Постанова

від 12.12.2014 по справі 816/4400/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/4400/14

          Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді – Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю " Карлівський цегельний завод " про стягнення коштів на погашення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

07 листопада 2014 року Карлівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " Карлівський цегельний завод " про стягнення коштів на погашення податкового боргу з орендної плати за землю в сумі 34 485,36 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що за відповідачем рахується відповідний податковий борг, що виник у зв'язку з несплатою узгодженого податкового зобов'язання, тому підлягає стягненню у судовому порядку.

Позивач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. (а.с.47)

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення чи розгляд справи за його відсутності не надав, ставлення до позову не висловив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених даною статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби допитати свідка чи експерта, суд, зважаючи на положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 09 грудня 2014 року перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю " Карлівський цегельний завод " (код ЄДРПОУ 35754309 ) зареєстроване як юридична особа у встановленому законом порядку 28.02.2008 та перебуває на податковому обліку в Карлівській ОДПІ з 29.02.2008 за №1738. (а.с.5-6)

За відповідачем рахується податковий борг з орендної плати за землю в сумі 34 485,36 грн, який виник внаслідок несплати ТОВ " Карлівський цегельний завод " у встановлений законодавством термін орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності .

Надаючи оцінку правомірності позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно договору оренди землі від 21.01.2009 р., відповідачу було надано в строкове платне користування земельну ділянку для промислового використання загальною площею 3,64 га.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно ст. 287 п. З Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з п. 1 ст. 54 Податкового Кодексу України, крім випадків передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56, ст. 54 Податкового Кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, а сума грошового зобов'язання самостійно визначена платником податків та зазначена у податковій декларації вважається узгодженою.

Відповідно до податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, поданої ТОВ «Карлівський цегельний завод» до Карлівської МДПІ, платник повинен був сплачувати орендну плату за землю в загальному розмірі за 2013 рік 68 970,72 грн., в тому числі щомісячно по 5747,56 грн. Таким чином самостійно обраховані позивачем вважаються узгодженим грошовим зобов'язанням. (а.с.15)

Разом з тим, в порушення вищевказаних норм, відповідач свого обов'язку не виконав, суму самостійно визначеного грошового зобов'язання у встановлений законом строк не сплатив.

Пунктом 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України визначено поняття податкового боргу, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.41.5. ст.41 Податкового Кодексу України, податкові органи визначені органами стягнення, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в мужах встановлених повноважень.

Відповідно до норми 1.10 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181 – ІІІ (надалі – Закон № 2181), який втратив чинність з 01.01.2011 з моменту набрання законної чинності Податковим кодексом України, податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Підпунктом 6.2.3 пунктуб.2 статті 6 Закону № 2181 встановлено: податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Карлівською ОДПІ у зв'язку із несплатою боржником податкового зобов'язання направлялись 24.06.2009 перша податкова вимога №1/59 на суму 5367,77грн. та 27.07.2009 друга податкова вимога №2/66 на суму 8013,14 грн., які отримано представниками підприємства 24.06.2009 та 27.07.2009 відповідно. (а.с.20)

          Відповідач ні в судовому, ні в адміністративному порядку податкові вимоги не оскаржував, таким чином грошове зобов'язання вважається узгодженим, набуло статусу податкового боргу та підлягає сплаті.

Разом з тим, сума грошового зобов'язання платником податків у повному обсязі не сплачена, що підтверджується наявним у матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 290 Податкового Кодексу України, плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частин та з інших підстав.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які його обслуговують, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно довідки Карлівської ОДПІ , за відповідачем рахується 2 відкритих рахунки у фінансово - кредитних установах. (а.с.24)

Стаття 67 Конституції України наголошує, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

В терміни, передбачені законодавством, заборгованість відповідачем не була погашена, враховуючи викладене, позивач правомірно звернувся до суду про стягнення податкового боргу.

          Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

          Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

          Відповідач заперечень проти позову та доказів сплати податкового боргу в загальній сумі 34 485,36 грн. суду не надав.

          З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю " Карлівський цегельний завод " ( код ЄДРПОУ 35754309 ) кошти на погашення податкового боргу з орендної плати за землю в сумі 34 485,36 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста вісімдесят п"ять гривень тридцять шість копійок ) на розрахунковий рахунок №3321081270014, ГУДКС в Полтавській області, код 37997400, МФО 831019.                    

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Суддя                                                                                С.С. Бойко