Рішення

від 20.11.2014 по справі 910/21641/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21641/14 20.11.14

за позовом Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сібур плюс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація»

про стягнення 50 557,36 грн.

Суддя К.В. Полякова

Представники сторін:

від позивача: Вербовецька Я.І. (дов.№03 від 08.01.2014)

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: Богданевич Ю.В. (дов. №155/1/03-3636 від 11.09.2014),

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сібур плюс" про стягнення 50 557,36 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2014 порушено провадження у справі №910/21641/14 та призначено її до розгляду на 30.10.2014 року.

24.10.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

За наслідками судового засідання 30.10.2014 судом постановлено ухвалу про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» та відкладено розгляд справи на 20.11.2014 року.

У судовому засіданні 20.11.2014 представник позивача надав пояснення по суті спору, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Представник третьої особи під час судового засідання 20.11.2014 надав усні пояснення, аналогічні тим, що виклав у письмовому вигляді та подав через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва. Заперечень щодо задоволення позовних вимог до суду не надав.

Відповідач повторно не з'явився на виклик суду, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення сьомої сесії V скликання Дарницької районної в м. Києві ради № 6 від 19.09.2007 «Про удосконалення структури Управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» створено Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва.

Відповідно до розпоряджень Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації № 105 від 11.02.2008 та № 274 від 17.03.2008 всі будівлі, споруди, вбудовані та прибудовані приміщення нежитлового фонду Дарницького району м. Києва передано на баланс новоствореного підприємства, якому також було делеговано функції орендодавця.

01.10.2010 між позивачем (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сібур плюс» (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва № 764, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі Розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 21.10.2010 № 671 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади Дарницького у місті Києві району (об'єкт оренди), за адресою: вулиця Тростянецька, будинок № 6-Г, під майстерню по пошиттю та ремонту одягу.

Згідно з п. 2.1 Договору об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 154,3 кв.м., в тому числі на ІІ поверсі 154,3 кв.м.

Відповідно до п. 3.1 Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади Дарницького району міста Києва, затвердженої рішенням Дарницької райради № 13 від 19.12.2007 та на дату підписання Договору становить 19,55 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 3 016,65 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2. Договору).

За умовами п. 3.5 Договору орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання - передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Згідно з п. 3.6 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря, щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю плату за землю, яка припадає пропорційно на частину орендованої площі.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що строк його дії встановлений з 01.10.2010 до 01.10.2025 року.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу зазначене в п. 1.1 Договору приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі орендованого приміщення від 01.10.2010, підписаним сторонами без зауважень і заперечень та скріпленим печатками обох підприємств.

Рішенням Київської міської ради № 284/5096 від 02.12.2010 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» та розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1112 від 10.12.2010 «Про питання організації управління районами в місті Києві» нежиле приміщення за адресою: м. Київ, вул. Трстянецька, буд 6-Г, загальною площею 154,3 кв.м. закріплене на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" та 01.02.2012 передане на баланс вказаного підприємства відповідно до акту приймання-передачі основних засобів, про що відповідача, як орендаря, повідомлено листом №223 від 16.02.2012 року.

За твердженням позивача, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів відповідно до умов Договору у відповідача за період з грудня 2010 року по лютий 2012 року виникла заборгованість у розмірі 32 656,25 грн., у зв'язку із чим 13.09.2012 позивачем направлено на адресу відповідача претензії № 806 від 13.09.2014, № 522 від 22.06.2011, № 669 від 05.07.2012 та № 888 від 15.12.2011 з вимогою погасити заборгованість зі сплати орендної плати та плати за землю.

Також, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, позивач 13.09.2012 направив на адресу відповідача лист № 803, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт для підпису та акти звірки взаєморозрахунків, однак його вимоги щодо погашення існуючої заборгованості були залишені без задоволення.

З огляду на те, що відповідач так і не оплатив у повному обсязі орендну плату позивачу, КП «ДОНФ Дарницького району міста Києва» звернулось із даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів та просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі розміром 32 656,25 грн. за період з грудня 2010 року по лютий 2012 року. Також, позивачем заявлено до стягнення 10 272,36 грн. розмір відшкодування витрат по сплаті земельного податку, 3 155,66 грн. - 3% річних та інфляційні втрати у розмірі 4 473,09 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Аналогічні положення містять норми ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України).

Як зазначалось вище, умовами укладеного між сторонами Договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря, щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю плату за землю. Яка припадає пропорційно на частину орендованої площі.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу в зазначеному вище розмірі.

Таким чином, оскільки відповідач в обумовлені строки та у повному обсязі не сплатив позивачеві орендну плату та плату за землю за період з грудня 2010 року по лютий 2012 року, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи у сумі розміром 42 928,61 грн. (32 656,25 грн. орендна плата та 10 272,36 грн. плата за землю) має бути стягнутий з ТОВ «Сібур плюс» у судовому порядку на користь позивача.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у сумі розміром 4 473,09 грн., тобто як визначено законодавством, за весь час прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, а вимогу позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних розміром 3 155,66 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо сплати орендних платежів, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням вищенаведеного.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43-44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сібур плюс" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» про стягнення 50 557,36 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сібур плюс» (02091, місто Київ, Дарницький район, вулиця Тростянецька, 6-Г; ідентифікаційний код 37331883) на користь Комунального підприємства «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва» (02121, місто Київ, вулиця Вербицького, будинок 32; ідентифікаційний код 35660296) основного боргу по орендній платі в розмірі 32 656 (тридцять дві тисячі шістсот п'ятдесят шість) гривень 25 копійок, 10 272 (десять тисяч двісті сімдесят дві) гривні 36 копійок основного боргу по відшкодуванню земельного податку, 4 473 (чотири тисячі чотириста сімдесят три) гривні 09 копійок інфляційних втрат, 3 155 (три тисячі сто п'ятдесят п'ять) гривень 66 копійок 3% річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім)гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 20.11.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 25.11.2014 року.

Суддя К.В. Полякова