Рішення

від 11.12.2014 по справі 908/4333/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 22/22/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2014 Справа № 908/4333/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Романовій К.І.

За участю представників: від позивача - Міхова Ю.О., довіреність № 07/04/14 від 07.04.2014 р.; від відповідача - Оксещенко Ю.М., довіреність № 1201/20-19 від 04.03.2014 р.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/4333/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖОІЛГРУП» (юридична адреса: 83117, м. Донецьк, вул. Бахметьєва, буд. 46; поштова адреса: 69097, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, буд. 1, кімн. 6, скорочено ТОВ «ЗАПОРІЖОІЛГРУП»)

до відповідача: Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, скорочено Концерн «МТМ»)

про стягнення 121480,06 грн.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

ТОВ «ЗАПОРІЖОІЛГРУП» заявлено позовні вимоги до Концерну «МТМ» про стягнення з останнього 118632,87 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 2822,53 грн. 3% річних, всього 121455,40 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.10.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4333/14, якій присвоєно номер провадження 22/22/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 25.11.2014 р.

В судовому засіданні 25.11.2014 р. оголошено перерву до 11.12.2014 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлений товар (бензин, дизельне паливо) за період з 9 серпня 2013 р. по 18 жовтня 2013 р. на підставі договору № ТСЗОІЛ-19/09/12 від 19.11.2012 р., у зв'язку з чим за Концерном «МТМ» утворилась заборгованість у розмірі 101600 грн. На думку позивача, це є підставою для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «ЗАПОРІЖОІЛГРУП» посилається на ст. ст. 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 230, 232 ГК України, ст. ст. 1, 2, 35, 49, 54, 61, 64 ГПК України та п.п. 2.1, 4.1.2 Договору № ТСЗОІЛ-19/09/12 від 19.11.2012 р.

Концерн «МТМ», відповідач у справі, у відзиві № 6534/20 від 24.11.2014 р. на позовну заяву зазначає, що позивач мав можливість за Договором виконати дії на призупинення заправки автотранспорту, та, як наслідок, запобігання виникнення заборгованості, однак, всупереч основним засадам цивільного законодавства, не зробив цього. Зазначає, що в підприємства відсутня можливість перевірити отримання від позивача рахунків на поставлений товар. Вказує, що нездійснення відповідачем платежів за Договором спричинено невідповідністю діючого тарифу на теплову енергію економічно обґрунтованому рівню витрат.

08.12.2014 р. від позивача надійшла заява № 05/12-2014 від 05.12.2014 р. про збільшення розміру позовних вимог у зв'язку з помилковим обчисленням періоду заборгованості. ТОВ «ЗАПОРІЖОІЛГРУП» здійснив перерахунок суми позову за період з 10.12.2014 р. по 26.10.2014 р., просить стягнути з Концерну «МТМ» грошові кошти у розмірі 101600 грн. основного боргу, 2680,57 грн. 3% річних, 19880,06 грн. інфляційного нарахування на суму боргу, всього суму 124160,63 грн.

08.12.2014 р. від відповідача надійшло клопотання № 6819/20 від 08.12.2014 р., в якому Концерн «МТМ» просить розстрочити виконання судового рішення на 12 місяців рівними частинами.

11.12.2014 р. від позивача надійшла заява № 11/12-2014 від 11.12.2014 р. про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з помилковим обчисленням періоду заборгованості. ТОВ «ЗАПОРІЖОІЛГРУП» здійснив перерахунок суми позову за період з 10.12.2014 р. по 26.10.2014 р., просить стягнути з Концерну «МТМ» грошові кошти у розмірі 101600 грн. основного боргу, 19880,06 грн. інфляційного нарахування на суму боргу, всього суму 121480,06 грн.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні 11.12.2014 р. надав клопотання про відкликання заяви № 05/12-2014 від 05.12.2014 р. про збільшення розміру позовних вимог, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви № 11/12-2014 від 11.12.2014 р. про зменшення розміру позовних вимог, просив їх задовольнити.

Заява позивача № 11/12-2014 від 11.12.2014 р. про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні надала клопотання від 11.12.2014 р. про розстрочення рішення по справі на 3 місяці та відкликання клопотання № 6819/20 від 08.12.2014 р.

