Постанова

від 15.12.2014 по справі 815/5766/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5766/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року 11 год. 15 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря Слободянюка К.С.,

За участю сторін:

представників Позивача Горобець Л.І.,

представника Відповідача Копиці С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ТОВ «Галамера» до ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2014 року № 0002222206, № 0002232206, -

встановив:

До суду надійшов адміністративний позов ТОВ «Галамера» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2014 року № 0002222206, № 0002232206.

Ухвалою від 09.10.2014 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження по даній справі.

Представник позивача адміністративний позов підтримав, на заявлених вимогах наполягав з підстав, викладених в позовній заяві, оскільки первинними документами, які були досліджені під час перевірки підтверджується здійснення господарських операцій з контрагентами, їх реальність, а тому висновки податкового органу в акті перевірки не відповідають дійсності, податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно та вони підлягають скасуванню.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, оскільки операції позивача з його контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому рішення винесені правомірно, письмових заперечень по справі не надавав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач станом на момент перевірки перебував на обліку в ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Як було встановлено під час розгляду адміністративної справи, на підставі повідомлення від 23.05.2014 № 380/10/22-6 (Том 1 а.с. 154), виданого Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеської області, головним державним ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеської Області Байдою Л.І., згідно вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.11 п. 78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України та на виконання постанов слідчого СУФР ДПІ у Святошинському районі у м. Києві майора податкової міліції Лозінського А.П., (Том 1 а.с. 82-85) відповідно до Наказу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеської області від 15.05.2014 №1173 (Том 1 а.с. 67), проведена позапланова невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Галамера» (код ЄДРПОУ 36110227), з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Компанія Глобал-Маркет» (код ЄДРПОУ 38234768), ТОВ «Світ без кордонів» (код ЄДРПОУ 36866579) за період діяльності з 01.01.2013 по 31.12.2013 року та визначення впливу на податковий облік за відповідний податковий період, за результатами якої складено акт № 2962/15-53-22-06/36110227 від 05 червня 2014 року (Том 1 а.с. 13-25).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1 ст.139 Податкового кодексу України з урахуванням пп.14.1.36, пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 163 077 грн. за 2013 рік та п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення залишку від ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 67 453 грн. за квітень 2013 року.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки 07.07.2014 року Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного Управління Міндоходів в Одеській області винесене податкове повідомлення-рішення № 0002222206 щодо збільшення сум грошового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток на загальну суму 203 846 грн.(основного платежу 163077 грн. та штрафних санкцій 40769 грн.) (Том 1 а.с. 12) та податкове повідомлення-рішення № 0002232206 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 64753 грн. (Том 1 а.с. 11).

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Галамера» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, наявність первинних документів та використання в господарській діяльності придбаного товару чи послуг.

При цьому, відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву, дату і місце складання, назву підприємства, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під час розгляду адміністративної справи судом було встановлено, що між ТОВ «Галамера» та ТОВ «Компанія Глобал-Маркет» був укладений договір поставки від 01.03.2013 року (Том 1 а.с. 130). Згідно Договору від 01.03.2014 р., укладеним між позивачем (Покупець) та ТОВ «Компанія Глобал-Маркет» (код ЄДРПОУ 38234768) (Постачальник) передбачено, що Покупець доручає Постачальнику прийняти на себе зобов'язання щодо поставки товару згідно із видатковими накладними та податковими накладними відповідно до асортименту, кількості, ціни та якості товару, узгодженими в специфікації на кожну партію товару. На виконання умов договору сторонами складалися відповідні видаткові та податкові накладні на підтвердження факту отримання товару по кожній окремій поставці товару. Зазначені накладні з боку Позивача підписувались безпосередньо Директором Товариства - Попова О.В. Крім цього, були виписані відповідні податкові накладні, та проведення неодноразових безготівкових розрахунків за поставлений товар з реальними змінами майнового стану обох суб'єктів господарювання, що підтверджено даними бухгалтерського обліку про рух товару (Том 4 а.с. 199-237). Надані на перевірку податковому органу, а також суду видаткові накладні містять усі необхідні відомості, які надають можливість ідентифікувати Продавця та Покупця товару, вид, номенклатуру, кількість та вартість товару. Зазначені накладні містять підписи осіб, які засвідчені печатками підприємств. Зазначені факти свідчать про укладання суб'єктами господарювання господарських угод та прийняття відповідних обов'язків щодо виконання умов цього договору, зокрема щодо поставки товару та своєчасному проведенні безготівкової оплати вартості такого товару. Собівартість реалізованої продукції визначена на підставі відповідних специфікацій, які були невід'ємною частиною договору поставки між Позивачем та ТОВ «Компанія Глобал -Маркет» від 01.03.2013 р., реалізація якого в подальшому підтверджується відповідними звітами про роздрібний продаж, які також були надані до суду (Том 1 а.с. 158-281, Том 2 а.с. 1-257, Том 3 а.с. 1-250, Том 4 а.с. 1-198).

Окрім того, під час розгляду справи судом було встановлено, що на підставі Договору оренди приміщення з ТОВ «Нові бізнес погляди» від 23.10.2009 року Позивачем із застосуванням належним чином зареєстрованих у ДПІ Приморського району м. Одеси реєстраторів розрахункових операцій (посвідчення № 1553007662 та № 1553007798) та виданого ДПІ Приморського р-ну м. Одеси дозволу на роздрібну торгівлю у вигляді торгового патенту № 005877 від 26.09.2011 року здійснював роздрібну торгівлю придбаного товару від свого контрагента ТОВ «Компанія Глобал-Маркет». Перевізником товару була ФОП ОСОБА_6, на підтвердження чого до суду були надані копії відповідних документів, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника єдиного податку, товаротранспортні накладні на перевезення товару та накази Позивача про організацію розвантаження товару, а також витяг з ЄДР ЮР та ФОП (Том 1 а.с. 99-153).

