Рішення

від 11.12.2014 по справі 910/20877/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20877/14 11.12.14

За позовом Заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Фізичної особи-підприємця Мартюшева Сергія Олександровича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від прокуратури: Драпчинська Л.В. згідно з посвідченням № 026492;

від позивача: Кошман А.С. за довіреністю № 19 від 06.06.2014 р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Кириленко І.С. за довіреністю № 01/18-26 від 13.01.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Мартюшева Сергія Олександровича (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача повернути нежитлове приміщення, загальною площею 72, 10 кв.м., розміщене за адресою: місто Київ, вулиця Літня, 25, у підвальному приміщенні, Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву шляхом його звільнення та передачі по акту приймання-передавання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказував на те, що відповідно до укладеного 23.12.2010 р. РВ ФДМ України по м. Києву та відповідачем Договору оренди № 5708 останньому було передано в оренду нерухоме майно, що належить до державної власності: нежитлове приміщення, загальною площею 72, 10 кв.м., розміщене за адресою: місто Київ, вулиця Літня, 25, у підвальному приміщенні. Термін дії Договору продовжувався до 23.12.2012 р., 23.12.2013 р. В подальшому 28.08.2013 р. РВ ФДМ по м. Києву направило відповідачу заяву за № 30-06/9557 про припинення Договору після закінчення терміну його дії, тобто з 23.12.2013 р. Також, відповідні листи повторно надсилались відповідачу 21.11.2013 р. та 25.02.2014 р. Оскільки відповідач в добровільному порядку орендоване приміщення не повернув, прокурор в інтересах держави вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/20877/14, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Київський національний університет імені Тараса Шевченка, розгляд справи призначено на 22.10.2014 р.

При цьому, в порядку підготовки справи до розгляду зобов'язано позивача надати: оригінали Списку згрупованих внутрішніх листів, бандеролей з оголошеною цінністю, посилок від 02.09.2013 р. з поштовими квитанціями № 1239 від 02.09.2013 р. та поштовою квитанцією щодо направлення листа відповідачу; оригінали Списку згрупованих внутрішніх листів, бандеролей з оголошеною цінністю, посилок від 26.11.2013 р. з поштовими квитанціями № 6483 від 26.11.2013 р. та поштовою квитанцією щодо направлення листа відповідачу; оригінали Списку згрупованих внутрішніх листів, бандеролей з оголошеною цінністю, посилок від 28.02.2014 р. з поштовими квитанціями № 2303 від 28.02.2013 р. та поштовою квитанцією щодо направлення листа відповідачу; листи: № 165 від 23.07.2013 р. (вх. 7828), на який міститься посилання в листі позивача № 30-06/9557 від 28.08.2013 р.; № 1/11-1253 від 30.01.2014 р. (вх. 874), на який міститься посилання в листі позивача № 30-06/938 від 25.02.2014 р. Відповідача зобов'язано надати суду письмові пояснення щодо одержання від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву листів № 30-06/9557 від 28.08.2013 р. та № 30-06/12961 від 21.11.2013 р., № 30-06/1938 від 25.02.2014 р. Третю особу зобов'язано надати суду письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог.

20.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 22.10.2014 р. від третьої особи надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення про те, що у відповідача відсутні правові підстави користування майном, що було йому передано за договором оренди № 5708 від 23.12.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2014 р. розгляд справи було відкладено на 11.11.2014 р. При цьому, сторін зобов'язано повторно виконати вимоги попередньої ухвали суду.

28.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 11.11.2014 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких повторює доводи, наведені в позовній заяві та просить задовольнити позовні вимоги прокурора.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2014 р. розгляд справи було відкладено на 25.11.2014 р.

25.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення щодо підстав та доказів направлення на адресу відповідача заяв про припинення дії договору оренди. При цьому, прокурор зазначає про те, що надані до позовної заяви списки згрупованих відправлень з відмітками поштового відділення та поштові квитанції є належним доказом направлення відповідних листів відповідачу.

Також, 25.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення щодо підстав та доказів направлення на адресу відповідача заяв про припинення дії договору оренди.

У судовому засіданні 25.11.2014 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.

Крім того, від прокурора та представників позивача і третьої особи надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2014 р. на підставі клопотання прокурора та представників позивача і третьої особи судом було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 11.12.2014 р.

В судовому засіданні 11.12.2014 р. представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні 11.12.2014 р. просив позовні вимоги прокурора задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 11.12.2014 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 11.12.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши прокурора та представників позивача і третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2010 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Мартюшевим Сергієм Олександровичем (орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5640 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 72,10 кв.м., розміщене за адресою: місто Київ, вулиця Літня, 25, в підвальному приміщенні, що перебувають на балансі Київського геологорозвідувального технікуму, код ЄДРПОУ 01431914 (балансоутримувач), вартість якого визначено згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.08.2010 р. і становить 615 100,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. Договору майно передається в оренду з метою розміщення суб'єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення.

Згідно з п. 2.1 Договору було визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця (п. 2.4 Договору).

Факт передачі позивачем та відповідно прийняття відповідачем нежитлового приміщення загальною площею 72,10 кв.м., розміщеного за адресою: місто Київ, вулиця Літня, 25, в підвальному приміщенні, підтверджується Актом приймання-передачі орендованого майна від 23.12.2010 р.