Клопотання відповідача від 11.12.2014 р. про надання розстрочення рішення суду відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та прийнята судом до розгляду.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 11.12.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

19.11.2012 р. ТОВ «ЗАПОРІЖОІЛГРУП» (Постачальник, позивач у справі) та Концерном «МТМ» (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір № ТСЗОІЛ-19/09/12, за умовами якого (п. 2.1. Договору) Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар, а саме: здійснити заправку автотранспорту Покупця на АЗС, а Покупець зобов'язується прийняти його у відповідності до умов цього Договору.

Згідно з п. 3.3 Договору, оплата за Товар здійснюється шляхом 100% оплати вартості партії Товару на підставі рахунку-фактури у строк, що зазначений у рахунку.

Відповідно до п. 4.1.2 Договору Покупець зобов'язується сплатити вартість Товару відповідно до умов цього Договору.

Згідно п. 5.3 Договору, постачання Товару підтверджується видатковими накладними, які оформлюються щомісяця на кожну окрему партію Товару та підписуються представниками обох Сторін.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013 р. (п. 9.1 Договору).

Як вказує позивач і підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними № 1-00001235 від 09.08.2013 р., № 1-00001251 від 14.08.2013 р., № 1-00001270 від 16.08.2013 р., № 1-00001285 від 20.08.2013 р., № 1-00001296 від 23.08.2013 р., № 1-00001379 від 28.08.2013 р., № 1-00001400 від 30.08.2013 р., № 1-00001409 від 02.09.2013 р., № 1-00001429 від 04.09.2013 р., № 1-00001433 від 05.09.2013 р., № 1-00001434 від 06.09.2013 р., № 1-00001446 від 10.09.2013 р., № 1-00001448 від 11.09.2013 р., № 1-00001462 від 12.09.2013 р., № 1-00001486 від 13.09.2013 р., № 1-00001498 від 18.09.2013 р., № 1-00001501 від 19.09.2013 р., № 1-00001529 від 20.09.2013 р., № 1-00001518 від 24.09.2013 р., № 1-00001545 від 25.09.2013 р., № 1-00001560 від 26.09.2013 р., № 1-00001571 від 01.10.2013 р., № 1-00001583 від 02.10.2013 р., № 1-0001572 від 04.10.2013 р., № 1-0001575 від 04.10.2013 р., № 1-0001578 від 08.10.2013 р., № 1-0001584 від 09.10.2013 р., № 1-001606 від 10.10.2013 р., № 1-001615 від 11.10.2013 р., № 1-001633 від 16.10.2013 р., № 1-001643 від 17.10.2013 р., № 1-001646 від 18.10.2013 р. ТОВ «ЗАПОРІЖОІЛГРУП» поставив відповідачу товар (бензин, дизельне паливо) на загальну суму 570900 грн.

У відповідності до вимог Договору, позивачем було виставлено відповідачу на поставлений товар рахунки-фактури № 1-00000644 від 07.08.2013 р. на суму 19600 грн., № 1-00000673 від 13.08.2013 р. на суму 19600 грн., № 1-00000694 від 15.08.2013 р. на суму 19600 грн., № 1-00000701 від 19.08.2013 р. на суму 19600 грн., № 1-00000715 від 22.08.2013 р. на суму 19600 грн., № 1-00000739 від 27.08.2013 р. на суму 20200 грн., № 1-00000747 від 29.08.2013 р. на суму 19600 грн., № 1-00000758 від 02.09.2013 р. на суму 20200 грн., № 1-00000773 від 04.09.2013 р. на суму 20200 грн., № 1-00000783 від 05.09.2013 р. на суму 20200 грн., № 1-00000787 від 06.09.2013 р. на суму 9800 грн., № 1-00000795 від 10.09.2013 р. на суму 20200 грн., № 1-00000796 від 11.09.2013 р. на суму 9800 грн., № 1-00000810 від 12.09.2013 р. на суму 20200 грн., № 1-00000834 від 13.09.2013 р. на суму 9800 грн., № 1-00000849 від 18.09.2013 р. на суму 20200 грн., № 1-00000850 від 19.09.2013 р. на суму 19900 грн., № 1-00000867 від 20.09.2013 р. на суму 20200 грн., № 1-00000863 від 24.09.2013 р. на суму 19900 грн., № 1-00000872 від 25.09.2013 р. на суму 9800 грн., № 1-00000880 від 26.09.2013 р. на суму 20200 грн., № 1-00000909 від 01.10.2013 р. на суму 20200 грн., № 1-00000919 від 02.10.2013 р. на суму 10100 грн., № 1-00000923 від 04.10.2013 р. на суму 20200 грн., № 1-00000924 від 04.10.2013 р. на суму 20200 грн., № 1-00000928 від 08.10.2013 р. на суму 20400 грн., № 1-00000944 від 09.10.2013 р. на суму 20400 грн., № 1-00000948 від 10.10.2013 р. на суму 20400 грн., № 1-00000956 від 11.10.2013 р. на суму 9900 грн., № 1-00000969 від 15.10.2013 р. на суму 20400 грн., № 1-00000977 від 17.10.2013 р. на суму 9900 грн., № 1-00000979 від 18.10.2013 р. на суму 20400 грн.

