Постанова

від 10.12.2014 по справі 820/18189/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 р. справа №820/18189/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Гумінській Л.М.,

за участі сторін:

представника позивача - Барішевського О.В.,

представника відповідача - Лук'янцева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова Компанія "Веста ЛТД" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова Компанія "Веста ЛТД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0003072201 від 17.07.2014 року та №0003132201 від 24.07.2014 року.

У обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки винесені із порушенням приписів чинного податкового законодавства.

Відповідач надав до суду заперечення на адміністративний позов, в яких з посиланням на висновки акту перевірки позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законодавством, та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити. Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до виписки від 18.06.2014 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова Компанія "Веста ЛТД" (код ЄДРПОУ 38158640) зареєстроване як юридична особа 10.04.2012 року; місцезнаходження юридичної особи: м.Харків, вул. Маршала Бажанова, буд. 5, літ. "Б-3".

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "АПК "Веста ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 11.06.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 11.06.2014 р.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області складено Акт від 10.07.2014 р. № 2273/20-31-22-01-07/38158640.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0003072201 від 17.07.2014 року та № 0003132201 від 24.07.2014 р.

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем встановлено порушення з боку позивача п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, пов'язане з неправомірним заниженням інших доходів за 2013 рік за операціями з отримання грошових коштів від ТОВ "Галеас", ТОВ "Стройхимторг ЛТД" та ПП "АФ Приват Агро".

На думку податкового органу, товар, реалізований позивачем його контрагентам, вважається товаром, реалізованим невстановленій особі, а грошові кошти, отримані ТОВ "АПК "Веста ЛТД" на розрахунковий рахунок не є коштами, отриманими внаслідок проведення операцій з реалізації товарів, а є коштами, що отримані ТОВ "АПК "Веста ЛТД" безпідставно та безповоротно, тобто, за твердженням відповідача, ТОВ "АПК "Веста ЛТД" згідно п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України повинно було врахувати у складі інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за 2013 рік.

Щодо правовідносин позивача ТОВ "ГАЛЕАС", суд зазначає наступне.

Відповідно до договору поставки № 0319М1 від 19.03.2013 р., укладеного між ТОВ "ГАЛЕАС" та позивачем (постачальник за договором) останній зобов'язався поставити покупцю - ТОВ "ГАЛЕАС" борошно пшеничне вищого та першого ґатунку, крупу манну (далі по тексту - Товар), а покупець в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити Товар відповідно до умов даного договору.

Умовами поставки згідно до вказаного договору є поставка Товару автомобільним транспортом на умовах EXW ДП "Новопокровський КХП", смт. Новопокровка, Чугуївський р-он Харківської області згідно правил "Інкотермс" в редакції 2010р.

На виконання умов договору позивачем 20.03.2013 р. на користь ТОВ "ГАЛЕАС" було поставлено борошно в/г на загальну суму 73270,00грн. у тому числі ПДВ - 20%.

Поставка за вказаним договором підтверджується видатковою накладною № 200307 від 20.03.2013р. та довіреністю на отримання товару № 92 від 20.03.2013р.

Продавцем товару - ТОВ "АПК "Веста ЛТД" було виписано податкову накладну № 62 від 20.03.2013р. на суму ПДВ - 12211,67грн.

За вказаний Товар покупець - ТОВ "ГАЛЕАС" сплатив в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

Борошно, що було реалізовано відповідно до договору поставки №0319М1 від 19.03.2013 р., до реалізації було виготовлено Державним підприємством "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України відповідно до договору № 455 від 01.10.2012 р., про що додатково свідчить сам договір, акт виконаних робіт № 170 від 31.03.2013 р., акт б/н від 31.03.2013р. до вказаного договору та довідка про переробку зерна та отриманої продукції ТОВ "АПК "Веста ЛТД" відповідно до договору № 455 за період з 01.03.2013 р. по 31.03.2013 р.

Якість товару посвідчується відповідними посвідченнями про якість, копії яких наявні в матеріалах справи.

Щодо правовідносин позивача з ПП "АФ ПРИВАТ АГРО", суд зазначає наступне.

Згідно договору поставки № 0521М1 від 21.05.2013 р., укладеного між ПП "АФ ПРИВАТ АГРО" та позивачем (постачальник за договором) останній зобов'язався поставити покупцю - ПП "АФ ПРИВАТ АГРО" висівки пшеничні (далі по тексту - Товар), а покупець в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити Товар відповідно до умов даного договору.

Умовами поставки згідно до вказаного договору є поставка Товару автомобільним транспортом на умовах EXW ДП "Новопокровський КХП", смт. Новопокровка, Чугуївський р-он Харківської області згідно правил "Інкотермс" в редакції 2010р.

Отже, на виконання умов договору позивачем 20.03.2013 р. та 29.05.2013 р. на користь ПП "АФ ПРИВАТ АГРО" було поставлено висівки пшеничні на загальну суму 63104,00грн. у тому числі ПДВ - 20%.

