Рішення

від 08.12.2014 по справі 912/3181/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 рокуСправа № 912/3181/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/3181/14

за позовом: Прокурора Кіровоградського району Кіровоградської області, м. Кіровоград

до Кіровоградської районної державної адміністрації, м. Кіровоград

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Твердохліб Андрія Ігнатовича, м. Кіровоград

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фермерське господарство "Зерно Стандарт", Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Веселівка

про визнання недійсними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди землі

за участю представників сторін:

від прокуратури - Боруш А.О., посвідчення №019543 від 12.08.2013;

від відповідача - Швець О.О., довіреність № 01-32/34/1 від 07.05.14;

від 3-ої особи - Твердохліб А.І. - участі не брали;

від 3-ої особи - ФГ "Зерно Стандарт" - Гнатюк К.В., довіреність № 1 від 02.12.14;

від 3-ої особи - ФГ "Зерно Стандарт" - Недбалюк О.В., довіреність № 1 від 02.12.14.

Прокурор Кіровоградського району Кіровоградської області звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою від 19.09.2014 р. № 02-2831вих-14 з вимогами про:

- визнання недійсним та скасування розпорядження Кіровоградської районної державної адміністрації № 344-р від 25.05.2011 р. "Про дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду" в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Твердохлібу А.І. загальною площею 34,87 га ріллі, у тому числі ділянка 1 площею 12,0 га та ділянка 2 площею 22,87 га, що перебувають у державній власності на території Веселівської сільської ради Кіровоградського району та області;

- визнання недійсним та скасування розпорядження Кіровоградської районної державної адміністрації № 590-р від 15.11.2011 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, акта визнання збитків та передачу земельних ділянок в оренду";

- визнання недійсним договору оренди землі від 26.01.2012 р., укладений між Твердохлібом А.І. та Кіровоградською РДА.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що приймаючи рішення про надання земельної ділянки гр. Твердохлібу А.І. для ведення фермерського господарства із земель запасу та резерву, Кіровоградською РДА не враховано особливості надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства згідно із Законом України "Про фермерське господарство", а саме при зверненні Твердохліба А.І. із заявою до Кіровоградської РДА щодо оформлення права користування земельними ділянками із земель запасу та резерву для створення фермерського господарства останнім зазначено земельні ділянки, які не є єдиним масивом; не зазначено дані щодо кількості членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність; не обґрунтовано розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства; не надано доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку землі.

Стверджуючи про суперечність вимогам чинного законодавства розпорядження голови Кіровоградської районної державної адміністрації від 15.11.2011 року №950-р прокурор, посилаючись на статтю 215 Цивільного кодексу України, вважає недійсним договір оренди землі, що укладений на підставі цього розпорядження.

У відзиві на позов Кіровоградська РДА позов прокурора не визнає і просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та посилаючись на статтю 7 Закону України "Про фермерське господарство" зазначає, що дана стаття не передбачає таких підстав для відмови громадянину у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства; вважає, що позивач невірно витлумачив наведену вище норму Закону і зробив помилкові висновки стосовно правової оцінки оскаржуваного розпорядження, зазначає, що надання земельних ділянок єдиним масивом має місце лише в тому випадку, коли орган, уповноважений розпоряджатися землями, приймає рішення про надання в оренду громадянину земельних ділянок сільськогосподарського призначення лісового та водного фондів єдиним масивом, а не окремо по кожній категорії земель для ведення фермерського господарства.

Третя особа гр. Твердохліб А.І. подав заперечення на позовну заяву, в яких позовні вимоги прокурора вважає безпідставними та такими , що не підлягають задоволенню (а.с.57-59).

