Рішення

від 03.12.2014 по справі 910/20198/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20198/14 03.12.14

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Швеця С.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський завод електротранспорту"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-проектний центр "Містобуд"

про стягнення 59 660,66 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кондратенко М.О. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

За клопотанням позивача, з метою надання додаткових доказів, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Київський завод електротранспорту" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-проектний центр "Містобуд" про стягнення заборгованості в сумі 49 978,47 грн., пені в сумі 4 433,64 грн., трьох процентів річних у сумі 640,75 грн. відповідно до договору оренди нежитлового офісного приміщення від 12.12.2013 № 53.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, заслухавши пояснення позивача, суд встановив:

До прийняття рішення у справі, позивач використовуючи своє право передбачене статтею 22 ГПК України надав заяву про збільшення розміру своїх позовних вимог. Судом прийнято до уваги, що згідно пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що стаття 22 ГПК України передбачає право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Позивач збільшив розмір заборгованості по договору оренди від 12.12.2013 № 53 на 4 607,80 грн.

Матеріали справи підтверджують, що фактично відбулося збільшення розміру позовних вимог, що відповідає вимогам ГПК України, у зв'язку з чим, ціна позову по даній справі дорівнює 59 660,66 грн. і складається із:

- суми заборгованості в розмірі 54 586,27 грн.;

- пені в сумі 4 433,64 грн.;

- трьох процентів річних у сумі 640,75 грн.

Позов мотивовано тим, що 12.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Київський завод електротранспорту", далі Орендодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажно-проектний центр "Містобуд", далі Орендар, укладений договір оренди нежитлового офісного приміщення № 53, далі Договір, відповідно до предмету якого (п. 1.1 Договору) Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2, загальною площею 43,2 кв.м. - кабінет № 207, а Орендар зобов'язується прийняти та використовувати приміщення у відповідності до положень договору. Приміщення було передано по акту прийому-передачі від 01.01.2014.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що договір набуває чинності, починаючи з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року (включно).

Згідно п. 2.1 Договору Орендар сплачує Орендодавцю кошти у вигляді наступних платежів:

орендна плата. Орендна плата за перший місяць оренди є базовою. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Розмір орендної плати за один календарний місяць визначається як сума в національній валюті України, яка визначається за формулою (загальна площа приміщення х орендну ставку х індекс інфляції за поточний місяць) (підпункт 2.1.1);

відшкодування витрат, пов'язаних з електропостачання (підпункт 2.1.2);

відшкодування витрат, пов'язаних з холодним водопостачанням та водовідведенням (підпункт 2.1.3);

відшкодування витрат, пов'язаних з теплопостачанням (підпункт 2.1.4);

відшкодування експлуатаційних витрат (підпункт 2.1.5);

авансовий платіж за останній місяць терміну оренди (підпункт 2.1.6).

Відповідно до п.п. 2.2.1 п. 2.2 Договору орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця, відповідно до рахунків-фактур, виставлених Орендодавцем. Орендар зобов'язується самостійно отримувати, вищезазначені рахунки-фактури не пізніше 05 числа поточного місяця в офісному приміщення Орендодавця.

Обов'язок Орендаря щодо сплати орендної плати є безумовним, у зв'язку з чим, несвоєчасне отримання Орендарем рахунків-фактур не звільняє його від обов'язку сплачувати плату за користування приміщенням у розмірах і у строки, обумовлені договором (п. 2.3 Договору).

Пунктом 2.4 Договору визначено, що платежі, визначені п.п. 2.1.2-2.1.5 п. 2.1 сплачуються Орендарем щомісяця не пізніше останнього дня поточного місяця, відповідно до рахунків-фактур, виставлених Орендодавцем.

Згідно п. 2.9 Договору акт наданих послуг Орендар отримає від Орендодавця самостійно, скріплює його підписом та печаткою та не пізніше 10 числа наступного місяця, повертає Орендодавцеві.

Сторони достроково розірвали Договір через наявність заборгованості Орендаря перед Орендодавцем в сумі 54 586,27 грн. Орендар повернув Орендодавцю приміщення про акту прийому-передачі від 14.10.2014.

В супереч умовам Договору Орендар свої зобов'язання не виконав, орендну плату, комунальні та компенсаційні платежі в повному обсязі не сплатив, на таких підставах, позивач намагається стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла за період фактичного користування приміщенням з січня 2014 року по вересень 2014 року в сумі 54 586,27 грн.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення Орендарем виконання зобов'язання щодо здійснення платежів на користь Орендодавця, Орендар зобов'язується сплати Орендодавцю на його вимогу неустойку (пеню) у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення від відповідної суми простроченого зобов'язання за кожний календарний день прострочення за весь час прострочення. Позивач стверджує, що мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а тому наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 4 433,64 грн. за період з 11.01.2014 по 23.09.2014.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього три проценти річних у сумі 640,75 грн. за весь період прострочення.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін, і між сторонами укладені договори оренди нерухомого майна. Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли усіх суттєвих умов, передбачених законом для даних видів договорів оренди: зокрема щодо його предмету, ціни та строку дії, а тому він вважається укладеним згідно вимог ст.ст. 180, 181 ГК України та ст. 638, 759 ЦК України.

Частина перша статті 759 ЦК України, як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).

В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач надав суду акти звірки взаєморозрахунків від 22.10.2014, згідно якого за період 01.01.2014 - 22.10.2014 основна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 54 586,27 грн., акт підписаний лише позивачем. При цьому судом враховано, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Враховуючи те, що грошові зобов'язання з боку відповідача не виконано належним чином у строки передбачені умовами Договору, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів неможливості виконання вказаного зобов'язання. Беручі до уваги наявні в матеріалах справи докази, підписані сторонами акти надання послуг, виставлені відповідачу рахунки на оплату, підписаний відповідачем акт прийому-передачі від 14.10.2014, в якому останній визнав існуючу заборгованість за Договором у сумі 54 586,27 грн., суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача: основної заборгованості з орендної плати, комунальних та компенсаційних платежів, обґрунтовані та підлягають задоволенню в сумі 54 586,27 грн.

У пункті 7.7 Договору сторони дійшли згоди щодо зміни тривалості спеціальної позовної давності в один рік, що застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), у зв'язку з чим позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) становить три календарних роки.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, умовами Договору, зокрема п. 7.7 сторонами було закріплено інший порядок нарахування пені, тому суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені обґрунтовані та підлягають задоволенню в сумі 4 433,64 грн. за період з 11.01.2014 по 23.09.2014.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так як мало місце несвоєчасна оплата за договором, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 640,75 грн. за період з 11.01.2014 по 23.09.2014 також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 грн. покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтажно-проектний центр "Містобуд", згідно вимог ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 03.12.2014, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 530, 629, 638, 759, 762 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 283, 286 ГК України, ст. ст. 4 2 , 4 3, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 82, 84, частиною другою та третьою ст. 85 ГПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київський завод електротранспорту" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-проектний центр "Містобуд" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-проектний центр "Містобуд", 01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 22/8, код ЄДРПОУ 38490077, на користь:

- Публічного акціонерного товариства "Київський завод електротранспорту", 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 143/2, код ЄДРПОУ 04012017, заборгованість в сумі 54 586,27 грн., пеню в сумі 4 433,64 грн., три проценти річних у сумі 640,75 грн. та судовий збір у розмірі 1 827 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 08.12.2014 року

Суддя Ю.О.Підченко