Відтак, враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що відповідачем зроблено невірний висновок про відсутність підстав для формування за операціями податкового кредиту, а тому податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Суд зазначає, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування. Тобто, наявність доказів, на які посилаються податкові органи під час проведення перевірок, повинні міститися в актах перевірки, та лише в цьому випадку можуть бути підставою для встановлення факту нікчемності (удаваності) правочину та звернення до суду з позовом про стягнення з платника податків коштів, отриманих за нікчемними угодами, проте вказане документальне дослідження передбачає аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність" та ін.), зокрема: наявність контрактів (договорів), пов'язаних з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів, тощо та додатки до них, документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою згідно змісту контракту (договору) (такі як - акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури, тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій, фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо), реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, а) порядковий номер податкової накладної, б) дата виписування податкової накладної, в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг, г) податковий номер платника податку (продавця та покупця), г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку, д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг, е) опис (номенклатура) товарі в/послуг та їх кількість, обсяг, є) ціна постачання без урахування податку, ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні, з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку, и) вид цивільно-правового договору, і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Обов'язкове встановлення факту поставки, як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України з такої категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відтак, фактично позивач надав суду документи, які надають можливість дійти до висновків про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та існуванню зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку та доказів на підтвердження придбання позивачем відповідних товарів та їх переміщення (доставку) тощо. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку.

Таким чином, суд вважає, що під час розгляду адміністративної справи суд не знайшов підтвердження висновків відповідача щодо недійсності правочинів, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції.

Суд зазначає, що висновки відповідача викладені в акті перевірки № 2962/15-53-22-06/36110227 від 05 червня 2014 року (Том 1 а.с. 13-25) щодо порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1 ст.139 Податкового кодексу України з урахуванням пп.14.1.36, пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 163 077 грн. за 2013 рік та п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення залишку від ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 67 453 грн. за квітень 2013 року ґрунтувались лише на акті ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів в м. Києві від 06.03.2014 р. № 124/26-56-22-03-09/38234768 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Компанії Глобал - Маркет» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 04.09.2012 по 31.12.2013» (Том 1 а.с. 69-81), а також преамбула постанови від 20.01.2014 року, яка була надана слідчим СУФРДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві майором міліції А.П. Лозінським (Том 1 а.с. 82-85).

Необхідно зазначити, що перевіряючим в акті перевірки викладені порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначені факти. Самі порушення висвітлені нечітко, необ'єктивно та не у повній мірі. В даному випадку відповідач обмежився посиланням на акт перевірки іншої податкової інспекції та без самостійного дослідження господарських операцій дійшов хибного висновку про безтоварність укладених позивачем із контрагентами правочинів.

При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Суд також зазначає, що висновки перевіряючого порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Так, у разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яким позивачем віднесено до податкового кредиту.

Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, бухгалтерські та інші супутні документи, надані позивачем, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані та під час розгляду справи судом не встановлено.

Таким чином, висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача, натомість, позивачем документально підтверджено правомірність формування податкового кредиту по господарським операціям з контрагентами.

Відтак, позивачем правомірно віднесено спірні суми за господарськими операціями із постачальниками, до податкового кредиту, а також порушень законодавства, що регулює вказані питання судом не встановлено, суд дійшов висновку, що відповідачем в акті перевірки безпідставно зазначено про порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1 ст.139 Податкового кодексу України з урахуванням пп.14.1.36, пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 163 077 грн. за 2013 рік та п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення залишку від ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 67 453 грн. за квітень 2013 року.

Таким чином, висновки перевіряючого щодо безпідставного формування позивачем податкового кредиту, які підтверджені первинними бухгалтерськими документами, які складені належним чином і відповідають вимогам ведення бухгалтерського обліку, є необґрунтованими, оскільки факти отримання товару підтверджені достатніми та належними доказами.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника позивача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги щодо скасування оскаржуваних рішень, відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, беручи до уваги, що позивач довів суду реальність господарських правовідносин, що виникли між ним та його контрагентами, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюються у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Згідно платіжного доручення № 428 від 07.10.2014 року позивач сплатив судовий збір у розмірі 5371, 98 грн. (Том 1 а.с. 27).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позову, необхідно повернути позивачу судові витрати у розмірі 5371, 98 грн.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 09.12.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ТОВ «Галамера» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2014 року № 0002222206, № 0002232206- задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 07.07.2014 року № 0002222206, № 0002232206

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Галамера» (ідентифікаційний код 36110227) судові витрати у розмірі 5371, 98 грн. (п'ять тисяч триста сімдесят одна грн. 98 коп.).

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Повний текст постанови підписаний суддею 15.12.2014 року.

Суддя О.М. Тарасишина

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 07.07.2014 року № 0002222206, № 0002232206

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Галамера» (ідентифікаційний код 36110227) судові витрати у розмірі 5371, 98 грн. (п'ять тисяч триста сімдесят одна грн. 98 коп.).

15 грудня 2014 року.