Постанова

від 01.12.2014 по справі 826/15978/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 грудня 2014 року 10:00 № 826/15978/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Іщука І.О., суддів Погрібніченка І.М., Шулежка В.П. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»

до третя особа Державної казначейської служби України Державна виконавча служба України провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної казначейської служби України, третя особа: Державна виконавча служба України, в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо неперерахування коштів у сумі 210 909,09 грн. на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик».

2. Зобов'язати Державну казначейську службу України перерахувати на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» кошти у сумі 210 909,09 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною казначейською службою України допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у неперерахуванні коштів у сумі 210 909,09 грн. на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з тих підстав, що Державна казначейська служба України як центральний орган виконавчої влади була зобов'язана перерахувати ПАТ «КБ «Хрещатик» кошти від реалізації предмета іпотеки у сумі 210 909,09 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без участі його представника або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Заперечень або пояснень по суті заявлених позовних вимог суду не надано.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2007 року між ПАТ «КБ «Хрещатик» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір предметом якого є 3х-кімнатна квартира АДРЕСА_1.

Внаслідок невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань 21 грудня 2009 року Центральним районним судом м. Сімферополя Автономної Республіки Крим прийнято рішення, за яким суд вирішив стягнути на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 462 026,67 грн.

В ході примусового виконання рішення суду, торгівельною організацією ТОВ «Укрспецторг Групп» в особі Кримської філії було реалізовано 29 липня 2013 р. вказаний предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах. Переможцем прилюдних торгів стала ОСОБА_2, яка придбала вказану квартиру за 272 800,00 грн., що підтверджується протоколом № 01-0389/і від 29.07.2013 р.

ОСОБА_2 розрахувалася за придбане майно, а саме: перерахувала на рахунок Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим кошти в сумі 232 152,80 грн.

Проте кошти від реалізації предмета іпотеки до ПАТ «КБ «Хрещатик» не надходили.

У зв'язку з чим, банком неодноразово направлялися до Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольского міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим листи щодо перерахування коштів від реалізації предмета іпотеки. Останній лист було направлено 1 грудня 2013 р. за № 78-04/1725. Між тим, виконавча служба на вказані листи відповіді не надала.

Після ознайомлення банком з матеріалами виконавчого провадження було встановлено, що Залізничним відділом державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим 11 вересня 2013 року направлено до Головного Управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим платіжне доручення № 9780 про перерахування коштів у сумі 210 909,09 грн. на користь банку.

15 жовтня 2013 року банк звернувся з листом за № 78/04-1411 до начальника Головного управління Держаної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, в якому просив перерахувати кошти від реалізованого на прилюдних торгах майна на вказаний рахунок.

Однак, Головне Управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим проігнорувало звернення банку.

07.07.2014 р. банк звернувся із заявою про перерахування коштів за № 20/3746 до Державної казначейської служби України як центрального органу виконавчої влади.

Державна казначейська служба України направила відповідь за №5-08/5315-16628 від 17.07.2014 р. з якої вбачається, що протиправні дії Головного Управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим по перерахуванню коштів не відноситься до компетенції Держаної казначейської служби України та адресували заяву позивача до Державної виконавчої служби України.

В свою чергу, Державна виконавча служба України листом від 15.08.2014 р. № 14-0-31-702/3.1 повідомила, що Державна виконавча служба України, в систему відокремлених органів якої входить Залізничний відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим, посилаючись на окупацію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя повідомила, що немає можливості відреагувати на заяву банку за № 20/4031 від 25.07.2014 р.

Позивач, вважаючи відмову відповідача протиправною звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом.

Вирішуючи дану справу суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року N 1207-VII (надалі - Закон N 1207-VII) визначено статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій (п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

Статтею 4 Закону N 1207-VII визначено, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Правовий режим тимчасово окупованої території може бути визначено, змінено чи скасовано виключно законами України.

Аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що територія Автономної Республіки Крим є територією на яку поширюється особливий правовий режим, зокрема, щодо діяльності державних органів, утворених відповідно до Конституції та законів України.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону N 1207-VII у разі неможливості здійснювати діяльність на тимчасово окупованій території місце розташування державних органів, утворених відповідно до Конституції та законів України, визначається Кабінетом Міністрів України.

Проте, на даний час Кабінетом Міністрів України не визначено місце розташування Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим.

Водночас, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (надалі - Закон N 606-XIV).

Відповідно ч. 1 до ст. 45 Закону N 606-XIV грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Як вбачається із заяви ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» кошти, стягнуті з ОСОБА_2, Залізничний відділ державної виконавчої служби Сімферопольского міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим перерахував на свій депозитний рахунок.

У зв'язку із тим, що залізничний відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції у Автономній Республіці Крим входить до системи органів Державної виконавчої служби України, Державна казначейська служба України направила за належністю заяву ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» для вирішення питання щодо стягнення коштів.

