Рішення

від 25.11.2014 по справі 910/20451/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20451/14 25.11.14

за позовом Прокурор Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі

1) Київської міської ради,

2) Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація",

3) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)

до Громадської організації "Громадський форум "Наше місто"

про розірвання договору та стягнення грошових коштів

Суддя К.В. Полякова

Представники:

від прокуратури: Барадатов А.Є. (служб.посв.№026507 від 26.05.2014)

від позивача 1: Шумінська Ю.Ю. (дов.№225-КР-1116 від 30.09.2014)

від позивача 2: Цимбаліст В.В. (дов.№155/1/03-3633 від 11.09.2014)

від позивача 3: Шумінська Ю.Ю. (дов.№225-КР-1116 від 30.09.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Громадської організації "Громадський форум "Наше місто" про розірвання договору та стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2014 порушено провадження у справі №910/20451/14 та призначено її до розгляду на 16.10.2014 року.

15.10.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача 2 надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

За наслідками судового засідання 16.10.2014, суд відклав розгляд справи на 06.11.2014 року.

17.10.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача - Прокурора Святошинського району м. Києва - надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

22.10.2014 від позивача - Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 06.11.2014 представники прокуратури та позивачів 1, 2, 3 надали усні пояснення по суті спору та просили задовольнити позов.

За наслідками судового засідання 06.11.2014 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 25.11.2014 року.

Під час судового засідання 25.11.2014 прокурор та представники позивачів надали пояснення та просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач повторно не направив свого представника для участі у судовому засіданні, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, шляхом направлення на юридичну адресу поштового відправлення.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 121 Конституції України представництво інтересів громадянина або держави в суді покладено на органи прокуратури України.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист інтересів держави.

За приписами статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво інтересів або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави. З метою представництва держави прокурор має право, в порядку передбаченому законодавством звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями).

Згідно зі ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (п.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»)

Згідно з рішенням Київської міської ради від 15.03.2012 № 198/7535 про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» Головне управління комунальної власності м. Києва, починаючи з 02.01.2013 року реорганізовано в Департамент комунальної власності м. Києва.

Крім цього, затверджено розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2012 № 2383 «Про затвердження Положення про Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».

Також Департаментом комунальної власності м. Києва видано наказ від 02.01.2013 №1 «Про розподіл обов'язків між директором, першим заступником та заступниками директора Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», згідно з яким заступник директора Департаменту комунальної власності м. Києва - начальник управління орендних відносин та звітності комунальних підприємств - Шмуляр Олег Васильович має право підписувати та погоджувати договори оренди (в т. ч. і договори оренди цілісних майнових комплексів) та інші документи, які стосуються передачі майна комунальної власності територіально громади м. Києва в оренду.

Розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 1339 від 29.07.2011 «Про внесення змін та доповнень до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації)» від 10.12.2010 № 1112 та від 2.05.2011 № 715, нежитлові приміщення в будинку № 59/2, який знаходиться в Святошинському районі міста Києва на бул. Академіка Вернадського (згідно з поверховим планом БТІ - бул. Академіка Вернадського, 59/2 літера А) скріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» згідно з п. 343 Переліку об'єктів, які закріплюються на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація».

За актом приймання-передачі основних засобів від 01.02.2012 Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» прийняло від КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» зазначені нежилі приміщення.

Відповідно до п. 1.1 Статуту КП «Київжитлоспецексплуатації», є правонаступником Державного підприємства «Київжитлоспецексплуатація». Пунктами 2.2.5, 2.2.8 Статуту КП «Київжитлоспецексплуатація» визначено, що одним з предметів діяльності підприємства є ведення обліку нежитлового фонду, що знаходиться в господарському віданні підприємства; передача його в користування на договірних засадах з дозволу власника або уповноваженого ним органу, здійснення контролю за виконанням договорів оренди нежилих приміщень; забезпечення контролю за виконанням орендарями умов договорів оренди, у т. ч. в частині сплати орендних платежів.

У силу вищевикладених норм чинного законодавства, посилаючись на порушення господарських інтересів Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» у частині сплати орендної плати, неотримання прибутку, прокурор Святошинського району міста Києва звернувся із даним позовом до суду.

Так, між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (орендодавець) та Громадською організацією «Громадський форум «Наше місто» (орендар), а також КП «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство) укладено договір від 25.04.2013 № 1136 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Згідно із актом приймання-передачі від 25.04.2013 орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування згідно з договором оренди від 25.04.2013 № 1136 приміщення у нежилому будинку, що перебуває на балансі КП «Київжитлоспецексплуатація», загальною площею 240,5 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, бул. Академіка Вернадського, 59/2 літера А.

