Постанова

від 22.09.2014 по справі 2а-97/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2014 року 2а-97/10/1070

м. Київ

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капрі-Експорт», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стоун-С», ОСОБА_1, за участю прокурати Київської області, про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду у 2008 р. звернулась Фастівська об'єднана державна податкова інспекція Київської області, яку судом у порядку правонаступництва замінено на Васильківську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ Міндоходів у Київській області, (далі - позивач, податковий орган) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капрі-Експорт» (далі - відповідач, товариство), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стоун-С», ОСОБА_1, за участю прокурати Київської області, про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ТОВ "Капрі-Експорт" та ТОВ "Стоун-С" укладено договір купівлі-продажу товару, розрахунки за цей товар не проведено, у відповідача є кредиторська заборгованість перед ТОВ "Стоун-С". Із повідомлення слідчого прокуратури від 28.03.2008 встановлено, що ОСОБА_1 з 20.09.2006 по 18.01.2008 працював директором ТОВ "Стоун-С" та по вказаному правочину ніяких документів, пов'язаних з даною фінансово-господарською операцією, не підписував та не був присутнім при їх складанні. Установлено, що підписи на податковій накладній виконаний ймовірно не ОСОБА_1, а іншою особою, що підтверджується висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області №1185 від 09.04.2008. На думку позивача, укладений правочин не спрямований на настання реальних правових наслідків, його укладено лише з метою незаконного отримання податкової вигоди. Таким чином, за твердженням позивача, цей договір є нікчемним, оскільки його укладено з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства. На підставі акта перевірки позивачем винесено податкове повідомлення-рішення. Позивач просив суд з урахуванням винесеного податкового повідомлення-рішення застосувати наслідки нікчемного правочину, передбачені ст. 208 ГК України та ст. 228 ЦК України, і стягнути з відповідача кошти за нікчемним правочином.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, позов просив задовольнити. Прокурор також подав письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, позов просив задовольнити.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не прибули, жодних заяв чи клопотань до суду не надали, про дату час та місце судового розгляду справи були належним чином повідомлені. Ухвали, а також повістки про виклик в судове засідання надсилались відповідачам і третім особам за адресою, за якою вони зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України від 15.05.2003 №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Відповідно до статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи. Згідно зі статтею 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.

Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

Неприбуття в судове засідання представників сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач, треті особи відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань суду не надали. Справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

У період з 29.02.2008 по 28.03.2008 працівниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2007. За результатами перевірки 18.04.2008 складено акт № 114/23/2301-32361578, на підставі якого 15.05.2008 начальником Фастівської ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000372301/0, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання по сплаті податку на прибуток в сумі 17272717,60 грн, в т.ч. 12347023 грн - за основним платежем, а 4925694,60 грн - штрафних (фінансових) санкцій. Перевіркою встановлено, що 02.04.2007 між ТОВ "Капрі-Експорт" (покупець) та ТОВ «Стоун-С» (продавець) укладено договір за № СТ-К/1 купівлі-продажу товару, ціна та асортимент якого визначається специфікаціями, які є складовими та невід'ємними частинами даного правочину. На виконання договору складено специфікацію № 1 від 02.04.2007 до договору, видаткову накладну від 10.05.2007 № 0037-2 та податкову накладну від 10.05.2007 № 037-2. Розрахунки за вказаний товар станом на 01.01.2008 не проведені. По рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» у відповідача рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Стоун-С».

Судом також встановлено, що до Київського окружного адміністративного суду у грудні 2008 р. звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Капрі-Експорт" з позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2009 відмовлено у задоволенні позову, а постановою Київського апеляційного адміністративного суду позов задоволено і податкове повідомлення-рішення № 0000372301/0 скасовано. Цю адміністративну справу за наслідками касаційного оскарження у квітні 2013 р. направлено Вищим адміністративним судом України на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 у цій справі (810/2176/13-а) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Капрі-Експорт" до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення залишено без розгляду через повторну неявку позивача. Отже, податкове повідомлення-рішення №0000372301/0, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання по сплаті податку на прибуток в сумі 17272717,60 грн, є чинним.

Із повідомлення слідчого в особливо важливих справах прокуратури Київської області від 28.03.2008 № 06/47-828 та письмових пояснення директора ТОВ «Стоун-С» ОСОБА_1, наданих ним 01.04.2008 працівникам УПМ ДПА в Київській області, судом встановлено, що з 20.09.2006 по 18.01.2008 ОСОБА_1 працював директором ТОВ «Стоун-С». Щодо реалізації відповідачу на підставі правочину основи абразивних паст ОСОБА_1 пояснив, що вказаний правочин не вчиняв, податкову накладну № 037-2 від 10.05.2007 на суму 58944960 грн, у тому числі ПДВ 9824160 грн, актів приймання-передачі та інших документів, пов'язаних з даною фінансово-господарською операцією, він не підписував та не був присутнім при їх складанні.