Враховуючи вищенаведене та те, що примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, суд вважає, що відповідачем правомірно направлено заяву позивача до Державної виконавчої служби України, а тому у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність у неперерахуванні коштів у сумі 210 909,09 грн. на користь ПАТ «КБ «Хрещатик».

Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 460/2011 затверджено Положення про Державну казначейську службу України (надалі - Положення N 460/2011).

Відповідно до п. 1 названого Положення Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр).

Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України.

Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

Як вбачається з матеріалів справи, покупець ОСОБА_2 розрахувалася за придбане майно, а саме: кошти в сумі 232 152,80 грн. було перераховано на рахунок № 37319001003441, відкритий в ГУ ДКСУ в АРК, МФО 824026, код 35052822, Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим.

Відповідно до статті 45 Закону № 606-ХІV грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки.

Згідно пункту 12.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, органи ДВС мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.

Розрахунки з таких рахунків здійснюються тільки в безготівковій формі. Не допускаються видача та переказ стягнутих державними виконавцями сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок органу ДВС (пункт 12.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень).

Відповідно до пунктів 12.4, 12.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, в органі ДВС щодо кожного рахунку заводиться книга обліку депозитних сум (далі - книга) (додаток 3) строком на один рік. Ведення книги здійснюється в підсистемі обліку депозитних сум Єдиного реєстру.

Розпорядчим документом начальника органу ДВС визначається особа, відповідальна за ведення книги за кожним рахунком, яка здійснює підготовку розрахункових документів про перерахування коштів, а також ведення необхідних нарядів банківських документів та розпоряджень державних виконавців.

Пунктом 12.11 Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено, що при надходженні коштів на депозитний рахунок органу ДВС особа, відповідальна за ведення книги, повинна не пізніше наступного робочого дня повідомити начальника органу ДВС, від якого боржника чи стягувача надійшли кошти і в якій сумі. Начальник органу ДВС на виписці з рахунку Державної казначейської служби України або банку ставить напис "ознайомлений", підпис та дату ознайомлення.

Після цього не пізніше наступного робочого дня особа, відповідальна за ведення книги, повідомляє державного виконавця про надходження депозитних сум. Державний виконавець на виписці Державної казначейської служби України або банку поряд із сумою, що надійшла на рахунок, ставить дату та підпис.

Відповідно до пункту 12.13 Інструкції з організації примусового виконання рішень, після цього не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня ознайомлення з інформацією про надходження коштів державний виконавець у разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувача та наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів готує одне розпорядження (додатки 4, 5) (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу ДВС із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу ДВС. Указане розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається особі, відповідальній за ведення книги обліку депозитних сум, копія залишається у виконавчому провадженні.

Згідно пунктів 12.4, 12.15, 12.17, 12.18, 12.19, 12.21 Інструкції з організації примусового виконання рішень, копії платіжних доручень (реєстри до платіжних доручень) про перерахування коштів стягувачам долучаються до матеріалів виконавчого провадження, яким визначено належність указаних коштів стягувачам.

Підготовка розрахункових документів про перерахування коштів здійснюється особою, відповідальною за ведення книги, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня отримання розпорядження державного виконавця.

У разі надходження суми, яка не задовольняє вимог усіх стягувачів, а також за необхідності відрахування виконавчого збору, витрат на виконання складається розрахунок, який затверджується начальником органу ДВС та долучається до матеріалів зведеного виконавчого провадження (кошти розподіляються на підставі розрахунку державного виконавця, а перераховуються на підставі розпорядження).

При перерахуванні коштів, які належать стягувачу - юридичній особі, списання коштів з відповідних рахунків органу ДВС здійснюється на підставі платіжних доручень.

Якщо у стягувача - фізичної особи є рахунок в установі банку, то в платіжному дорученні обов'язково вказується, на який рахунок слід перерахувати кошти.

Платіжне доручення підписується керівником органу ДВС та особою, яка уповноважена на ведення відповідного рахунку органу ДВС.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків визначає Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22.

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією (пункт 1.8).

Згідно пункту 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Пунктом 3.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті встановлено, що Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 30 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

З урахуванням наведених норм права суд зазначає, що обов'язок органу казначейської служби на перерахування коштів на рахунок стягувача виникає після отримання платіжного доручення органу виконавчої служби.

Як вбачається з пояснень позивача, Залізничним відділом державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим 11.09.2013 р. направив до Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим платіжне доручення № 9780 на перерахування банку коштів від реалізації предмета іпотеки в сумі 210 909,09 грн. Проте, Головне Управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим його не виконало.

Отже, оскільки грошові кошти було перераховано на рахунки Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, зокрема, платіжне доручення на перерахування коштів від реалізації предмета іпотеки в сумі 210 909,09 грн. було надіслано останньому, у Державної казначейської служби України відсутні підстави для перерахування спірних коштів.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши матеріали справи у взаємозв'язку з нормами чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» відмовити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» решту суми судового збору у розмірі 3 796,36 грн. до Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.О. Іщук

Судді І.М.Погрібніченко

В.П.Шулежко