Оплата за отриманий товар відповідачем була здійснена частково протягом серпня 2013 р. - листопада 2013 р. в сумі 469300 грн., що підтверджується виписками банку за зазначений період (а. с. 48-75). Таким чином, заборгованість Концерну «МТМ» за поставлений з 9 серпня 2013 р. по 18 жовтня 2013 р. товар (бензин, дизельне паливо) складає 101600 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Концерну «МТМ» грошових коштів у розмірі 101600 грн. основного боргу, 19880,06 грн. інфляційного нарахування на суму боргу, всього суми 121480,06 грн., - є предметом судового розгляду у даній справі.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України 9далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За положеннями ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи. Доказів про сплату суми боргу відповідачем суду не надано, а тому вимога про стягнення заборгованості за поставлений з 9 серпня 2013 р. по 18 жовтня 2013 р. товар (бензин, дизельне паливо) в розмірі 101600 грн. є законною та підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 19880,06 грн. інфляційного нарахування на суму боргу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції по спірним видатковим накладним за період з грудня 2013 р. по жовтень 2014 р., суд дійшов висновку, що він є вірним, інфляційне нарахування на суму боргу підлягає стягненню в сумі 19880,06 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач у клопотанні від 11.12.2014 р. просить розстрочити виконання рішення строком на 3 місяці з оплатою боргу рівними частинами.

Представник позивача в судовому засіданні 11.12.2014 р. проти задоволення клопотання відповідача про надання розстрочення виконання рішення строком на 3 місяці не заперечив.

Розглянувши зазначене клопотання, суд знаходить підстави для його задоволення, виходячи з наступного.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на різницю в тарифах, несвоєчасну та неповну оплату споживачами за теплову енергію, розстрочення споживачам теплової енергії, залежність від перерахування субвенцій з державного бюджету, відсутність джерел покриття штрафних та фінансових санкцій.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України.

Відповідно до пункту 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача та надати Концерну «МТМ» розстрочку виконання рішення строком на 3 місяці з проведенням оплати рівними частками.

Крім того, судом встановлено, що позивачем переплачено судового збору в розмірі 53,62 грн., який підлягає поверненню на підставі відповідної ухвали суду.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДР 32121458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖОІЛГРУП» (юридична адреса: 83117, м. Донецьк, вул. Бахметьєва, буд. 46; поштова адреса: 69097, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, буд. 1, кімн. 6, код ЄДР 37221260) грошові кошти у розмірі 101600 грн. (сто одна тисяча шістсот) грн. основного боргу, 19880 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 06 коп. інфляційного нарахування на суму боргу, всього суму 121480 (сто двадцять одна тисяча чотириста вісімдесят) грн. 06 коп. та 2429 (дві тисячі чотириста двадцять девять) грн. 60 коп. судового збору.

Надати Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДР 32121458) розстрочку в сумі 121480 (сто двадцять одна тисяча чотириста вісімдесят) грн. 06 коп. на 3 (три) місяці шляхом сплати до 11 числа кожного місяця: в січні 2015 р. - 40493 (сорок тисяч чотириста дев'яносто три) грн. 36 коп., з лютого 2015 р. по березень 2015 р. (включно) - 40493 (сорок тисяч чотириста дев'яносто три) грн. 35 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 15.12.2014 р.

Суддя О.В. Ярешко