Крім цього, в поясненні ОСОБА_1 зазначив, що на складання, підписання від його імені як директора ТОВ «Стоун-С» яких-небудь документів взагалі або на здійснення фінансово-господарських операцій він доручення нікому не надавав, печатку ТОВ «Стоун-С», яка весь час знаходилась у нього, нікому не передавав, з відповідачем - директором Азаровим А.В. або з іншими особами, що діють від імені відповідача, він не знайомий і ніколи з ними не зустрічався.

Податкову накладну № 037-2 від 10.05.2007 в реєстр отриманих та виданих податкових накладних, до складу податкових зобов'язань і звітності по ПДВ ТОВ «Стоун-С» ОСОБА_1 не включав. Податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ «Стоун-С» за травень 2007 р. ОСОБА_1 не складав та до ДПІ в Києво-Святошинському районі Київської області, де перебувало на обліку підприємство, він не подавав.

Згідно з висновком експерта від 09.04.2008 за №1185 відділу криміналістичних експертиз НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області підпис від імені ОСОБА_1 в податковій накладній № 037-2 від 10.05.2007 виконаний ймовірно не ОСОБА_1, а іншою особою.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Згідно з ст. 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, в т.ч. і сплату відповідних податків та зборів.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» надано тлумачення, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України), (п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9).

Згідно з ч.1, ч.2 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Правочин, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним в силу закону.

Правочин, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України може бути визнаний недійсним. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 р. № 742/11/13-11, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це встановлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України. Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Суд з урахуванням пояснень ОСОБА_1 вважає встановленим наявність умислу у сторін господарських зобов'язань щодо вчинення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, про що свідчить, зокрема, характер взаємовідносин, що склалися між відповідачем та його контрагентом, а також нетривалість таких взаємовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, волевиявлення ОСОБА_1, як директора ТОВ «Стоун - С», на вчинення зазначеного правочину не було, а від імені третьої особи правочин вчинено невідомою особою, яка не була наділена відповідними правами та обов'язками користуватись реквізитами ТОВ «Стоун-С» та здійснювати від імені останнього фінансово-господарську діяльність, тобто з порушенням вимог ст. 203 ЦК України, у зв'язку з чим суд визнає цей правочин нікчемним відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Судом вважає, що у даному випадку мала місце безтоварність операцій за договором, тобто за цим договором від контрагента не отримувалися товари, хоча операція супроводжувалась оформленням документів з метою створення видимості надання товарів. З матеріалів справи вбачається спрямованість дій відповідача безпосередньо на отримання необґрунтованої податкової вигоди, для отримання якої і було укладено вказаний договір, та яка характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов'язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені ст.208 Господарського кодексу України. Вказана норма Господарського кодексу України передбачає декілька варіантів наслідків визнання недійсним господарського зобов'язання, яке вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, залежно від наявності наміру на його укладення в однієї або в обох сторін. Крім того, положення ст.208 Господарського кодексу України застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 1 ст. 203 та частиною 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Щодо наслідків такої недійсності зобов'язання, то якщо зобов'язання виконане обома сторонами, то в дохід держави за рішенням суду стягується все отримане ними за зобов'язанням, а при виконанні зобов'язання тільки однією стороною з іншої сторони стягується в дохід держави все отримане нею, а також все те, що належить першій стороні на відшкодування отриманого (ст. 208 ГК України).

Таким чином, господарські операції між відповідачем та ТОВ «Стоун-С» об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до чинного на час вчинення у цих операцій пп. 19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України» доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України. Суд зазначає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Докази, які підтверджують укладення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та які свідчать про його нікчемність позивачем надані до суду. Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладені в ухвалах суду, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача, не надав.

Таким чином, несплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Капрі-Експорт» податок на прибуток та податок на додану вартість внаслідок невірного відображення показників податкової звітності є дохідною частиною державного бюджету, а тому кошти в сумі 58944960 грн як вартість товару, отриманого за нікчемним правочином у формі письмового договору № СТ-К/1, що був укладений 02.04.2007 між ТОВ «Капрі-Експорт» та ТОВ «Стоун-С», підлягають стягненню до Державного бюджету України як такі, що отримані відповідачем за нікчемною угодою, з огляду на що позов податкового органу підлягає задоволенню.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 69-71, 72, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капрі-Експорт» (Київська область, Києво-Святошинського району, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 15, корпус Б, ідентифікаційний номер 32361578) до Державного бюджету України кошти в сумі 58944960 грн як вартість товару, отриманого за нікчемним правочином.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.