Постанова

від 04.12.2014 по справі 826/17059/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2014 року 14:10 № 826/17059/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Сізих Х.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобудсервіс ЛТД» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проскасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2014 р. № 0004052203, за участю представників сторін:

від заявника:Кострюков Д.В.

від відповідача: Гомольська Я.П.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 грудня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екобудсервіс ЛТД» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.09.2014 р. № 0004052203.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 27.08.2014 р. № 415/26-57-22-03-10/35081785 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2014 р. № 0004052203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 34 375,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що всі взаємовідносини між позивачем та його контрагентом здійснювалися на підставі рахунків-фактур. Так оплата за придбані товари здійснювалась після виставлення рахунків-фактур. Податкові зобов'язання відображено в податкових накладних. Натомість не зважаючи на всі надані документи, що підтверджують вчинені господарські операції, відповідачем було винесено незаконний акт.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з тих підстав, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не підтверджуються належними первинними документами, та відповідно не дають право позивачу на формування податкового кредиту.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобудсервіс ЛТД» з питань дотримання вимог правильності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ПП «Бекфаєр» за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Екобудсервіс ЛТД» п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.2, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 р. № 1379, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071, пунктів 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 2.5 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплачується до державного бюджету на загальну суму 27 500,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 27.08.2014 р. № 415/26-57-22-03-10/35081785 та винесено податкове повідомлення-рішення від 10.09.2014 р. № 0004052203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 34 375,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 27 500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 6 875,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведені правові норми свідчать, що для отримання платником податку права на бюджетне відшкодування необхідними та достатніми умовами є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету, подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, та додання розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про необхідність дослідження реальності здійснених господарських операцій Вищий адміністративний суд України наголошував і в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 - "…з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку…".

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Екобудсервіс ЛТД» зареєстровано Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 25.04.2007 р. № 1 072 102 0000 020322. Підприємство перебуває на обліку у ДПІ Святошинського району м. Києва ДПС та має статус платника податку на додану вартість. Основним видом діяльності є розвідувальне буріння.

Як зазначив позивач, господарські операції між ТОВ «Екобудсервіс ЛТД» та ПП «Бекфаєр» здійснювалися на підставі усних домовленостей, зокрема, на підставі рахунків-фактур від 21.03.2014 р. та від 25.03.2014 р. Оплата здійснювалася на підставі вказаних рахунків-фактур, згідно платіжних доручень № 128 від 21.03.2014 р. та № 129 від 25.03.2014 р.

Після оплати рахунків товар було поставлено від виконавця до замовника.

Також взаємовідносини між підприємствами підтверджуються податковими накладними № 72 від 21.03.2014 р. та № 78 від 25.03.2014 р. та картками по рахунку 631 за березень 2014 р. по ПП «Бекфаєр», карткою по рахунку 21 за березень 2014 р., карткою по рахунку 15 за березень 2014 р. та дозволом на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки № 4013.10.30-45.12.0.

Отже, вказаними правовідносинами було передбачено те, що продавець продає, а покупець купляє товар в кількості та асортименті і по ціні, вказаних у накладній.

Крім того, позивач обґрунтовуючи свою позицію посилається на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.08.2014 р. по справі № 810/4500/14 за позовом Приватного підприємства «Бекфаєр» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, якою адміністративний позов Приватного підприємства "Бекфаєр" задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області щодо проведення зустрічної звірки ПП "Бекфаєр", результати якої оформлено актом від 27.06.2014 №299/22-03/38851463 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Бекфаєр" (код за ЄДРПОУ 38851463) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.03.2014 по 31.03.2014". Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області щодо коригування показників податкової звітності ПП "Бекфаєр" в інформаційних базах даних Міністерства доходів і зборів України на підставі акта від 27.06.2014 №299/22-03/38851463 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Бекфаєр" (код за ЄДРПОУ 38851463) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.03.2014 по 31.03.2014". Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області відновити в інформаційних базах даних Міністерства доходів і зборів України показники податкової звітності ПП "Бекфаєр" шляхом вилучення з них або анулювання відомостей, внесених на підставі акта від 27.06.2014 №299/22-03/38851463 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Бекфаєр" (код за ЄДРПОУ 38851463) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.03.2014 по 31.03.2014".

Доказів набрання чинності вказаного судового рішення суду не надано.

Разом з тим, висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на відсутність у останнього об'єктів оподаткування, та відповідно встановлено відсутність права на податковий кредит.

Вирішуючи питання обґрунтованості права позивача на формування податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість суд має дослідити: встановлення факту здійснення господарської операції (в т.ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської діяльності), встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку), встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Так, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Так, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Вищий адміністративний суд України в своєму листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 звернув увагу судів на те, що належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Проаналізувавши первинні документи позивача, суд зазначає, що предметом закупівлі між ТОВ «Екобудсервіс ЛТД» та ПП «Бекфаєр» були будівельні матеріали.

Натомість позивачем не надано суду жодного документу, який би свідчив про переміщення товару у відповідності до вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», Закону України «По транспорт», «Про дорожній рух»; доказів передачі товарно-матеріальних цінностей зі складу продавця на склад покупця; доказів, які б свідчили про зберігання придбаного товару; доказів, які б свідчили про реалізацію вказаного товару контрагентам в іншому ланцюгу постачання чи використання у власній господарській діяльності позивача; доказів, які б свідчили про те, якими силами та засобами здійснювалося перевезення придбаного товару, доказів оприбуткування товару, здійснення витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності позивача, доказів декларування вказаних господарських операцій.

Враховуючи, що господарські операції між позивачем та його контрагентом здійснювалися на усних домовленостях, що не суперечить чинному законодавству, суду необхідно було надати прайс-лист чи комерційну пропозицію, які б дали можливість встановити дійсну вартість придбаних позивачем товарів. Проте вказані документи не було надано позивачем.

З огляду на викладене суд вбачає, що надані позивачем первинні документи носять сумнівний та неповний характер.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг фактично не мали реального характеру, виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням товарів та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до державного бюджету на загальну суму 27 500,00 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2014 р. № 0004052203, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних Законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобудсервіс ЛТД» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобудсервіс ЛТД» (код ЄДРПОУ 35081785, 03115, м. Київ, вул. Святошинська, 34) решту суми судового збору у розмірі 1 477 (одна тисяча чотириста сімдесят сім) грн. 00 копійки до Державного бюджету України.

3. Доручити ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобудсервіс ЛТД" (код ЄДРПОУ 35081785, 03115, м. Київ, вул. Святошинська, 34) решти суми судового збору у розмірі 1 477 (одна тисяча чотириста сімдесят сім) грн. 00 копійки до Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук

Повний текст постанови складено 09.12.2014 року