Рішення

від 08.12.2014 по справі 910/24085/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24085/14 08.12.14 Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомІноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" доПриватного акціонерного товариства "Швидко-Україна" простягнення 16217 грн. 67 коп. Представники сторін: від позивача:Загурська В.Й. - представник за довіреністю № 1022-L від 19.11.2013; від відповідача:не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.11.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Швидко-Україна" про стягнення 16217 грн. 67 коп., з яких 15220 грн. 67 коп. основного боргу та 997 грн. 00 коп. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № 2201038030 від 31.10.2012, не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 15220 грн. 67 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати за поставлений товар за Договором поставки № 2201038030 від 31.10.2012, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 997 грн. 00 коп. пені за період з 23.08.2013 по 22.02.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 порушено провадження у справі № 910/24085/14 та справу призначено до розгляду на 24.11.2014.

У судовому засіданні 24.11.2014 представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 08.12.2014.

Представник позивача у судовому засіданні 08.12.2014 надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання 08.12.2014 не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №19547905 від 04.11.2014.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 08.12.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

31.10.2012 між Іноземним підприємством "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Швидко-Україна" (покупець) укладено Договір поставки № 2201038030, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупцеві, а покупець приймати та оплачувати на умовах і порядку, визначених цим Договором та Додатками до нього, товар в асортименті та за цінами, вказаними у специфікації, яка підписана та скріплена печатками сторін та є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору поставки № 2201038030, поставка товару на склад покупця (адреса місця призначення узгоджується у замовленні) здійснюється транспортом постачальника та за рахунок постачальника на умовах DDP склад покупця (відповідно до Інкотермс 2010) з урахуванням положень чинного законодавства України та цього Договору.

Згідно з п. 3.2 Договору поставки № 2201038030, товар за даним Договором поставляється окремими партіями.

Відповідно до п. .3.9 Договору поставки № 2201038030, тара, в якій передається товар, є зворотною (заставною) і повертається постачальнику при наступних поставках товару, якщо сторони не домовляться про інше в розділі 12. Зворотною (заставною) тарою за даним Договором є марковані піддони із нанесенням маркування «СС» та балони. Найменування та заставна вартість зворотної тари вказується в товарно-транспортних накладних.

Відповідно до п. 3.10 Договору поставки № 2201038030, повернення зворотної (заставної) тари від покупця проводиться силами та за рахунок постачальника. Покупець зобов'язується повернути зворотну (заставну) тару під час наступної поставки після передання вказаної тари. У випадку неповернення заставної тари протягом 30 календарних днів з дати настання обов'язку, постачальник має право залишити собі суму сплаченої покупцем заставної вартості в частині неповерненої тари.

Ціна на товар вказується у специфікації. Загальна сума даного Договору складає сумарну вартість партій товару, поставлених постачальником за цим Договором, зазначену у товарно-транспортних накладних на кожну партію товару (п.4.1 Договору поставки № 2201038030).

Усі розрахунки за цим Договором здійснюються винятково в національній валюті України. Оплата партії поставленого товару провадиться на підставі товарно-транспортної накладної, підписаної сторонами в гривнях шляхом перерахування коштів на поточних рахунок постачальника або готівкою у відповідності з лімітами та порядком, які встановлені чинним законодавством України (4.2 Договору поставки № 2201038030).

Відповідно до п. 4.2.1 Договору поставки № 2201038030, покупець зобов'язується вказувати номер договору та номер товарно-транспортних накладних, за які здійснюється оплата, в призначенні платежів, інакше постачальник має право зараховувати суми в якості оплати за заборгованість з найдовшим терміном давності.

Відповідно до п. 4.4.1 Договору поставки № 2201038030, оплата здійснюється на поточний рахунок постачальника або готівкою у терміни, встановлені розділом 12, при цьому у разі прострочення покупцем платежу, відстрочка в оплаті наступної партії товару може надаватись постачальником лише за умови проведення повного погашення простроченої заборгованості.

Згідно з п. 5.1 Договору поставки № 2201038030, покупець передає постачальнику на узгодження замовлення, в якому вказуються кількість, вид, місце поставки відповідно до умов встановлених сторонами в цьому Договорі.

Термін дії договору, відповідно до п. 12.1, встановлений з 31.10.2012 по 31.10.2013.

Додатковою угодою № 2 від 01.11.2013 сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2013.

Пунктом 12.2 Договору поставки № 2201038030 сторони визначили, що оплата поставленого товару здійснюється протягом 14 днів з дати поставки товару.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Як встановлено судом, 08.08.2013 на виконання умов Договору поставки № 2201038030 від 31.10.2012 позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товар на загальну суму 18476 грн. 42 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями товарно-транспортних накладних № 2202100228 від 08.08.2013 на суму 5290 грн. 00 коп., № 2202102171 від 08.08.2013 на суму 3849 грн. 96 коп., № 2202100592 від 08.08.2013 на суму 4727 грн. 48 коп. та № 2202100164 від 08.08.2013 на суму 4599 грн. 93 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи положення п. 12.2 Договору поставки № 2201038030, де зазначено, що оплата поставленого товару здійснюється протягом 14 днів з дати поставки товару, суд приходить до висновку, що свій обов'язок з оплати за поставлений позивачем товар, відповідач повинен був здійснити до 22.08.2014 (включно).

Однак, відповідач у встановлені строки не здійснив оплату за поставлений товар за Договором поставки № 2201038030 від 31.10.2012, а враховуючи повернення тари від відповідача на загальну суму 3246 грн. 75 коп., згідно умов договору, розмір заборгованості Приватного акціонерного товариства "Швидко-Україна" перед Іноземним підприємством "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" за Договором поставки № 2201038030 від 31.10.2012 зменшився на вартість поверненої тари та станом на дату звернення позивача до суду складав 15220 грн. 67 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Приватного акціонерного товариства "Швидко-Україна" перед Іноземним підприємством "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" за Договором поставки № 2201038030 від 31.10.2012 у розмірі 15220 грн. 67 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості в розмірі 15220 грн. 67 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Швидко-Україна" суми основного боргу в розмірі 15220 грн. 67 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати за поставлений товар за Договором поставки № 2201038030 від 31.10.2012, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 997 грн. 00 коп. пені за період з 23.08.2013 по 22.02.2014 в межах шестимісячного періоду нарахування відносно кожного простроченого платежу за товарно-транспортними накладними № 2202100228 від 08.08.2013, № 2202102171 від 08.08.2013, № 2202100592 від 08.08.2013 та № 2202100164 від 08.08.2013.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі статтею 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.1 Договору № 2201038030, у випадку порушення покупцем строків оплати товару відповідно до п. 4.4.1 Договору він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент виникнення боргу від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Швидко-Україна" пені в розмірі 997 грн. 00 коп. за період з 23.08.2013 по 22.02.2014 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Швидко-Україна" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 20-22-П/П-С-1; ідентифікаційний код: 30178041) на користь Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (07442, Київська обл., Броварський р-н, смт. Велика Димерка, 51-км Санкт-Петербурзького шосе; ідентифікаційний код: 21651322) основний борг в розмірі 15220 (п'ятнадцять тисяч двісті двадцять) грн. 67 коп., пеню в розмірі 997 (дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 15.12.2014

Суддя І.М. Отрош