Ухвала

від 09.12.2014 по справі 826/14138/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14138/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

09 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Горяйнова А.М ., Желтобрюх І .Л .

при секретарі: Гімарі Н .В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача -Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтокомплект ЛТД» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 вересня 2014 року № 0009002207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року - позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 02 вересня 2014 року № 0009002207 за порушення пункту 189.1 статті 189, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «Укравтокомплект ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 126221,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 84147,00 грн., за штрафними санкціями - 42074,00 грн.

Підставою для висновку податкового органу про заниження зобов'язання з податку на додану вартість на суму 126221,00 грн., стало те, що у позивача наявна безнадійна заборгованість по розрахунках з ТОВ «Компанія Літас» (код 33499117), ТОВ «Оптдевайс» (код 36900457), ТОВ «Сервіспрінт» (код 34370249), ТОВ «Спорт-Торг» (33735237).

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Стаття 189 Податкового кодексу України встановлює вилучення із загального правила визначення бази оподаткування, встановленого статтею 188 Податкового кодексу України. Зазначені вилучення встановлені для унеможливлення зменшення бази оподаткування при операціях, що мають особливості.

Пункт 189.1 статті 189 Податкового кодексу України регламентує визначення бази оподаткування за товарами, послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: в операціях, що не є об'єктом оподаткування, окрім випадків проведення операцій при реорганізації (злитті, приєднанні, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб; в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ПК України, міжнародних договорів (угод), крім випадків проведення операцій з постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету; в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Дата початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів визначається за первинними документами, складеними відповідно до приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В операціях, мова про які йде у пункті 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, база оподаткування за необоротними активами визначається: за балансовою (залишковою) вартістю станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі ведення обліку необоротних активів); за звичайною ціною (у разі відсутності обліку необоротних активів).

Якщо об'єктом операцій, зазначених в пункті 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, є товари або послуги, то база оподаткування, в такому випадку, визначається виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з підпунктом "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, а саме: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до частини 1 статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Положеннями частини 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Загальні питання, що пов'язані з визначенням та обчисленням строку позовної давності регулюються Цивільним кодексом України.

Так відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Крім того статтею 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, з наведеного вбачається, що положення статті 264 Цивільного кодексу України встановлюють умови переривання строків позовної давності, пов'язані із вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався із претензіями до ТОВ «Компанія Літас» (17 квітня 2013 року), ТОВ «Оптдевайс» (07 серпня 2013 року), ТОВ «Сервіспрінт» (13 серпня 2013 року), ТОВ «Спорт-Торг» (код 25 жовтня 2013 року).

Згідно отриманих відповідей 19 квітня 2013 року (ТОВ «Компанія Літас»), 09 серпня 2013 року (ТОВ «Оптдевайс»), 20 серпня 2013 року (ТОВ «Сервіспрінт»), 28 жовтня 2013 року (ТОВ «Спорт-Торг») зазначені підприємства визнають заборгованість перед позивачем.

Таким чином, колегія суддів погоджується, що вищезазначені обставини свідчать про переривання перебігу строку позовної давності щодо стягнення заборгованості позивачем за укладеними господарськими договорами. Отже, перебіг позовної давності стосовно наявної заборгованості ТОВ «Компанія Літас» (код 33499117) починається з 20 квітня 2013 року та закінчується 20 квітня 2016 року, ТОВ «Оптдевайс» (код 36900457) починається 08 серпня 2013 року та закінчується 08 серпня 2016 року, ТОВ «Сервіспрінт» (код 34370249) починається 14 серпня 2013 року та закінчується 14 серпня 2016 року, ТОВ «Спорт-Торг» (код 33735237) починається 29 жовтня 2013 року та закінчується 29 жовтня 2016 року.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає помилковими твердження контролюючого органу про заниження зобов'язання з податку на додану вартість на суму 126221,00 грн., тому що у позивача наявна безнадійна заборгованість по розрахунках з ТОВ «Компанія Літас» (код 33499117), ТОВ «Оптдевайс» (код 36900457), ТОВ «Сервіспрінт» (код 34370249), ТОВ «Спорт-Торг» (33735237).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 02 вересня 2014 року № 0009002207 - є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

Ухвалу складено у повному обсязі 12.12.2014.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.