Рішення

від 09.12.2014 по справі 922/4988/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р.Справа № 922/4988/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Трансприлад", м. Хмельницький до Статутного територіально-галузевого підприємства "Південна Залізниця", м. Харків простягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Мельник О.Д. (дов. б/н від 07.10.2014 року);

відповідача - Конарєв В.П. (дов. № 184 від 23.01.2014 року).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Трансприлад" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Державного підприємства "Південна Залізниця" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 122660,16 грн. з яких: 99418,80 грн. - сума основного боргу, 6737,84 грн.- 3% річних, 16503,52 грн. - інфляційні та судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовані порушення відповідачем зобов'язань за договором № П/Ш-12579 від 18.04.2012 року у частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.11.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.11.2014 року.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України судове засідання відкладалося з 18.11.2014 року на 09.12.2014 року.

14.11.2014 року відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву у якому зазначає що позовні вимоги визнає частково, просить позов товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Трансприлад" про стягнення основної заборгованості на суму 99418,80 грн., 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у різмірі 6737,84 грн., інфляційних нарахувань у суму 16503,52 грн. та судового збору задовольнити частково. За розглядом даної справи у суді знизити розмір штрафних санкцій (3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та інфляційних нарахувань) та 18.11.2014 року надав документи для долучення до матеріалів справи.

01.12.2014 року за вх. № 42661 через канцелярію суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Трансприлад" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому заявник просить суд провести судове засідання, призначене на 09.12.2014 року в режимі відеоконференції, та доручити господарському суду Хмельницької області забезпечити проведення відеоконференції. Клопотання мотивовано тим, що місцезнаходженням позивача є місто Хмельницький, а також посилається на та що 09.12.2014 року на 14:00 год. У Вінницькому апеляційному адміністративному суді призначено інше судове засідання а тому вказані вище обставини унеможливлюють участь представника позивача у судовому засіданні у справі № 922/4988/14.

01.12.2014 року позивач через канцелярію суду надав письмові пояснення у справі (вх. № 42662).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.12.2014 року задоволено клопотання позивача вх. № 42661 від 01.12.2014 року про участь у судовому засіданні 09.12.2014 року в режимі відеоконференції.

09.12.2014 року відповідач через канцелярію суду надав клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення № 1812 від 04.12.2014 року про сплату основного боргу у сумі 99418,80 грн. (а.с. 80-81)

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.12.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

18.04.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Трансприлад" (позивач) та статутним територіально - галузевим об`єднанням Південна залізниця" (відповідач) було укладено договір № П/Ш - 12579, у відповідності до умов якого відповідач зобов`язується поставити і передати у зумовлені строки у власність позивача продукцію (товар), відповідно до специфікації № 1 (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору, а відповідач зобов`язується прийняти цей товар за своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору відповідач оплачує поставлений позивачем товар за ціною вказаною у специфікації № 1 (Додаток № 1).

Відповідно до пункту 3.4 договору, загальна сума по договору складає: 99418,80 грн., з урахуванням ПДВ - 20% - 16569,80 грн.

Відповідно до пункту 4.2 договору відповідач оплачує позивачу вартість товару не пізніше 45 банківських днів з дати поставки товару відповідачу, при умові своєчасного надання позивачем рахунку - фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.

Специфікацією № 1 до договору сторони узгодили найменування товару, його кількість та ціну (а.с. 16).

На виконання умов зазначеного договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 99418,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000045 від 18.05.2012 року (а.с. 18), яка підписана обома сторонами.

Також, 18.05.2012 року сторонами було підписано акт приймання - передачі матеріальних цінностей (а.с. 20).

Відповідачем товар був отриманий на підставі довіреності № 174 від 18.05.2012 року (а.с. 21).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

За вимогами частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач порушив умови договору та не виконав свого обов`язку оплатити поставлений позивачем товар, в строк, вказаний в пункті 4.2. договору.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у нього виникла заборгованість в сумі 99418,80 грн. (основна заборгованість), що й стало підставою для звернення позивача до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, після порушення провадження у справі відповідач сплатив позивачу вищевказану заборгованість у розмірі 99418,800 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1812 від 04.12.2014 року на суму 99418,80 грн. (а.с. 81).

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п.п. 4.4) роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Оскільки після порушення провадження у справі відповідачем було сплачено пред'явлену до стягнення суму основної заборгованості, суд приходить до висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 99418,80 грн. на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення із відповідача - 6737,84 грн. суми 3% річних за період з 25.07.2012 року по 27.10.2014 року та 16503,52 грн. інфляційних витрат за період з 25.07.2012 року по 27.10.2014 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач у своєму відзиві просив суд зменшити розмір штрафних санкцій відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 3 частини1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вивищекладене, 3% річних та інфляційні витрати, заявлені позивачем до стягнення, не є штрафними санкціями, а є окремим способом захисту майнового права, а тому суд не може зменшувати їх розмір відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем відповідачу 3 % річних за період з 25.07.2012 року по 27.10.2014 року в сумі 6737,84 грн. та інфляційних витрат за період з 25.07.2012 року по 27.10.2014 року в сумі 16503,52 грн. та встановлено, що позивачем вірно нараховані 3% річних та інфляційні, а відтак, суд приходить до обґрунтованого висновку про задоволення нарахованих сум.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У зв'язку із виною відповідача, щодо доведення справи до суду, судові витрати у розмірі 2453,20 грн. підлягають до стягнення з відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; статтями 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; частиною 1 статті 174, статтею 193 Господарського кодексу України; статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, пунктом 1.1 статті 80, статей 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код ЄДРПОУ 01072609) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Трансприлад" (29018, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 17/7, код ЄДРПОУ 31022066) 6737,84 грн. суми 3% річних, 16503,52 грн. суми інфляційних витрат та 2453,20 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення - 99418,80 грн. суми основного боргу провадження у справі - припинити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

Повне рішення складено 12.12.2014 р.

Суддя О.О. Ємельянова