Пунктом 10.1 Договору сторонами було погоджено, що його укладено строком на 1 рік, що діє з 23.12.2010 р. до 23.12.2011 р. включно.

Відповідно до п. 10.4 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

15.03.2012 р. Договором № 5708/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5708 від 23.12.2010 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та відповідачем погоджено, що Договір оренди продовжено на 1 рік, що діє з 23.12.2011 р. по 23.12.2012 р. включно.

01.12.2012 р. Договором № 5708/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5708 від 23.12.2010 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та відповідачем погоджено, що Договір оренди продовжено на 1 рік, що діє з 23.12.2012 р. по 23.12.2013 р. включно.

24.03.2013 р. Договором № 5708/03 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5708 від 23.12.2010 р. сторони замінили балансоутримувача по Договору з Київського геологорозвідувального технікуму на Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2013 р. позивач направив на адресу відповідача заяву № 30-06/9557 від 28.08.2013 р., якою повідомив відповідача про закінчення 23.12.2013 р. строку дії Договору оренди та відповідно припинення Договору з вказаної дати.

26.11.2013 р. позивач направив на адресу відповідача заяву № 30-06/12961 від 21.11.2013 р. (рекомендований лист № 0103240355055, якою повідомив відповідача, що у зв'язку з закінченням 23.12.2013 р. строку дії Договору оренди та відсутністю наміру продовжити його на новий строк, відповідач має передати майно з орендного користування.

28.02.2014 р. позивач направив на адресу відповідача заяву № 30-06/1938 від 25.02.2014 р. (рекомендований лист № 0103241753909), якою повторно звернув увагу відповідача на необхідність повернення державного майна з орендного користування.

На доказ відправлення зазначених заяв відповідачу до матеріалів справи надані копії списків згрупованих листів та копії поштових квитанцій № 1239 від 02.09.2013 р., № 6483 від 26.11.2013 р. та № 2303 від 28.02.2014 р.

Також, суду надано лист УДППЗ «Укрпошта» № 303/15-1280 від 21.11.2014 р., в якому повідомляється про те, що рекомендовані листи № 0103240355055 та № 0103241753909 були прийняті поштовими відділеннями та направлені за призначенням.

Отже, виходячи з вищенаведеного, судом встановлено, що строк дії Договору оренди припинився 23.12.2013 р.

Відповідно до п. 10.9. Договору було визначено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.10. Договору).

Отже, умовами договору передбачено обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди орендодавцю за актом приймання-передачі.

В матеріалах справи відповідний акт відсутній.

Крім того, з наявних у справі доказів вбачається використання відповідачем спірного нежитлового приміщення площею, про що свідчить акт обстеження від 20.08.2014 р.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачені правові наслідки припинення або розірвання договору оренди.

Так, частиною 1 названої норми закону передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Аналогічні положення щодо обов'язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені також в частині 1 статті 785 Цивільного кодексу України.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 10.9. Договору також було визначено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.

Проте, як встановлено судом, відповідач після закінчення строку дії укладеного між сторонами Договору об'єкт оренди орендодавцеві не повернув та продовжує ним користуватись без належних на те правових підстав.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження повернення позивачу орендованого майна.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач всупереч п. 10.9. Договору, ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України орендоване майно позивачу так і не повернув, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, згідно з вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України судом, враховуючи умови пункту 10.9. спірного Договору оренди, встановлюється строк вчинення відповідних дій тривалістю 3 робочих дні з моменту набрання рішенням законної сили.

Так, відповідно до п. 9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати у рішенні про вчинення певних дій або про припинення певних дій - відповідний припис, наприклад: "Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)", "Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення)", строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення (пп. 9.10.).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати щодо сплати судового збору покладаються на відповідача, шляхом його стягнення в дохід Державного бюджету України.

При цьому, визначаючи розмір судового збору, суд виходить з того, що вимоги про повернення спірного об'єкту оренди є майновими, а отже, судовий збір має бути визначено з урахуванням вартості відповідного майна.

Так, з аналізу норм чинного в Україні законодавства та положень доктрини юридичної науки вбачається, що майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі.

Натомість, під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Згідно з п. 2.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

З урахуванням зазначеного, а також враховуючи те, що спірне майно підлягає вартісній оцінці, суд вважає, що вимога про зобов'язання відповідача повернути таке майно є майновим спором.

Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 12.06.2012 р. у справі № 37/239пн, постанові від 11.09.2013 р. у справі № 910/3638/13, постанові від 09.10.2013 р. у справі № 910/6132/13.

Відповідно до п. 1.1. Договору станом на 31.08.2010 р. вартість об'єкту оренди складала 615 100, 00 грн., а отже, судовий збір становитиме 12 302, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Мартюшева Сергія Олександровича (04209, місто Київ, вулиця Озерна, будинок 20, квартира 119; ідентифікаційний номер 2707111270) повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву (01032, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г; код ЄДРПОУ 19030825) нежитлове приміщення загальною площею 72, 10 кв.м., розміщене за адресою: місто Київ, вулиця Літня, 25 у підвальному приміщенні шляхом його звільнення та передачі по акту приймання-передачі протягом трьох робочих днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мартюшева Сергія Олександровича (04209, місто Київ, вулиця Озерна, будинок 20, квартира 119; ідентифікаційний номер 2707111270) на користь спеціального фонду Державного бюджету України 12 302 (дванадцять тисяч триста дві) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2014 р.

Суддя В.С. Ломака