оплати за здійснене перевезення.

Також позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що, не зважаючи на відсутність фактичної оплати від відповідача, останній вже проводить оплату безпосередньому виконавцю - перевізнику, про що були надані відповідні докази 03.09.2014 до матеріалів справи.

10.12.2014 скаржником подана заява про зупинення провадження у справі № 910/12229/14 до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 910/25257/14.

Розглянувши зазначену заяву про зупинення апеляційного провадження у справі № 910/12229/14, враховуючи те, що справу № 910/12229/14 є можливим розглянути до вирішення справи № 910/25257/14 й ці справи не є пов'язаними, колегія суддів залишає заяву без задоволення, як таку, що не відповідає ст. 79 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з перевезення у розмірі 73 249,40 грн.; судового збору.

18.07.2014 позивачем до суду першої інстанції подано клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, у вигляді 1 827,00 грн. судового збору, 2 200,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.08.2013 між позивачем та відповідачем укладено договір № 1Д/П транспортного експедирування, згідно із п. 1.1 якого, відповідно до цього договору відповідач, за договором експедитор-замовник, замовляє, а позивач, за договором експедитор-виконавець надає транспортні експедиційні послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях, згідно із заявками відповідача, позивач зобов'язується забезпечити доставку у визначений в заявках відповідача вантаж до пункту призначення та видачу його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачу), а відповідач зобов'язується забезпечити розрахунок за перевезення вантажу, в розмірі встановленої у заявках плати.

Статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955-IV, встановлено, що експедитор - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

В пункті 1.2 договору № 1Д/П сторони передбачили, що заявка є невід'ємною частиною цього договору, у якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики; найменування та місцезнаходження вантажовідправника та вантажоодержувача, пункти відправлення та призначення вантажу; маршрут перевезення; державні номери транспортного засобу; вимоги щодо технічного та санітарного стану транспортного засобу; особливі вказівки відповідача; дата і час завантаження та розвантаження або строк виконання перевезення; розмір провізної плати, інші вимоги перевезення вантажу.

У розділі 2 договору № 1Д/П сторони погодили свої обов'язки за цим договором.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.3 договору № 1Д/П ціни на послуги та порядок розрахунків за цим договором узгоджуються сторонами в заявках на перевезення; оплата транспортних експедиційних послуг здійснюється відповідачем на розрахунковий рахунок позивача з грошових коштів, що надійшли відповідачу від замовника перевезення, на підставі наданих та належним чином оформлених оригіналу CMR з відмітками про одержання вантажу, рахунку-фактури, податкової накладної, акту виконаних робіт.

У заявці № 76Д/П від 25.03.2014 до договору № 1Д/П від 27.08.2013 транспортного експедирування, зокрема, у графі: «Порядок і форма оплати» вказано: безготівкова форма оплати у розмірі еквівалентному 4 650 євро по курсу НБУ на день розвантаження на кожен автомобіль, шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку відповідача на розрахунковий рахунок позивача; оплата здійснюється протягом наступного банківського дня.

Факт надання позивачем послуг, прийняття їх відповідачем, підтверджується копією належним чином оформленої та підписаної міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 14763577 від 27.03.2014.

У претензії від 17.04.2014 за № 17/04/14 позивач вказав відповідачу, що розвантаження відбулось 04.04.2014 про що вказано у CMR № 14763577 від 27.03.2014, товар був доставлений без претензій та ушкоджень, що підтверджено у CMR № 14763577 від 27.03.2014 печаткою отримувача у відповідній графі та просив невідкладно сплатити рахунок № СФ-0000158 від 04.04.2014.

Також разом із претензією позивачем було надіслано копії документів: рахунок № СФ-0000158 від 04.04.2014, акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000158 від 04.04.2014, заявка № 76Д/П від 25.03.2014, CMR № 14763577 від 27.03.2014.

Відповідач у листі № 3004-02 від 30.04.2014 повідомив позивачу про притримання грошових коштів по сплаті наданих послуг за заявкою № 76Д/П від 25.03.2014 до вирішення питання щодо задоволення претензії відповідача від 30.04.2014 відносно відшкодування збитків за фактом заподіяння шкоди ТОВ "Славянка" в результаті пошкодження (псування) вантажу за заявкою № 77Д/П від 25.03.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За розрахунком позивача вартість перевезення складає 73 249,40 грн.

Доказів відсутності заборгованості перед позивачем, відповідачем не надано.

Понесення відповідачем витрат на оплату послуг адвоката підтверджується наявними у справі № 910/12229/14 актом про витрати на послуги адвоката у справі № 910/12229/14, копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2448, платіжними дорученнями № 654 від 01.07.2014 та № 602 від 22.05.2014.

Таким чином, позовна вимога про стягнення заборгованості у розмірі 73 249,40 грн. є такою, що відповідає нормам законодавства, підтверджена матеріалами справи, відповідачем належним чином не спростована, тому підлягає задоволенню.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості з відповідача за надані позивачем послуги на підставі договору транспортного експедирування № 1Д/П від 27.08.2013 та заявки № 76Д/П від 25.03.2014, а правовідносини щодо неналежної організації перевезення вантажу виникають на підставі іншого зобов'язання, обумовленого сторонами в заявці № 77Д/П від 25.03.2014, а тому не стосуються предмету розгляду даної справи і підстави для притримання відповідачем оплати за надані позивачем послуги на підставі заявки № 76Д/П від 25.03.2014 у відповідача відсутні.

Скаржник безпідставно посилається на положення ст. 530 ЦК України, адже у заявці № 76Д/П сторонами погоджено умову про те, що оплата здійснюється протягом наступного банківського дня після надання послуг.

Як вже було зазначено, в п. 1.1 договору № 1Д/П передбачено, що відповідач зобов'язується забезпечити розрахунок за перевезення вантажу в розмірі встановленої у заявках плати; умова щодо джерел плати, як-то передбачена у п. 3.3 договору № 1Д/П: з грошових коштів, що надійшли відповідачу від його контрагента, не звільняє відповідача від виконання свого зобов'язання перед позивачем по своєчасній оплаті наданих послуг за договором № 1Д/П.

Апеляційний господарський суд не вбачає порушень господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, на які посилається скаржник.

Скаржник в апеляційній скарзі не вказав на існування обставин, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції неправильного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2014 у справі № 910/12229/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Далет Лоджістік" без задоволення.

2. Справу № 910/12229/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді В.І. Рябуха

Н.Ф. Калатай