Рішення

від 11.12.2014 по справі 902/1493/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 грудня 2014 р. Справа № 902/1493/14

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Нафта" (вул. І.Богуна, буд. 2, офіс 411, м. Вінниця, 21050)

до : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 21000)

про стягнення 22653,18 грн.

Суд:

Суддя Кожухар М.С.

Cекретар судового засідання Матущак О.В.

Представники :

позивача : Соляр Т.В. - за дорученням

відповідача : не з'явився

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Нафта" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 35 462,18 грн., з яких: 19 302,00 грн. боргу, 417,24 грн. 3 % річних, 2 933,94 грн. інфляційні нарахування та 12 809,00 грн. упущена вигода.

Ухвалою від 23.10.2014 р. порушено провадження у даній справі з призначенням її до розгляду на 18.11.2014 р.

В судове засідання 18.11.2014 р. з'явився представник позивача. Відповідач повноважних представників не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштової кореспонденції № 2103623669654 від 27.10.2014 р.

В судовому засіданні 18.11.2014р. розпочато розгляд справи по суті відповідно до ст. 75 ГПК України, в ході якого позивачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів по справі. Ухвалою суду від 18.11.2014 року розгляд справи відкладено на 11.12.2014р.

10.12.2014р. до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача 22653,18 грн., з яких: 19 302,00 грн. боргу, 417,24 грн. 3 % річних, 2 933,94 грн. інфляційні нарахування.

Дана заява прийнята судом відповідно до ст. 22 ГПК України.

Враховуючи подану позивачем заяву, розгляду підлягають зменшені позовні вимоги, а ціна позову становить 22653,18 грн.

В судове засідання 11.12.2014р. з"явився представник позивача, який позовні вимоги, з урахуванням поданої 10.12.2014 р. заяви про зменшення позовних вимог, підтримав.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, відзиву та витребуваних судом документів не надав.

Копія ухвали суду про відкладення слухання, яка надіслана відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою (АДРЕСА_1, 21000), що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є адресою місцезнаходження відповідача, до суду не повернута.

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На цьому, також наголошено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

На підтвердження належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, судом до матеріалів справи долучено копію реєстру поштових відправлень №1356 від 20.11.2014р., який свідчить про надіслання відповідачеві копії ухвали суду про відкладення розгляду справи за три тижні до судового засідання.

Отже судом вчинено усі можливі дії для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

14.03.2013 р. та 08.05.2013р., на підставі видаткових накладних №628 від 14.03.2013р. та № 654 від 08.05.2013р., позивач передав, а відповідач прийняв товар (нафтопродукти) на загальну суму 49300 грн.

Відповідач за отриманий згідно видаткових накладних: №628 від 14.03.2013р., №654 від 08.05.2013р. товар розрахувався частково на загальну суму 29998,00 грн., наведене стверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами №ПН13009 від 08.05.2013р. на суму 19998 грн., №ПН15574 від 04.07.2013р. на суму 5000 грн. та № ПН35073 від 21.01.2014р. на суму 5000грн.

Таким чином, враховуючи вказані часткові розрахунки, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 19302,00 грн.

З метою досудового урегулювання спору, позивач неодноразово направляв на адресу відповідача претензії з проханням сплатити суму заборгованості. Однак відповідач відповіді на претензії не надав, заборгованість не погасив.

На день подання позову та розгляду справи у суді, заборгованість відповідача перед позивачем становить 19302,00 грн.

Наведене стверджується матеріалами справи та відсутністю будь-яких заперечень відповідача на позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

В силу вимог ст. 11 Цивільного кодексу України - далі ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 19302,00 грн. боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України пред'явлено до стягнення з відповідача 417,24 грн. 3 % річних та 2 933,94 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний ст. 692 ЦК України строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунки заявлених до стягнення 417,24 грн. 3 % річних та 2 933,94 грн. інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-5, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 115,116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 21000, ідентиф. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Нафта" (вул. І.Богуна, буд. 2, офіс 411, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 37084678) 19302,00 грн. (дев'ятнадцять тисяч триста дві грн.) боргу, 417,24 грн. (чотириста сімнадцять грн. 24 коп.) 3% річних, 2933,94 грн. (дві тисячі дев"ятсот тридцять три грн. 94 коп.) інфляційних втрат та 1827 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн.)у відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16 грудня 2014 р.

Суддя Кожухар М.С.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (АДРЕСА_1, 21000)