Рішення

від 10.12.2014 по справі 910/25053/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25053/14 10.12.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії

до Київського міського центру сім'ї «Родинний дім»

про стягнення 2 748,30 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Тарасюк Л.В. - представник за довіреністю № 570 від 11.12.2013

від відповідача: Осадча Н.Ю. - представник за довіреністю від 02.12.14

В судовому засіданні 10.12.2014, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії до Київського міського центру сім'ї «Родинний дім» про стягнення боргу за несплату телекомунікаційних послуг у розмірі 2 748,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за надані телекомунікаційні послуги відповідно до договору №3309082721 від 10.06.2004 р. та додатків до нього про надання послуг електрозв'язку. Внаслідок чого у відповідача станом на 01.09.2014 р. утворилась заборгованість за телекомунікаційні послуги в сумі 2 466,22 грн грн, яка виникла з грудня 2013 р. по липень 2014 р. А відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача основну суму боргу у розмірі 2 466,22, пеню в сумі 71,90 грн, 3% річних - 24,84 грн та інфляційні втрати у розмірі 185,34 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.11.2014 порушено провадження у справі № 910/25053/14 за вказаною позовною заявою та призначено до розгляду на 10.12.2014 р.

09.12.2014 позивач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду.

Відповідач 09.12.2014 подав відзив через загальний відділ діловодства суду, відповідно до якого зазначив, що позовні вимоги визнає частково, зокрема в розмірі основного боргу. Щодо нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних заперечує з тих підстав, що відповідно до додаткової угоди № 16 до договору всі платежі за телекомунікаційні послуги протягом 2014 року будуть здійснюватися за державні кошти, а у відповідача станом на 10.12.2014 року кошти відсутні, а відтак відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій.

У судове засідання, призначене на 10.12.2014, з'явилися представники сторін.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував частково а також просив суд зменшити розмір пені в порядку ст. 83 ГПК України.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив .

10 червня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» в особі начальника Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Київської міської дирекції Старцева А.П., що діє на підставі Положення та Доручення, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Київської міської філії (надалі - позивач, підприємство зв'язку) та Київським міським центром сім'ї «Родинний дім» (надалі - відповідач, споживач) було укладено договір № 3309082721 про надання послуг електрозв'язку (надалі - договір).

Відповідно до розділу 1 договору підприємство зв'язку надає послуги електрозв'язку, перераховані в додатку 1 і безкоштовні послуги, перераховані в додатку 2.

Пунктом 5 ч.1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно з п. 3.2.8 договору споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Відповідно до п. 4.3 договору споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв'язком здійснюється за сталою (без почасової оплати) або за змінною (з почасовою) величиною, якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС.

Згідно з п. 4.5 договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом 10 днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту оплати та підписання і діє протягом 5 років.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором про надання телекомунікаційних послуг, а саме: надання послуг здійснювалось у відповідності до показників належних позивачу технічних засобів виміру, які пройшли державну метрологічну атестацію про провірку робочого засобу вимірювальної техніки (система тривалості телефонних розмов), перерв в наданні послуг зв'язку не було, повідомлень з боку відповідача про порушення зв'язку і заявок про їх усунення не надходило.

Однак, відповідач в порушення умов договору, взятих на себе зобов'язань по оплаті наданих послуг належним чином не виконував, в результаті чого, станом на 08.12.2014 року згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги згідно з договором та додатків до нього за грудень 2013 р. - липень 2014 р. складала 2 466,22 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України). Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі доказів, що забезпечені позивачем, суд прийшов до висновку, що позивач належним чином виконав зобов'язання за договором, а відповідач порушив договірні зобов'язання щодо своєчасності та повноти здійснення оплати за надані послуги.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення основної заборгованості в сумі 2 466,22 грн підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 71,90 грн, 3% річних - 24,84 грн та інфляційні втрати у розмірі 185,34 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.549 ЦК України).

Статтею 36 ЗУ «Про телекомунікації» встановлено, що споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону. У разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

У п. 5.8 договору визначено, що у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21-го числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Суд зазначає, що відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судом приймається до уваги, що заборгованість відповідача зі сплати договором виникла через об'єктивні обставини, що не залежать від відповідача.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягають стягненню з відповідача до 1,00 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені суд відмовляє.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, враховуючи норми ст. 625 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 24,84 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 185,34 грн., згідно обґрунтованого розрахунку, що наданий позивачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за спірним договором виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості суду не надав, позовні вимоги визнав в розмірі 2 466,22 грн.

Відповідно до п.3.12 постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд відповідно до ч.5 ст. 78 ГПК приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

Судом встановлено, що визнання відповідачем позовних вимог в сумі 2 466,22 грн. не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 2 466,22 грн., пені в сумі 1,00 грн., 3 % річних в сумі 24,84 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 185,34 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 70,90 грн. суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд відзначає, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (абзац 4 п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Київського міського центру сім'ї «Родинний дім (03190, м. Київ, вул. Салютна, буд. 11-А, літ. «В», ідентифікаційний код 26314533) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Горького, 40, ідентифікаційний код 01189910) суму заборгованості за надані послуги в розмірі 2 466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн 22 коп., пеню в розмірі 1 (одну) грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 24 (двадцять чотири) грн 84 коп., інфляційні втрати у розмірі 185 (сто вісімдесят п'ять) грн 34 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.12.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.