Рішення

від 17.06.2014 по справі 910/9711/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9711/14 17.06.14

За позовом Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві

до Відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення грошових коштів

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Одинець Л.П. (дов. №24/14-2890/Ан від 03.07.2013)

від відповідача: Жувака А.О. (дов.№289/1 від 04.06.2014)

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Управління Державної служби охорони при Головному Управління МВС України у м. Києві до Відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 376-Доб/2013/Под від 08.02.2013 року.

Ухвалою суду від 23.05.2014 порушено провадження у справі за вищезазначеним позовом та призначено справу до розгляду на 12.06.2014 року.

11.06.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву і додатковими документами на підтвердження обставин та фактів, викладених у ньому.

Під час судового засідання 12.06.2014 представником позивача надані пояснення по суті спору. Додатково представник Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві надав до суду акт звірки взаємних розрахунків з 01.01.2013 по 31.05.2014 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.06.2014 заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на факт повного погашення боргових зобов'язань перед позивачем до порушення провадження у справі за даним позовом.

У судовому засіданні 12.06.2014 судом оголошено перерву до 17.06.2014 року.

Відповідачем 17.06.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва подані додаткові пояснення по справі.

У судовому засіданні 17.06.2014 представник позивача надав додаткові пояснення по суті спору.

Відповідач у свою чергу, надаючи пояснення по суті спору, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.02.2012 між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві (виконавець) та Управлінням культури, туризму та охорони культурної спадщини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (замовник) укладено договір №376-Доб/2013/Под на надання послуг охорони майна (Договір).

У зв'язку із зміною найменування Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації на Відділ культури, туризму та охорони культурної спадщини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, до Договору внесені відповідні зміни щодо найменування відповідача.

За умовами Договору виконавець зобов'язувався здійснювати заходи по охороні майна та обслуговування сигналізації у приміщеннях замовника, зазначених у дислокації (додаток № 1 Договору) за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе 117 літ А.

Заходи охорони здійснювалися у дні і години, вказані у дислокації (додаток №1 Договору). Сума оплати за одну годину охорони за Договором визначається на підставі протоколу погодження договірної ціни (додаток № 4 Договору) та на підставі розрахунку вартості (додаток № 2 Договору).

Проте внаслідок не проведення оплати за послуги, надані позивачем, за липень-грудень 2013 у відповідача виник борг у розмірі 7 899,60 грн., а тому 07.05.2014 позивачем на адресу замовника направлено Претензію № 24/14-1724/Др від 07.05.2014, в якій останній наполегливо пропонував перерахувати грошову суму у рахунок погашення наявної заборгованості. У вказаній претензії позивач вказує про наявність заборгованості за 2013 рік саме у розмірі 7 899,60 грн., загальна ж сума заборгованості відповідача складає 13 163,92 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на той факт, що у нього відсутнє належне бюджетне фінансування, що унеможливлює виконання зобов'язань за договорами, зокрема за Договором №376-Доб/2013/Под на надання послуг охорони майна від 08.02.2013 року. Додатково відповідач наголошує на тому, що ним здійснено повне погашення суми заборгованості за спірний період шляхом перерахування грошових коштів у сумі 7 899,60 грн. згідно платіжного доручення № 145 від 22.05.2014 року, копія якого долучено до матеріалів справи.

На підтвердження відсутності суми заборгованості за договором, сторонами складено, підписано та скріплено печатками акт взаєморозрахунків, який долучено до матеріалів справи та з якого вбачається, що кінцеве сальдо у сторін становить 0 грн.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Отже внаслідок укладання договору №376-Доб/2013/Под від 08.02.2012 між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Положеннями ч. 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дослідивши зміст Договору №376-Доб/2013/Под на надання послуг охорони майна, суд дійшов висновку, що зазначений правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Згідно положень статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена вище норма Господарського кодексу кореспондується із положеннями сттей 525, 526 ЦК України.

Як встановлено судом, та не спростовано сторонами під час розгляду даного спору, Відділом культури, туризму та охорони культурної спадщини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації здійснено погашення наявної суми заборгованості у розмірі 7 899,60 грн. згідно платіжного доручення №145 від 22.05.2014, проведеного банком 22 травня 2014 року.

Таким чином, оскільки сума основного боргу є погашеною, що також відображено в акті звіряння взаєморозрахунків між сторонами даного спору, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність предмету спору.

Пунктом 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Так, провадження у справі порушено 23.05.2014, про що постановлено ухвалу суду про порушення провадження у справі, у той час як погашення суми боргу здійснено 22.05.2014, тобто до порушення провадження у справі, що є достатньою та обґрунтованою підставою для відмови у позові.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Так, як вище встановлено судом, підставою для звернення Управління Державної служби охорони при Головному Управління МВС України у м. Києві із даним позовом до суду є невиконання зобов'язання відповідача, щодо здійснення оплати наданих послуг за липень-грудень 2013 року. Передуючи зверненню із позовом до суду, позивач у позасудовому порядку намагався врегулювати спір, шляхом направлення претензії на адресу Відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Подільської районної в місті Києві, яка залишена останнім без виконання, що змусило Управління Державної служби охорони при Головному Управління МВС України у м. Києві звернутись із позовом до суду.

Посилання відповідача на відсутність належного бюджетного фінансування, що зумовило несвоєчасне виконання обов'язку здійснити погашення суми заборгованості, визнані судом необгрунтованими з огляду на таке.

Статтею 617 ЦК України, норми якої кореспондуються з положеннями ст. 218 ГК України, визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на положення наведених вище норм, відповідач не звільняється від виконання зобов'язаннь з оплати наданих послуг охорони, тому суд критично оцінює посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування, оскільки ця обставина не визначена законадавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання.

Аналогічна позиція міститься у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.07.2012 № 01-06/908/2012 "Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів": за змістом ч. 2 ст. 617 ЦК, ч. 2 ст. 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України"від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 827,00 грн.належить покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Управління Державної служби охорони при Головному Управління МВС України у м. Києві до Відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення грошових коштів - відмовити.

Стягнути з Відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (04070, місто Київ, Подільський район, вулиця Борисоглібська, будинок 14; ідентифікаційний код 37393721) на користь Управління Державної служби охорони при Головному Управління МВС України у м. Києві (04050,місто київ, Шевченківський район, вулиця Студентська, будинок 9; ідентифікаційний код 08596920) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 17.06.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 23.06.2014 року.

Суддя К.В. Полякова