Рішення

від 09.12.2014 по справі 914/2455/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2014 р. Справа № 914/2455/14

Господарський суд Львівської області, в складі головуючий суддя Ділай У.І. судді Кітаєва С.Б., Матвіїв Р.І. при секретарі Лосик Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

За позовною заявою: Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаол", м.Львів

за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1, с.Оброшино

про: звернення стягнення на заставлене майно

Представники сторін:

Від позивача: Сагайдик І.В. - представник (Довіреність №291/2013 від 11.12.2013р.).

Від відповідача: Босак Р.І. - представник (Довіреність 23/07 від 23.07.2014р.).

Від третьої особи: не з'явився.

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк", м.Київ до Товариства з обмеженою відвідальністю „Гаол" м.Львів за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1, с.Оброшино про звернення стягнення на заставлене майно (предмет іпотеки) в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №11-1/128-04к від 01.04.2004р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.07.2014р. порушено провадження у справі Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав викладених в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 23.09.14р. пизначено колегіальний розгляд справи. Розпорядженням керівника апарату №694 від 26.09.2014р., відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Рішення зборів суддів господарського суду Львівської області від 11.03.2014р. призначено автоматичний розподіл членів колегії суддів у справі №914/2455/14 відповідно до якого обрано суддів Матвіїв Р.І. та Кітаєва С.Б.

В судовому засіданні 09.12.14р. представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої заборгованість по кредитному договору №11-1/128-04к від 01.04.2004р. укладеному між ВАТ „Універсал Банк" (правонаступником якого є ПАТ „Універсал Банк") та гр. ОСОБА_1, станом на 08.12.14р. становить 181 338,93 дол. США, що еквівалентно 2 815 415,67грн. з яких: 86 319,78дол. США, що еквівалентно 1 340 175,87грн. - забогованість по тілу кредиту; 82276,6 дол.США, що еквівалентно 1 277 402,66грн. -заборгованість по відсотках ; 12 742,55дол. США, що еквівалентно 197 837,14грн. -пеня.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву відповідно до яких не погоджується з розрахунком заборгованості по тілу кредиту. Окрім того , відповідач вказує, що оцінка майна проведена позивачем не може прийматись судом до уваги , оскільки проведена більше ніж пів року назад. Клопотання про проведення експертизи по оцінці майна сторнами не подавалось.

Третя особа явку представника в судове засідання не забезпечила, пояснень по суті позовних вимог не надала.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01.04.2004р. між Публічним акціонерним товариством „Універсал Банк" (надалі-Банк) та гр. ОСОБА_1, с.Оброшино укладено кредитний договір № 11-1/128-04к, згідно з умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 25000,00дол. США строком до 01.04.2007р.

Додатковим договором №1 від 28.04.2005р. до кредитного договору сума кредиту була збільшена до 35 000,00дол. США. Додатковим договором №2 від 18.05.2005р. до кредитного договору було зменшено процентну ставку за користуванням кредитом з 17% до 15,5% річних. Додатковим договором №3 від 22.12.2005р. до кредитного договору сторонами було внесено зміни в п.4.2 договору відповідно до якого кредит надається позичальнику в готівковій формі у вигляді невідновлювальної кредитної лінії. Всю суму ліміту кредитної лінії позичальник зобов"язується вибрати до 01.01.2006р. Ліміт кредної лінії становить 55 000,00дол. США з датою погашення кредиту до 01.04.2008р. Додатковим договором №4 від 22.06.2007р. сторонами внесено зміни в кредитний договір в частині суми кредиту 85 000,00дол. США та зменшено відсоткову ставку за користування кредитом до 14% річних. Додаковим договором №5 ід 17.07.2007р. ліміт кредитної лінії збільшено до 99 608,00 дол.США, зменшено процентну ставку за користування кредитом до 12,5% річних та визначено дату погашення кредиту 01.04.2011р.

З метою забезпечення виконання зобов'язань гр.. ОСОБА_1 за Кредитним договором - додатково було укладено між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гаол» (надалі - Відповідач або Майновий поручитель) договір іпотеки від 01.04.2004 року, посвідчений приватними нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4; згідно якого майновий поручитель забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 11-1/128-04к від 01.04.04р., а також будь-яких додаткових угод до нього, укладених між Іпотекодержателем та Позичальником.