Відповідно до п. 1.1 договору оренди, Громадській організації «Громадський форум «Наше місто» передано у тимчасове платне користування нежилі приміщення загальною площею 240,50 кв.м, в т.ч. на 1 поверсі - 240,50 кв.м в будинку № 59/2 літ. «А» по бул. Академіка Вернадського для розміщення громадської приймальні депутата Київської міської ради Стретовича Ю.Т.

Згідно із п.п. 3.1, 3.3, 3.6 договору за користування об'єктом оренди, орендар сплачує на рахунок КП «Київжитлоспецексплуатація» орендну плату, компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, та компенсацію витрат підприємства, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання орендарем та орендодавцем акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди КП «Київжитлоспецексплуатація».

Пунктами 3.7, 4.2 вказаного договору оренди встановлено, що відповідач зобов'язаний сплачувати незалежно від наслідків господарської діяльності орендну плату та компенсацію витрат підприємства своєчасно (щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця).

У порушення умов укладеного договору оренди відповідач не сплачує вчасно і в повному обсязі орендні платежі за користування нежилими приміщеннями. Так, заборгованість з орендної пати за період з 01.01.2014 по 31.05.2014 складає 164 667,85 грн.

Із наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що «Київжитлоспецексплуатація» взяті на себе зобов'язання виконані залежним чином, надано відповідачеві у тимчасове платне користування нежитлове приміщення на певний строк та за відповідну плату згідно умов договору, а відповідач в порушення умов договору не сплатив на користь позивача орендні платежі та компенсацію земельного податку.

До того ж, як зауважено сторонами, відповідач систематично ухиляється від обов'язку сплати орендної плати, про що також встановлено у рішеннях Господарського суду міста Києва у справах №910/17956/13 від 05.11.2013 та № 910/1025/14 від 04.03.2014, які ухвалені за наслідками розгляду спорів про стягнення заборгованості за періоди 25.04.2013-31.08.2013 та 01.09.2013-31.12.2013 відповідно.

Прокуратурою Святошинського району м. Києва проведено перевірку дотримання законодавства при використанні Громадською організацією «Громадський форум «Наше місто» нежилого приміщення та встановлено порушення вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, умов договору оренди.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотними умовами договору оренди є: - об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); - термін, на який укладається договір оренди; - орендна плата з урахуванням її індексації; - порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; - відновлення орендованого майна та умови його повернення; - виконання зобов'язань; - забезпечення виконання зобов'язань - неустойка; - порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; - відповідальність сторін; - страхування орендарем взятого ним в оренду майна; - обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Відповідно до п. 9.3 Договору, одностороння відмова від Договору не допускається, крім випадку, передбаченого пунктом 5.2 Договору. Зазначений пункт передбачає, що при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежу орендодавець має право відмовитись від Договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря.

У зв'язку з викладеним, Громадська організація «Громадський форум «Наше місто» порушує інтереси Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) в частині раціонального управління комунальною власністю, що зумовило звернення прокурора із позовом про розірвання договору, зобов'язання передати нежилі приміщення підприємству та стягнути заборгованість з орендної плати, заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, пеню та 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки.

Як передбачено нормами ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, у відповідності до вищезазначених вимог законодавства, між сторонами укладено Договір №1136 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.04.2013 року.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Маючи намір відмовитись від договору №1136, Департамент комунальної власності м. Києва направило листи 04.12.2013 (вих. № 062/7/13-11570) та повторно КП «Київжитлоспецексплуатація» 11.11.2014 (вих. № 155/1/03-4671). Однак, відповіді про результати розгляду на адресу позивача не надходило, що зумовило звернення КП «Київжитлоспецексплуатація» із даним позовом до суду.

Положеннями статті 651 Цивільного кодексу України визначені підстави зміни або розірвання договору, зокрема, у частині 2 вказаної статті зазначено, що Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 6.7 договору оренди при невиконанні або порушенні однією із сторін умов договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

Крім того, п. 9.6 договору оренди передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Дана умова передбачена також ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Частиною 2 статті 651 ЦК України встановлено право зміни договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про втрати та збитки, які вказана сторона понесла внаслідок порушення іншою стороною договору.

