Рішення

від 09.12.2014 по справі 922/4279/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р.Справа № 922/4279/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Дем'яновій Є.Є.

розглянувши справу

за позовом Фірми "Онікс" -Товариства з обмеженою відповідальністю м. Харків до Трвариста з обмеженою відповідальністю Будівельно- виробничого підприємства "Будсантехремонт" м. Харків про стягнення коштів в сумі 23398,81грн. за участю представників сторін:

від позивача: Варфоломєєва С.В. - дов. від 04.07.14.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фірма "Онікс-Товариство з обмеженою відповідальністю" м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробничого підприємства "Будсантехремонт" м. Харків, про стягнення заборгованості за договором підряду № 11с-11 від 09.11.2011 в сумі 23398,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати виконаних ремонтних робіт.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробниче підприємство "Будсантехремонт" м. Харків, наданим йому правом не скористався, відзиву не надав, представника в жодне судове засідання не направив, причин неявки суду не повідомив про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши доводи позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-виробничим підприємством "Будсантехремонт" (замовник) та Фірмою "Онікс" - Товариством з обмеженою відповідальністю (підрядник) 09.11.2011 року укладено договір підряду №11с-11 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання на виконання ремонтних електромонтажних робіт 2 поверху корпусу №1 ПАТ "УкрНДІхиммаш".

Підпунктом 2.2.4 договору передбачено, що замовник зобов'язаний здійснити розрахунок за виконані роботи згідно з актом приймання етапу робіт та розрахунку договірної ціни.

Вартість робіт за цим договором визначається у відповідності до кошторису, що є додатком, та складає 30000,00грн., в т.ч. ПДВ - 5000,00грн. Замовник сплачує підряднику 30% авансу від суми договору.

Розрахунок з підрядником замовник здійснює за фактично виконані обсяги робіт після підписання акту здачі-приймання протягом 5-ти банківських днів (розділ 3 договору).

За порушення строку остаточного розрахунку замовник сплачує пеню в розмірі 0,2% від невиплаченої суми за кожен день прострочки.

Із наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що відповідач сплатив позивачу суму за договором в розмірі 15000,00грн.

29 грудня 2012 року сторонами був підписаний акт №1 приймання виконаних будівельних робіт.

Таким чином, у відповідності до п. 3.3. договору замовник мав повністю розрахуватись з підрядником протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт, тобто, як стверджує позивач, до 09.01.13 року.

Замовник решту суми, передбаченої договором не сплатив, з огляду на що за ним утворилась заборгованість в розмірі 15000,00грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 599 ЦК України, статті 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

За приписами частини 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Беручи до уваги викладене, та з огляду на надані до матеріалів справи докази, господарський суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення суми основної заборгованості в розмірі 15000,00грн. є обгрунтованою, оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок, здійснений позивачем 3% річних, розмір яких складає 754,52грн. та індексу інфляції, розмір якого складає 74,43грн., господарський суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення зазначених сум.

Щодо стягнення суми пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями статті 216, частини першої статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами договору встановлена відповідальність у вигляді пені за порушення остаточного розрахунку замовник сплачує пеню в розмірі 0,2% від несплаченої суми і за кожний день прострочення.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" у статтях 1 та 3 передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Беручи до уваги приписи чинного законодавства, розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені.

Крім того, у відповідності до приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

До вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Здійснивши розрахунок пені у відповідності до приписів чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що здійснений позивачем розрахунок пені в сумі 4140,00грн. є помилковим, в той час, як до стягнення підлягає пеня в розмірі 1111,50грн.

Враховуючи викладене, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення пені в сумі 1111,50грн. такою, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі 3429,86грн., то вказана вимога задоволенню не підлягає, оскільки не грунтується на приписах чинного законодавства та сторонами у договорі не передбачена.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

У відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-виробничого підприємства "Будсантехремонт" (61080, м. Харків, пр-т П'ятдесятиріччя СРСР, 171/1, код ЄДРПОУ 32134671) на користь Фірми "Онікс"- Товариства з обмеженою відповідальністю (61005, м. Харків, вул. Сомівська,37/39, код ЄДРПОУ 14091756) заборгованість в сумі 16940,45грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1322,73грн.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 12.12.2014 р.

Суддя М.В. Калантай