Як встановив суд умови вищевказаного іпотечного договору сторонами неодноразово змінювались шляхом укладення додаткових договорів до договору іпотки.

Згідно п. 1.2. зазначеного Договору іпотеки предметом іпотеки є нежитлові приміщення магазину-салону «Вікторія», загальною площею 76,8 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцю на праві власності (далі -Предмет іпоетки).

Відповідно до п. 2.1.4. Договору іпотеки, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником кредитного договору, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку та на умовах передбачених даним договором.

Відповідно до п. 4.1., Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у наступних випадках

- якщо у момент настання строку виконання зобов'язання за Кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до Кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум процентів; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойок.

Відповідно до п. 4.2. Договору іпотеки звернення стягнення на Предмет застави здійснюється за рішенням суду, виконавчим написом нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Банком умови Кредитного договору в частині надання кредиту виконано в повному обсязі та своєчасно, що підтверджується Заявками на видачу готівки ( оригінали оглянуто в судовому засіданні) та випискою по траншах за кредитною лінією №11-1/128-04к.

Так як тривалий час Боржник не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, тобто не погашає простроченої заборгованості, Позивач скерував на адресу відповідача вимогу №710.1 від 24.06.2014р. про погашення забогованості в загальній сумі 214 771,72дол. США , що еквівалентно 1 716 670,34грн.

У зв'язку з невиконанням умов Кредитного договору Банк звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Відповідача заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вивчивши та оцінивши матеріали справи в їх сукупності суд прийшов до висновку, що позовні вимоги (згідно Заяви № 1204 від 08.12.2014 р.) підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи згідно умов Кредитного договору № 11-1/128-04к від 01.04.2004р., укладеного між Публічним акціонерним товариством „Універсал Банк" (надалі-Банк) та гр. ОСОБА_1, с. Оброшино позивач надав останньому кредит в сумі 99 608,00 доларів США строком до 01.04.2011 р. Гр. ОСОБА_1 своїх зобов'язання за Кредитним договором належно не виконав, кредитних коштів у визначені Договором строки не повернув, процентів за користування кредитом належно не сплатив.

На забезпечення виконання гр. ОСОБА_1 зобов'язання за Кредитним Договором № 11-1/128-04к від 01.04.2004р., між ПАТ «Універсал Банк" та ТзОВ „Гаол" було укладено Договір іпотеки від 01.04.2004 року, посвідчений приватними нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований за № 1910. За умовами даного Договору позивачу в іпотеку було передано нежитлові приміщення магазину-салону «Вікторія», загальною площею 76,8 кв.и, що знаходяться в АДРЕСА_1 та належать Іпотекодавцю на праві власності.

Як вбачається із матеріалів справи у зв"язку із внесенням змін до Кредитного Договору № 11-1/128-04к від 01.04.2004р. умови Договору іпотеки сторонами неодноразово змінювалися шляхом підписання додаткових договорів до Договору іпотеки.

Згідно визначення, наведеного у ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно положень с. 33 вищенаведеного Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Вищенаведену норму Закону відображено також у п. 3.3. Кредитного Договору 11-1/128-04к від 01.04.2004р., та пункті 2.1.4.. Договору іпотеки де зазначається, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником умов Кредитного договору та/або невиконання (неналежного виконання) іпотекодавцем-майновим поручителем умов Договору іпотеки, позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

В процесі розгляду справи суд встановив, що у звязку з порушенням третьою особою кредитних зобов"язань за Кредитним договором 11-1/128-04к від 01.04.2004р., позивач 24.06.2014р. надіслав на адреси гр. ОСОБА_1 та відповідача вимогу №710.1 про погашення забогованості в загальній сумі 214 771,72дол. США, що еквівалентно 1 716 670,34грн.

Проте, як встановлено в судовому засіданні зобов'язань за Кредитним договором № 11-1/128-04к від 01.04.2004р. ні третя особа, ані відповідач не виконали.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Із врахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача про звернення стягнення на об'єкт нерухомості, переданий позивачу в іпотеку згідно Договору іпотеки від 01.04.2004 року, посвідченого приватними нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого за № 1910.

Однак, суд не погоджується із визначеною позивачем сумою заборгованості третьої особи за Кредитним Договором № 11-1/128-04к від 01.04.2004р., а саме із заявленням позивачем до стягнення пені в розмірі 12 742,55 дол. США.

