Рішення

від 04.12.2014 по справі 911/4081/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2014 р. Справа № 911/4081/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Комбінат «Придніпровський»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда»

про стягнення 9 731,86 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Чікішева Н.Ю. (довіреність №6/221 від 17.03.2014);

від відповідача: не з'явився.

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

23.09.2014 Публічне акціонерне товариство «Комбінат «Придніпровський» (далі - позивач) подав до господарського суду Київської області позовну заяву №6/768 від 15.09.2014 (вх. №4238/14) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда» (далі - відповідач) про стягнення 9 731,86 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.09.2014 порушено провадження у справі №911/4081/14 та призначено її до розгляду на 13.11.2014.

У судовому засіданні 13.11.2014 представник позивача по справі подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів. Подане клопотання господарським судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.11.2014 продовжено строк вирішення спору у справі №911/4081/14 на п'ятнадцять днів з 25.11.2014 по 09.12.2014.

У судове засідання 04.12.2014 представник відповідача по справі, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явився.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 04.12.2014 представник позивача підтримав вимоги викладені в позовній заяві та подав клопотання про доручення до матеріалів справи документів б/н, б/д (вх. №27253/14).

У судовому засіданні 04.12.2014 господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

23.10.2014 між Публічним акціонерним товариством «Комбінат «Придніпровський» (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Легенда» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір №299/10/13 на поставку продукції (далі-договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник продукції зобов'язується виготовити і поставити, а покупець прийняти і оплатити протягом дії цього договору молочну продукцію.

Ціна договору визначається сумою грошових коштів всіх ТТН підписаних сторонами протягом терміну дії даного договору (п. 1.2. договору).

Згідно п.2.1. договору зазначено, що постачання продукції здійснюється в кількості і асортименті згідно виробничої програми постачальника та заявою покупця.

Відповідно до п.5.1. договору зазначено, що розрахунки за поставлену продукцію виробляються попередніми платежами у безготівковій або готівковій формі, але не пізніше дати відвантаження продукції згідно товарно-транспортної накладної. Інший термін і порядок оплати продукції може бути передбачений у додатковій угоді до цього договору.

Розрахунки за продукцію і послуги, що надаються виробляються за цінами і тарифами зазначеними у товарно-транспортній накладній. При зміні цін і тарифів постачальник повідомляє про це покупця за дві доби. Відмітка покупця у товарно-транспортному документі про прийом продукції свідчить про його згоду з ціною на неї, асортиментом і якістю, а також тарифами за надані послуги (п.5.2. договору).

Пунктом 8.2. договору зазначено, що термін дії цього договору з моменту його підписання та скріплення печатками сторонами по 31 грудня 2014 року.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору №299/10/13 на поставку продукції позивач здійснив відповідачу поставку продукції.

Дослідивши умови договору та наявні в матеріалах справи документи, господарський суд дійшов висновку, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Однак, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, здійснивши лише часткову оплату за отриманий товар.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.5.1. договору зазначено, що розрахунки за поставлену продукцію виробляються попередніми платежами у безготівковій або готівковій формі, але не пізніше дати відвантаження продукції згідно товарно-транспортної накладної.

Для уточнення розрахунків між сторонами покупець зобов'язаний до 10 числа наступного місяця (кварталу) провести звірку розрахунків з постачальником за минулий період (місяць або квартал) зі складання акту звірки (п. 5.4. договору).

Таким чином, виходячи з умов договору між сторонами проведено акт звірки взаємних розрахунків за період вересня 2014 зазначено заборгованість у розмірі 8 737,78 грн.

Вказаний Акт звірки взаєморозрахунків підписаний уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та докази, що підтверджують виконання ним своїх зобов'язань щодо оплати товару, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 8 737,78 грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, і такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 7 906,13 грн., нарахованої на суму боргу з вартості неоплаченого товару за період з 13.07.2013 року по 27.12.2013 року з урахуванням здійснення оплати товару за відповідними накладними.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 7.1 договору, за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені ним збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного договору.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.1. договору зазначено, що у випадку прострочення покупцем оплати за продукцію у встановлений договором термін постачальник має право нарахувати покупцю пеню у розмірі 10 % від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», встановив, що з урахуванням часткових оплат, за період зазначений позивачем, розмір пені складає 994,08 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню у розмірі заявленому позивачем 994,08 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме у сумі 9 731,86 грн ., з яких 8 737,78 грн. основного боргу та 994,08 грн. пені.

Судовий збір, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда» (08600, Київська обл., місто Васильків, вулиця Грушевського, будинок 15, ідентифікаційний код: 33018732) на користь Публічного акціонерного товариства «Комбінат «Придніпровський» (49051, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вулиця Журналістів, будинок 15, ідентифікаційний код: 01528186) 8 737 (вісім тисяч сімсот тридцять шість) грн. 78 коп. боргу, 994 (дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 08 коп. пені та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 12.12.2014 року