Поставка за вказаним договором підтверджується видатковими накладними № 230505 від 23.05.2013 р., № 290501 від 29.05.2013 р. та довіреностями на отримання товару № 272 від 22.05.2013 р. та № 280 від 28.05.2013 р.

Продавцем товару - ТОВ "АПК "Веста ЛТД" було виписано податкові накладні № 64 від 23.05.2013 р. на суму ПДВ - 5135,42грн. та № 91 від 29.05.2013 р. на суму ПДВ - 6041,67 грн. Також зроблено розрахунок № 106 від 31.05.2013 р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 91 від 29.05.2013 р.

За вказаний Товар покупець - ПП "АФ ПРИВАТ АГРО" сплатив в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

Висівки пшеничні, що були реалізовані відповідно до договору поставки № 0521М1 від 21.05.2013 р., до реалізації були виготовлені Державним підприємством "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України відповідно до договору №455 від 01.10.2012 р., про що додатково свідчить сам договір, акт виконаних робіт № 320 від 31.05.2013 р. до вказаного договору та довідка про переробку зерна та отриманої продукції ТОВ "АПК "Веста ЛТД" відповідно до договору № 455 за період з 01.05.2013 р. по 31.05.2013 р.

Якість товару посвідчується відповідними посвідченнями про якість, копії яких наявні в матеріалах справи.

Щодо правовідносин позивача з ТОВ "СТРОЙХИМТОРГ ЛТД", суд зазначає наступне.

Згідно договору поставки № 0418М1 від 18.04.2013 р., укладеного між ТОВ "СТРОЙХИМТОРГ ЛТД" та позивачем (постачальник за договором) останній зобов'язався поставити покупцю - ТОВ "СТРОЙХИМТОРГ ЛТД" борошно пшеничне вищого та першого ґатунку, крупу манну (далі по тексту - Товар), а покупець в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити Товар відповідно до умов даного договору.

Умовами поставки згідно до вказаного договору є поставка Товару автомобільним транспортом на умовах EXW ДП "Новопокровський КХП", смт. Новопокровка, Чугуївський р-он Харківської області згідно правил "Інкотермс" в редакції 2010 р.

Отже, на виконання умов договору позивачем 19.04.2013 р., 21.06.2013 р., 30.07.2013 р., 19.04,2013 р. на користь ТОВ "СТРОЙХИМТОРГ ЛТД" було поставлено борошно в/г на загальну суму 297851,00 грн. у тому числі ПДВ - 20%.

Поставка за вказаним договором підтверджується видатковими накладними № 190405 від 19.04.2013 р., № 210601 від 21.06.2013 р., № 300701 від 30.07.2013 р., № 004772 від 19.04.2013 р., № 004771 від 19.04.2013 р. та довіреностями на отримання товару № 19043 від 19.04.2013 р. та № 21061 від 21.06.2013 р., № 29071 від 29.07.2013 р.

Продавцем товару - ТОВ "АПК "Веста ЛТД" було виписано податкові накладні № 118 від 30.07.2013 р. на суму ПДВ - 11480,00 грн., № 128 від 19.04.2013 р. на суму ПДВ - 12550,00 грн., № 116 від 21.06.2013 р.

За вказаний Товар покупець - ПП "АФ ПРИВАТ АГРО" сплатив в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

Також згідно пояснень позивача щодо походження Товару, частина його було реалізовано відповідно до договору поставки № 0418М1 від 18.04.2013 р.

Частина борошна пшеничного було виготовлено Державним підприємством "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України відповідно до договору №0287/1 від 01.07.2013 р., про що додатково свідчить сам договір, акт виконаних робіт № 530 від 31.07.2 013р. та акт б/н від 31.07.2013 р. до вказаного договору та довідки про переробку зерна та отриманої продукції ТОВ "АПК "Веста ЛТД" за період з 01.07.2013 р. по 31.07.2013 р. відповідно до договору № 0287/1 від 01.07.2013 р.

Також частина борошна пшеничного була виготовлена відповідно до договору № 455, укладеного з Державним підприємством "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, про що свідчить довідка про переробку зерна та отриманої продукції ТОВ "АПК "Веста ЛТД" за період з 01.06.2013 р. по 27.06.2013 р. Частина борошна пшеничного була придбана ТОВ "АПК "Веста ЛТД" у ДП "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" по договору поставки № 0192 від 08.04.2013 р.

Якість товару посвідчується відповідними посвідченнями про якість, копії яких наявні в матеріалах справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п.п.135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Відповідно до п.135.2 ст.135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, доходи для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, усі суми податків у спірних правовідносинах підтверджені відповідними податковими накладними.