Так, згідно уточнених позовних вимог (Заява № 1204 від 08.12.2014 р.) позивач нарахував пеню за порушення зобов'язань щодо повернення кредиту за період з 08.06.2014 р. по 08.12.2014 р., що становить 12 742,55 дол. США.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У п. 9.1. Кредитного договору, сторони обумовили, що при порушенні строків погашення кредиту або сплати процентів за користування позичковими коштами позичальник додатково сплачує пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплачених вчасно сум за кожен день прострочення платежу.

Частина 6 ст. 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Із врахуванням умов п. 1.1. Кредитного договору в редакції згідно Додаткового договору № 5 від 17.07.2007 р. останнім днем погашення кредиту визначено 01.04.2011 р. З огляду на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, нараховувати пеню за несвоєчасне здійснення позичальником останнього платежу за Кредитним договором позивач вправі з 02.04.2011 р.

Таким чином, суд вважає що нарахування позивачем пені за період з 08.06.2014 р. по 08.12.2014 р. є неправомірним та суперечить положенням ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому в задоволенні позову в цій частині вимог слід відмовити.

Стаття 39 Закону України „Про іпотеку" передбачає, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі

необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення

прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої

статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 4.4.3. Постанови № 1 від 24.11.2014 р. вказав наступне: якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів статті 38, частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки.

З урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Водночас господарський суд за необхідності може згідно із статтею 41 ГПК вирішити питання про призначення у справі відповідної судової експертизи.

У випадку застосування процедури продажу предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, навіть за наявності згоди сторін щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки, початкова ціна такого продажу повинна бути встановлена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності про оцінку майна, оскільки відповідно до частини другої статті 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу не може бути нижчою за 90 відсотків вартості майна, визначеної шляхом його оцінки.

Приймаючи до уваги вимоги норм Закону України „Про іпотеку" та роз"яснення Пленуму ВГСУ суд, в процесі озгляду справи встановив, що початкова ціна реалізації нежитлового приміщення магазину-салону «Вікторія», загальною площею 76,8 кв.и, що знаходиться в АДРЕСА_1 становить 56 000,00 доларів США. Висновок про вартість майна надано оцінювачем ОСОБА_5 28.07.2014 р. (дата завершення складання звіту - 31.07.2014 р.)

Заперечення відповідача щодо наданого позивачем висновку про вартість майна суд до уваги не приймає як необгрунтовані. Клопотання про проведення експертизи по оцінці майна сторнами не подавалось.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладається на останнього у повному обсязі.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 174, 216, 203, 232 ГК України, ст.ст. 509, 525, 599 ЦК України, ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Звернути стягнення в користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19. Ідентифікаційний код 21133352) на предмет іпотеки - нежитлові приміщення магазину-салону „Вікторія", загальною площею 76,8 кв.м., що знаходяться в буд. № 8 по вул. Бойчука у м. Львові та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Гаол" (79000, м. Львів, вул. Бойчука, 8. Ідентифікаційний код 19163087) для часткового задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19. Ідентифікаційний код 21133352) за Кредитним договором № 11-1/128-04к від 01.04.2004р. на загальну суму 168 596,38 дол. США, що еквівалентно 2 617 578,53 грн., з яких 86 319,78 дол. США заборгованість по кредиту, що еквівалентно 1 340 175,87 грн.; 82 276,60 дол. США заборгованість по відсотках, що еквівалентно 1 277 402,66 грн., шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною - 56 000,00 дол. США., що еквівалентно 658000,00 грн.

3. В частині звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог часткового задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19. Ідентифікаційний код 21133352) за Кредитним договором № 11-1/128-04к від 01.04.2004р. на суму 12 742,55 дол. США пені, що еквівалентно 197 837,14 грн. в задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаол" (79000, м. Львів, вул. Бойчука, 8. Ідентифікаційний код 19163087) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаол" (79000, м. Львів, вул. Бойчука, 8. Ідентифікаційний код 19163087) 9 400,00 грн. судового збору.

5. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 15.12.2014 р.

Головуючий Суддя Ділай У.І.

Судді: Кітаєва С.Б.

Матвіїв Р.І.