Постанова

від 19.11.2014 по справі 925/1254/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2014 р. Справа№ 925/1254/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Гончарова С.А.

Іоннікової І.А.

за участю представників:

від позивача: Смиковський Д.П. - представник

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства «Трудовий колектив «Уманьхліб» на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.10.2014 року по справі № 925/1254/14 (суддя:І.А. Анісімова)

за позовом Приватного підприємства «ЕТА»

до Закритого акціонерного товариства «Трудовий колектив «Уманьхліб»

про стягнення 152 061, 43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ЕТА» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Трудовий колектив «Уманьхліб», з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, стягнення 116 081,24 грн., в тому числі: 103 000,00 грн. боргу, 8862,51 грн. пені та 4218,73 грн. 3 % річних, а також про стягнення судових витрат, а саме: судовий збір в розмірі 3 014 грн. 24 коп. та витрати на послуги адвоката в розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.06.2014 року по справі № 925/1254/14 позовні вимоги Приватного підприємства «ЕТА» задоволено частково.

Стягнуто з ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб» на користь приватного підприємства «ЕТА» 93 000 грн. 00 коп. боргу, 4 256 грн. 98 коп. пені, 4 218 грн. 73 коп. річних та 2 029 грн. 52 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог в сумі 45 980 грн. 19 коп. (боргу, пеня) провадження припинено, а суму в 4 605 грн. 53 коп. пені та 10 000 грн. 00 коп. послуги адвоката відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції Закрите акціонерне товариство «Трудовий колектив «Уманьхліб» подало апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 06.10.2014 року по справі № 925/1254/14 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення в частині стягнення на користь позивача 4 256,98 грн. - пені та 4 218,73 грн. - 3% річних є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 27.10.2014 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 04.11.2014 року.

Представники сторін у судове засідання 04.11.2014 не з'явились.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 розгляд справи відкладено на 19.11.2014 у зв'язку з клопотанням відповідача.

У судове засідання 19.11.2014 представник відповідача повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши думку представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.04.2013 між Приватним підприємством «ЕТА» (Продавець) та Закритим акціонерним товариством «Трудовий колектив «Уманьхліб» (Покупець) було укладено договір поставки №26 (надалі - Договір).

За умовами Договору Продавець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити крупу манну, борошно, висівки, сільхозпродукцію (далі Товар) в кількості, асортименті та ціні, передбачених у п.2 даного договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору Продавець зобов'язується продати Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити Товар згідно виставлених рахунків.

Згідно п. 3.2 Договору Покупець зобов'язується оплатити товар протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунків.

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що вони несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Покупець: за затримку оплати товару Покупцем останній виплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повністю виконав умови Договору, здійснив поставку товару по видатковій накладній №135 від 23.04.2013 та видатковій накладній №137 від 25.04.2013 та виставив рахунок на оплату №101 від 23.04.2013 та №105 від 25.04.2013, всього на суму 128 000 грн. 00 коп.

У свою чергу, відповідач прийняв товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних. Накладні підписані уповноваженим представником відповідача, на підставі довіреності №198 від 23.04.2013 та №204 від 25.04.2013.

03.12.2013 відповідач гарантійним листом №1009 зобов'язався погасити борг в сумі 128 000 грн. 00 коп. за поставлене борошно згідно Договору №26 від 01.04.2013 до 31.01.2014.

Однак, станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становила 128 000,00 грн.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використання, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Нормами ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою для застосування господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Згідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший процент не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З цією нормою кореспондуються і приписи ст. 193 Господарського кодексу України, що визначають загальні умови виконання господарських зобов'язань.

Після подання позову 29.09.2014 представником позивача було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в зв'язку з частковою сплатою боргу відповідачем в сумі 25 000,00 грн., крім того позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення пені на суму 10 980,19 грн. та просив стягнути 103 000,00 грн. боргу, 8 862,51 грн. пені та 4218,73 грн. 3 % річних, заява про зменшення розміру позовних вимог була правомірно задоволена судом першої інстанції.

30.09.2014 представник відповідача в судовому засіданні подав клопотання про долучення до справи письмових доказів, які підтверджують погашення ще 10 000 грн. 00 коп. основного боргу (платіжне доручення №373 від 17.09.2014 та №423 від 22.09.2014), а отже сума боргу відповідача перед позивачем становить 93 000 грн.

В частині стягнення 35 000 грн. 00 коп. боргу спір врегульований самими сторонами шляхом перерахування коштів (платіжне доручення №17 від 04.08.2014, №50 від 12.08.2014, №91 від 18.08.2014, №158 від 26.08.2014 та№286 від 08.09.2014, №373 від 17.09.2014 та №423 від 22.09.2014), тому провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню, відсутній предмет спору п. 1.1 ст. 80 ГПК України.

Пі час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач звернувся з заявою про застосування позовної давності до вимоги позивача про стягнення пені в сумі 8 862,51 грн.:

- за прострочення оплати товару за накладною №135 від 23.04.2013 за період з 26.04.2013 по 25.10.2013;

- за прострочення оплати товару за накладною №137 від 25.04.2013 за період з 28.04.2013 по 28.10.2013.

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Враховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду 22.07.2014, пеню необхідно нараховувати за накладною №135 від 23.04.2013 за період з 22.07.2013 по 26.10.2013 та за накладною №137 від 25.04.2013 за період з 22.07.2013 по 26.10.2013, а тому, відповідно до арифметично правильного розрахунку, підлягає стягненню 4256,98 грн. пені на користь позивача, а отже суд першої інстанції правомірно відмовив у стягненні 4605 грн. 53 коп. пені та задовольнив клопотання відповідача про застосування позовної давності.

У свою чергу, розрахунок 3% річних в сумі 4 218,73 грн. є арифметично правильним та обґрунтованим, а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 218,73 грн. - 3% річних.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 93 000,00 грн. боргу, 4256,98 грн. пені та 4218,73 грн. 3 % річних.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 10 000 грн. 00 коп. колегія суддів зазначає наступне.

До позовної заяви Приватного підприємства «Ета» додано договір про надання правової допомоги від 15.04.2014 укладений між Приватним підприємством «Ета» та адвокатом Смиковським Дмитром Петровичем.

Відповідно до п.4.1 даного договору, розмір винагороди за надання адвокатської допомоги згідно договору визначається в розмірі 5000,00 грн. передплатою готівкою через касу Приватного підприємства «Ета».

Однак, на підтвердження оплати за договором від 15.04.2014 позивачем додано до позовної заяви квитанцію до прибуткового касового ордеру №6/06/14 від 05.06.2014, згідно з якою на підставі договору про надання правової допомоги від 05.06.2014 адвокат Смиковський Д.П. оприбуткував суму в розмірі 10 000,00 грн.

З наведеного вбачається, що позивач не довів ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, а тому вимога про стягнення з відповідача 10 000,00 грн. витрат на послуги адвоката задоволенню не підлягає у зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Трудовий колектив «Уманьхліб» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 06.10.2014 року по справі № 925/1254/14 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 925/1254/14 повернути до Господарського суду Черкаської області

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді С.А. Гончаров

І.А. Іоннікова