Третя особа Фермерське господарство "Зерно Стандарт" подало відзив на позов, в якому вимоги прокурора заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а.с. 116-118).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

11.05.2011 року гр. Твердохліб А.І. звернувся з заявою до голови Кіровоградської районної державної адміністрації з проханням надати земельну ділянку на умовах оренди терміном на 49 років для ведення фермерського господарства загальною площею 34,87 га, у тому числі: ріллі 34,87 га на території Веселівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. До заяви додано рішення виконкому сілсьької ради; копія паспорта; копія ідентифікаційного коду, характеристика використання земельної ділянки; схема розміщення земельної ділянки (а.с. 12).

25.05.2011 року розпорядженням голови Кіровоградської районної державної адміністрації № 344 „Про дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду" Твердохлібу Андрію Ігнатовичу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 34,87 га, у тому числі ділянка 1 площею 12,0 га - землі резерву та ділянка 2 площею 22,87 га - землі запасу строком на 15 (п"ятнадцять) років для ведення фермерського господарства із земель запасу та резерву, що перебувають у державній власності на території Веселівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (а.с. 11).

26.10.2011 року Твердохліб А.І. звернувся до Кіровоградської районної державної адміністрації із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди терміном на 15 років для ведення фермерського господарства загальною площею 34,87 га ріллі, у тому числі ділянка 1 площею 12,0 га та ділянка 2 площею 22,87 га із земель резерв державної власності на території Веселівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. До заяви додано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки; розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 14).

Розпорядженням голови Кіровоградської районної державної адміністрації від 15.11.2011 року № 950-р "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, актів визначення збитків та передачу земельних ділянок в оренду" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину Твердохлібу Андрію Ігнатовичу в оренду строком на 15 років для ведення фермерського господарства на території Веселівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (а.с. 13).

26.01.2012 року між Кіровоградською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та громадянином Твердохліб Андрієм Ігнатовичем (Орендар) на підставі розпорядження голови Кіровоградської районної державної адміністрації від 15.11.2011 р. № 950-р укладено договір оренди землі, який 07.03.2012 р. зареєстрований в управлінні Держкомзему у Кіровоградському районі за №352250004002474.

Відповідно до пункту 1 Договору Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства із земель резерву, що перебувають у державній власності на території Веселівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. Категорія земель визначена: землі сільськогосподарського призначення.

Згідно пункту 2 Договору в оренду передаються земельні ділянки площею 34,87 га-ріллі, у тому числі: ділянка 1 площею - 12,00 га та ділянка 2 площею - 22,87 га (кадастровий номер земельної ділянки: 3522581500:02:000:9122 - 3522581500:02:000:9123).

Пунктом 8 Договору сторони визначили, що договір укладено терміном на 15 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Згідно частин 1-5 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

За висновком прокурора однією з підставою для визнання недійсним та скасування розпорядження голови Кіровоградської райдержадміністрації від 25.05.2011 р. №344-р є відсутність у заяві гр. Твердохліба А.І. даних про кількість членів фермерського господарства, наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, відсутність обґрунтування розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, а також те, що до заяви не додано документів, які б підтверджували досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Господарський суд не може погодитися з позицією прокурора, що дані обставини можуть бути підставою для визнання недійсним та скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 25.05.2011 р. №344-р, оскільки Закону України "Про фермерське господарство" не передбачає підстав для відмови громадянам у прийнятті заяви про надання земельної ділянки для створення фермерського господарства у зв"язку з недотриманням правил, передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону.

Слід також зазначити гр. Твердохліб А.І. створював фермерське господарство особисто, просив надати земельну ділянку на умовах оренди, тому не міг вказати кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок.

Подані до суду докази свідчать про достатній досвід роботи гр. Твердохліба А.І. у сільському господарстві та наявності освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (а.с. 119-125).