У ході перевірки відповідачем не встановлено та не відображено у акті перевірки у позивача наміру отримати за вказаними вище договорами іншого результату, ніж продаж товару. Досліджуючи надані позивачем та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом на виконання вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Суд зазначає, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами базуються на висновках актів від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 26.09.13 року №374/223/23021387 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ГАЛЕАС", код за ЄДРПОУ 23021387, щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період: січень - липень 2013р.", від Ленінської МДПІ у м. Луганську від 26.09.13 року № 6/15-300/38475954 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ"СТРОЙХИМТОРГ ЛТД" (код за ЄДРПОУ 38475954) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень 2013 р.", від ДПІ у Красногвардійському р-ні м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 06.02.2014 № 401/04-66-15-01/38432303 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "АФ ПРИВАТ АГРО" (код за ЄДРПОУ 38432303) щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами - постачальниками та контрагентами -покупцями, повноти їх відображення в податковому обліку за період з 01.12.2012р. по 31.05.2013р. та період з 01.08.2013 р. по 31.08.2013 р.".

У зв'язку з цим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки відповідачем не наведено доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам правовідносин.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 16 ПК України передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету - є платники податку.

Відповідно до п.36.5 ст.36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим. Отже, відповідальність є персональною; обов'язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Матеріалами справи підтверджено, що формування позивачем податкових зобов'язань платника податку на прибуток здійснено у відповідності до вимог розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Податковим органом зроблено висновок щодо спірних операцій з купівлі-продажу та поставки товару між позивачем та його контрагентами, які, на думку відповідача, є безповоротною фінансовою допомогою, з помилковим застосуванням п.п. 135.5.5. п.п. 135.5. ст. 135 Податкового кодексу України, оскільки за вказаними договорами було передано товар та відповідно сплачено за нього його вартість, що підтверджується матеріалами справи.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на прибуток, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування штрафної (фінансової) санкції, передбаченої п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, внаслідок чого спірне податкове повідомлення-рішення №0003132201 від 24.07.2014 року. підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0003072201 від 17.07.2014 року, суд зазначає наступне.

Згідно з п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Статтею126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (рядок 23), поданої позивачем до ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області 03.03.2014р., платником податків - ТОВ «АПК «Веста ЛТД» визначено розмір авансового внеску з податку на прибуток підприємства на 2014 рік в розмірі 4383,00грн.

Відповідачем нараховано штрафну санкцію у розмірі 10% за прострочення сплати авансових внесків за датами операції 05.05.2014 року та 01.07.2014 року.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій квитанцій Приватбанку, позивачем здійснено платежі за призначенням платежу "авансовий внесок з податку на прибуток за квітень 2014 року" та "авансовий внесок з податку на прибуток за червень 2014 року" 30.04.2014 року та 27.06.2014 року відповідно.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 року № 2346-III (в редакції, чинній на момент переказу коштів) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Положенням п. 22.4 ст. 22 названого Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону № 2346-III). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Згідно із ст.ст. 22.3, 22.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (п.п. 16.5.2 п. 16.2 ст. 16 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Пунктом 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, передбачено, що Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

Якщо дата складання розрахункового документа (реєстру) збігається з датою його виконання (списання банком коштів за цим документом), то реквізит "Дата надходження" може не заповнюватися.

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення. Ініціювання переказу вважається завершеним з часу прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Пунктом 129.6 ст. 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. Отже, якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого п.п. 129.7 ст. 129 Податкового кодексу України, яким встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування; якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається також саме для банку, а не для платника податків.

Таким чином, здійснення позивачем через банківську установу платежів на оплату податкових зобов'язань є належними, необхідними та єдино достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання.

Суд звертає увагу, що відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо особливостей подання декларацій з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році, затвердженої наказом ДПС України від 21.12.2012 р. №1171, починаючи з березня 2013 року, авансові внески сплачуються не пізніше 30 числа звітного місяця.

Тобто, граничним термінами сплати авансових внесків з податку на прибуток за квітень та червень 2014 року є відповідно 30.04.2014 року та 27.06.2014 року.

Викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності щодо авансових внесків з податку на прибуток за квітень та червень 2014 року.

У той же час щодо авансових внесків з податку на прибуток за жовтень 2013 року суд зазначає, що позивачем здійснено платіж в розмірі 4210,00 грн. лише 20.11.2013 року відповідно до квитанції №ПН45625 від 20.11.2013 року.

Отже, штрафна санкція за невчасну сплату вказаного платежу становить відповідно 421,00 грн. (10% від авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про неправомірність винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення №0003072201 від 17.07.2014 року в частині донарахування штрафних санкцій у сумі 799,90 грн., а відтак, воно підлягає скасуванню у цій частині.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. За приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова Компанія "Веста ЛТД" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0003132201 від 24.07.2014 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0003072201 від 17.07.2014 року в частині донарахування штрафних санкцій у сумі 799,9 грн. (сімсот дев'яносто дев'ять гривень дев'яносто копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова Компанія "Веста ЛТД" (код ЄДРПОУ 38158640, адреса місцезнаходження: 61002, м.Харків, вул. Маршала Бажанова, буд. 5, літ. "Б-3") судовий збір у розмірі 181,20 грн. (сто вісімдесят одна гривня двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі виготовлено 15 грудня 2014 року.

Суддя Котеньов О.Г.