Під шкодою в контексті ч. 2 ст. 651 ЦК України слід розуміти комплекс негативних наслідків, які виникають у зв'язку з порушенням. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору має довести наявність істотного порушення та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною. Така шкода може бути виражена як у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди, так і моральної (немайнової) шкоди.

Однією з підстав розірвання договору найму є несплата орендарем орендної плати. У межах даного господарського спору, як встановлено судом та не спростовано сторонами, орендар не виконував свого обов'язку щодо внесення орендної плати з квітня 2013 року, у зв'язку із чим позивач збавлений прибутку у вигляді орендної плати, на який міг розраховувати, укладаючи договір.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що несвоєчасне внесення відповідачем орендної плати є істотним порушенням договірного зобов'язання, що є підставою для розірвання договору оренди.

Згідно з пунктом 7.6 договору оренди у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні відповідач зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди позивачу у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених відповідачем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Згідно з ч.1 ст. 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Норми ч. 3 ст. 133 Господарського кодексу України гарантують рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

Положеннями статті 136 Господарського кодексу України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що договір №1136 підлягає розірванню, та між сторонами відсутні договірні відносини, то користування відповідачем нежилими приміщеннями в будинку № 59/2 літ. А, бульвар Академіка Вернандського, які йому не належать, є протиправним.

Вказана позиція викладена у п. 5 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" від 02.04.1994 № 02-5/225, у якому вказано, що незаконним є володіння чужим майном без законних підстав або коли такі підстави були, а потім відпали.

Таким чином, вимога позивачів про зобов'язання повернути, шляхом підписання акта прийому-передачі КП «Київжитлоспецексплуатація» нежилі приміщення загальною площею 240,50 кв.м на 1 поверсі в будинку № 59/2 літ. А на бул. Академіка Вернадського, є обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ч.5. ст.653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У межах даного господарського спору, позивачі просять стягнути заборгованість з відповідача за період з 01.01.2014 по 31.05.2014 року у розмірі 164 667,85 грн. - з орендної плати, 12 712,40 грн. - компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Враховуючи, що договір оренди №1136 підлягає розірванню з підстав наявності істотного порушення умов договору, яке виражається у несвоєчасному внесенні орендної плати, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 164 667,85 грн. - з орендної плати, 12 712,40 грн. - компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2 договору оренди за несвоєчасну сплату орендних платежів відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, з яким суд погоджується щодо сум та строків та, здійснивши перерахунок сум пені, суд визнає суму пені обґрунтованою у розмірі 18 214,09 грн. за період з 01.01.2014 по 31.05.2014 року.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, а вимогу позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних розміром 3 943,75 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості та штрафних санкцій підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до Громадської організації "Громадський форум "Наше місто" про розірвання договору, зобов'язання вчинення певних дій та стягнення грошових коштів - задовольнити повністю .

Договір №1136 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.04.2013, укладеного між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, 10; ідентифікаційний код 19020407), Громадською організацією «Громадський форум «Наше місто» (03062, місто Київ, проспект Перемоги, 71/2; ідентифікаційний код 34483663) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, 51-а; ідентифікаційний код 03366500) розірвати.

Зобов'язати Громадську організацію «Громадський форум «Наше місто» (03062, місто Київ, проспект Перемоги, 71/2; ідентифікаційний код 34483663) нежилі приміщення загальною площею 240,50 кв.м. на 1 поверсі у будинку № 59/2 літер А на бул. Академіка Вернадського передати Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація» (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, 51-а; ідентифікаційний код 03366500).

Стягнути з Громадської організації «Громадський форум «Наше місто» (03062, місто Київ, проспект Перемоги, 71/2; ідентифікаційний код 34483663) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, 51-а; ідентифікаційний код 03366500) 164 667 (сто шістдесят чотири тисячі шістсот шістдесят сім) гривень 85 копійок заборгованості з орендної плати, заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 12 712 (дванадцять тисяч сімсот дванадцять) гривень 40 копійок, пеню у розмірі 18 214 (вісімнадцять тисяч двісті чотирнадцять) 09 копійок та 3% річних розміром 3 943 (три тисячі дев'ятсот сорок три) гривні 75 копійок.

Стягнути з Громадської організації «Громадський форум «Наше місто» (03062, місто Київ, проспект Перемоги, 71/2; ідентифікаційний код 34483663) на користь Державного бюджету України 6 426 (шість тисяч чотириста двадцять шість) гривень 76 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 25.11.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 01.12.2014 року

Суддя К.В. Полякова