Господарський суд не може погодитися з позицією прокурора щодо наявності підстав для визнання недійсним та скасування спірних розпоряджень з причин недотримання райдержадміністрацією частини 7 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство", а саме надання гр. Твердохлібу А. І. двох окремо розміщених земельних ділянок, якщо за вимогами зазначеної норми земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

За змістом статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Отже, дана норма передбачає, що фермерське господарство, як форма підприємницької діяльності громадян, використовує для отримання прибутку земельні ділянки (без обмежень знаходження в єдиному масиві), які надані для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини 7 статті 7 Закону земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Тобто, надання земельних ділянок єдиним масивом має місце лише в тому випадку, коли, орган, уповноважений розпоряджатися землями, приймає рішення про надання в оренду громадянину земельних ділянок сільськогосподарського призначення лісового та водного фондів єдиним масивом, а не окремо по кожній категорії земель для ведення фермерського господарства.

На підставі розпорядження від 25.05.2011 р. №344-р гр. Твердохлібом А.І. виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Веселівської сільської ради, відповідно до якого кожній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер, тобто дані земельні ділянки є окремими об"єктами оренди відповідно до Закону України "Про оренду землі", що підтверджує договір оренди землі від 26.01.2012 р.

За договором оренди землі від 26.01.2012 р. земельні ділянки надані гр. Твердохлібу А.І. саме для ведення фермерського господарства.

В зв"язку з чим 12.06.2012 р. рішенням засновника, яким є фізична особа Твердохліб А.І., створено фермерське господарство "Зерно Стандарт" (код 37981034), яке пройшло державну реєстрацію 20.06.2012 р., номер запису 1 429 102 0000 001288 (а.с.100 - 104).

За викладених обставин, господарський суд приходить до висновку, що розпорядження голови Кіровоградської райдержадміністрації №344 від 25.11.2011 р., №950-р від 15.11.2011 р. є актами одноразового застосування, що вичерпали свою дію в зв"язку з фактичним виконанням.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 3 статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваним чи фактичними результатами скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Прокурор не надав суду, як того вимагають статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, належного обґрунтування власної позиції щодо порушення Кіровоградською райдержадміністрацією діючого законодавства України при прийнятті спірних розпоряджень, як і не довів в чому полягає порушення інтересів держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградської області в зв"язку з прийняттям Кіровоградською райдержадміністрацією спірних розпоряджень.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України одна із сторін договору або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом.

При цьому інтерес такої особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. №18-рп/2004.

Прокурор не довів суду в чому полягає порушення інтересів держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградської області за захистом яких звернувся прокурор з вимогою про визнання недійсним договору оренди землі від 26.01.2012 р., та чи будуть поновлені ці права у разі задоволення позову.

Окрім цього, згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином , питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Європейський Суд визнав, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Водночас зазначивши, що суд зобов"язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Європейський Суд наголошує на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади. Рішенням Європейського суду з права людини від 24.06.2003 №44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Судовим рішенням Європейського Суду з прав людини від 26.03.2013 у справі Рисовський проти України, Європейський Суд зауважив, що потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), заява №36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Отож державні органи, які не впроваджують або недотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), п.58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), п.53, та "Тошкуце та інші проти Румунії" (ToscutaandOthers v. Romania), п.38).

Матеріали справи свідчать про те, що гр. Твердохліб А.І. вчинив необхідні дії для правомірного набуття в оренду земельних ділянок для створення фермерського господарства та створив фермерське господарство на даних земельних ділянках. При цьому матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили, що спірні розпорядження прийняті внаслідок протиправних дій гр. Твердохліб А.І.

Визнання недійсним та скасування спірних розпоряджень призведе до позбавлення права гр. Твердохліба А.І., який створив на спірній земельній ділянки фермерське господарство "Зерно Стандарт", користування земельною ділянкою площею 34,87 га та ліквідації суб"єкта господарювання.

Проте, така ситуація є не припустимою з огляду на висновки Європейського Суду з прав людини.

За викладених обставин господарський суд прийшов до висновку, що позов прокурора не підлягає задоволенню.

Оскільки в задоволенні позову слід відмовити, а позивачем у справі є прокурор, судовий збір відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України та пункту 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 (з подальшими змінами і доповненнями) в доход Державного бюджету України не стягується.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 15.12.2014 р.

Суддя С. Б. Колодій